З різних причин Україна зараз перебуває осторонь процесів інтеграції та інтернаціоналізації світової економіки, що гальмує її розвиток, як суб'єкта господарського механізму світу. Щоб змінити цю ситуацію, треба переглянути теоретичні основи і практику функціонування економіки України, щоб прискорити входження молодої держави у світове співтовариство не як сировинного додатка і ринку третьосортних товарів, а як повноправного учасника, з яким потрібно рахуватися як у політичних, так і в економічних перипетіях сучасного життя.
Україна переживає важкі часи. Головними проблемами в економіці держави є дефіцит бюджету, порушення платіжного та торговельного балансів, істотне перевищення імпорту над експортом, що в сукупності визначає фінансові можливості держави, якій доводиться розв'язувати багато складних питань і виконувати національні та регіональні програми, що потребують значних інтелектуальних і матеріальних видатків.
Прискорити інтегрування у міжнародний ринок можна шляхом реалізації комплексу заходів з розвитку підприємництва. Пріоритетами сучасної української економічної політики повинні стати: реанімація та стимулювання виробництва, створення сприятливого інвестиційного клімату, поліпшення якості продукції (послуг).
За сучасного рівня інтеграції світової господарської діяльності інвестиційна активність та, відповідно, економічне зростання багатьох країн, причому не тільки тих, що розвиваються, а й розвинених, підтримується та посилюється участю іноземного інвестиційного капіталу. В Україні досі основною формою участі іноземного капіталу в економіці було створення спільних підприємств. їх поки що небагато та обсяги реалізації товарів і послуг, вироблених ними, на внутрішньому та зовнішньому ринках незначна, а тому суттєво впливати на економіку нашої держави вони не можуть, хоча є досить переконливі приклади їх ефективної та прибуткової діяльності. Загалом же іноземний капітал в Україні робить поки що дуже обережні кроки.
Іноземний капітал сьогодні особливо важливий у тих сферах економіки, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти соціальне напруження у суспільстві.
Потенційно Україна може стати однією з провідних серед країн в які надходять прямі і портфельні іноземні інвестиції, насамперед завдяки величезному внутрішньому ринку, кваліфікованій й водночас дешевій робочій силі, значному науково-технічному потенціалу, багатим природним ресурсам, інфраструктурі, хоч і не надто розвиненій.
Україна дуже зацікавлена у припливі прямих інвестицій, оскільки вони не збільшують зовнішнього боргу, а, навпаки, сприяють одержанню коштів для його сплати, забезпечуючи ефективну інтеграцію національної економіки у світову завдяки виробничій та науково-технічній кооперації, і водночас слугують джерелом капіталовкладень, долучають українських підприємців до світового господарського досвіду.
Утім, незважаючи на запрошення керівництва держави і привабливість українського ринку, іноземні інвестори з невеликим ентузіазмом вкладають свої капітали в українські підприємства. їхнє небажання пояснюється низкою причин, а саме:
• нестабільністю економічної та політичної ситуації;
• недосконалим і суперечливим законодавством;
• нечіткістю визначення прав власності;
• відсутністю реальних пільг і привілеїв для іноземного капіталу;
• непередбачуваністю змін у податковій системі.
Тому перед нашою державою постає складне і досить делікатне завдання: залучити в країну іноземний капітал, не позбавляючи його власних стимулів і спрямовуючи його заходами економічного регулювання на досягнення суспільних цілей. Приваблюючи іноземний капітал, не можна дискримінувати національних інвесторів. Не варто надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українські підприємства, зайняті у тій самій сфері діяльності. Як засвідчує досвід, такі заходи практично не впливають на інвестиційну активність іноземного капіталу, але призводять до виникнення на місці колишніх вітчизняних підприємств фірм із формальною іноземною участю, що претендують на пільгове оподатковування.
Інвестиційний клімат повинен бути сприятливим не лише для іноземних інвесторів, а й для своїх. Йдеться не про те, щоб допомогти їм знайти кошти для інвестування. Українському приватному капіталові також потрібні гарантії від примусових вилучень і свавілля влади, система страхування від некомерційних ризиків, а також стабільні умови для здійснення довгострокових капіталовкладень.
Інвестиціям у туристичну індустрію в Україні приділяється ще мало уваги, ефективність інвестиційних процесів туристичної індустрії залишається недослідженою.
Аналізуючи інвестиційний проект, передусім слід звернути увагу на прийнятність та гнучкість виробництва, суміщення і розвиток життєвих циклів продукту і товару (послуги).
Туризм як одна із перспективних галузей економіки багатьох країн світу розвивається і крокує в ногу з науково-технічним прогресом. Удосконалюючи організацію турів чи інших видів діяльності, туристичні фірми впроваджують у своїй роботі різноманітні новинки для поліпшення обслуговування, комфорту та швидкості доправлення туристів. Сьогодні таку розкіш не кожна туристична фірма може дозволити собі, а тому доводиться залучати кошти зарубіжних і українських інвесторів.
Реалізувати інвестиційні програми можна як на стадії створення фірми, так і після її кількарічної діяльності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інвестиційні проекти в економіці туризму“ на сторінці 1. Приємного читання.
