Економічні реалії в Україні, передусім жорстка фінансова політика і неплатежі до бюджету, спричинили найгостріший дефіцит бюджетного каналу інвестування державних і змішаних підприємств. Чимало галузей промисловості потребують відновлення зношених основних засобів, рівень розвитку інфраструктури істотно відстає від потреб країни. Прогноз інвестиційної потреби на найближчі п'ять років в економіці країни становить, за оцінкою Всесвітнього банку, 40 млрд доларів.
Певна частина реального припливу інвестицій покривається коштом амортизації основних засобів. Однак, на відміну від минулих років, на більшості підприємств відстежувати реальні видатки, накопичені у формі амортизаційних відрахувань, значно складніше.
Інший канал внутрішніх інвестицій - національна фондова біржа, тобто обіг акцій підприємств, - не може бути використаний повною мірою через недостатню платоспроможність корпоративних інвесторів і низький попит з боку населення. У світовій практиці великі міжнародні проекти з участю державних коштів здійснюються значно рідше, ніж купівля ліквідних акцій на фондовому ринку. Ця форма інвестування широко розроблена і традиційно добре відома, права акціонерів захищені в більшості країн не тільки законом, а й повсякденною юридичною практикою, і тому значну частину усіх фінансових ресурсів капіталовкладення становлять портфельні інвестиції, тобто вкладення в ліквідні цінні папери, що дають змогу одержати дохід у формі дивідендів.
Статистика свідчить, що частка портфельних інвестицій в різні роки становила 45- 70% усіх приватних інвестицій розвинених країн. У закордонних інвестиціях частка портфельних вкладень коливалася в різні роки від 30-40 до 60-65% усіх приватних інвестицій.
За таких обставин зростає значення іноземних інвестицій в українську економіку. Приплив капіталу з-за кордону міг би значно послабити "інвестиційний голод", якби його масштаби можна було порівняти з іноземними інвестиціями в країни Центральної Європи, що стали на шлях економічних реформ майже одночасно з Україною. Однак і це джерело фінансування економічного розвитку дуже незначне. Приплив іноземних інвестицій - єдина можливість для України полегшити ситуацію, яку можна назвати важкою інвестиційною кризою.
Іноземні інвестиції вигідні не тільки інвесторові, а й економіці країни, яка приймає капітал. Використання іноземних капіталовкладень дає змогу:
• оживити економіку;
• одержати доступ до прогресивних технологій і методів управління;
• протидіяти збільшенню зовнішнього боргу держави, надаючи кошти для його сплати;
• стимулювати розвиток власних продуктивних сил суспільства;
• сприяти ефективному виробництву і розвиткові економіки, її інтеграції у світову економічну систему завдяки виробничій та науково-технічній кооперації.
До непрямих переваг іноземних інвестицій належать:
• залучення нових технологій, устаткування і "ноу-хау";
• можливість підготувати кадри фахівців, керівників і підприємців, які володіють сучасними технологіями керування й організації виробництва;
• активізація експортного потенціалу країни-донора;
• розвиток ресурсів регіонів.
Цю ж ідеологію покладено в основу більшості законодавчих і нормативних актів, які регулюють іноземні інвестиції в Україну. Згідно з нормативними актами, залучення іноземних інвестицій в українську економіку сприятиме розв'язанню таких проблем соціально-економічного розвитку:
• освоєння незатребуваного науково-технічного потенціалу України, особливо на конверсійних підприємствах військово-промислового комплексу;
• просування українських товарів і технологій на зовнішній ринок;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проблеми залучення іноземних інвестицій в національний туристичний комплекс“ на сторінці 1. Приємного читання.
