У готельній сфері ця форма управління запроваджена 1907 року внаслідок купівлі компанією "Ritz Development Company" у нью-йоркської фірми торгової марки - права називатись "Ritz-Carlton".
Перший значний договір франчайзингу у готельному бізнесі був укладений 1927 року. Хоурдом Джонсоном. Він зумів розширити свій бізнес на Східному узбережжі, згодом - на Середньому Заході і в Каліфорнії. Сьогодні його мережа закладів гостинності охоплює понад 900 підприємств ресторанного та готельного бізнесу.
У 50-80-х роках XX ст. франчайзинг став системою підприємництва, що широко використовується у ресторанному та готельному бізнесі. В еволюції цієї форми управління виникають нові концепції готельного бізнесу: у боротьбі за ринок на першому етапі розвитку орієнтація здійснюється на сегмент із цінами, не вищими за середні, із забезпеченням відповідного комфорту. Саме на цій основі виникають бюджетні (найдешевші) готелі та мотелі, які розташовуються у вузлових пунктах дешевих кварталів міст і в передмісті. Згодом, із зростанням популярності та доходів, компанії диверсифікували виробництво, модернізували готелі у дорогі фешенебельні заклади, франчайзинг розглядається як головна стратегія розвитку і зростання готелів та мотелів. Ці тенденції зберігаються понині.
Фактор укладання угод франчайзингу стає визначальним у становленні таких відомих компаній, як "Холідей Корпорейшн", "Шератон", "Хілтон". Сьогодні найбільшими компаніями, що працюють за договором франчайзингу, у готельній сфері вважаються "Hospitaliti Franchise
System" (3413 готелів, штат Нью-Джерсі), "Choice Hotels International" (2487 готелів, Нью-Йорк), "Holiday Inn Worldwide" та ін. У сфері ресторанного бізнесу - "McDonald's", "Burger King", "Kentucky Fried Chicken", "Pizza Hut" та ін.
Управління, згідно з договором франчайзингу, здійснюється за такою схемою: франчайзер надає право франчайзи (франшизоотримувачу) використовувати свою торгову марку, технологію і методи роботи, систему резервування, напрацьовані маркетингові методи, систему знижок та ін. Фірма-франчайзі, поряд з іншими пільгами, бере участь у ринковій стратегії франчайзера.
Для франчайзера надання права на провадження підприємницької діяльності є своєрідною формою розвитку бізнесу, що зумовлює отримання додаткового джерела доходів, тому франчайзер зацікавлений у розширенні своєї ринкової мережі за рахунок нових членів. За рахунок збільшення загального капіталу та спільного вирішення актуальних і стратегічних завдань, знижується частка витрат на маркетингові дослідження ринку гостинності, просування готельного продукту на ринок, навчання персоналу, виникають переваги завдяки розширенню сфери впливу на зовнішнє середовище сфери гостинності.
Готельні компанії, зацікавлені у розширенні мережі за рахунок нових членів, розробляють для зацікавлених осіб пакет інформаційних документів про умови вступу та співпраці, з інформацією про компанію, сферу діяльності. Основним документом у цьому порядку є "Заявка про умови". У цьому документі, окрім іншого, подається характеристика кваліфікації керівників франчайзера, аналіз його фінансової стабільності, умови франчайзингу - суть відносин при укладанні контракту, конкретні проекти, у яких франчайзер буде допомагати франчайзі, напрями матеріально-технічної модернізації, які необхідно реалізувати франчайзі та ін. Перед ухваленням остаточного рішення про укладання договору франчайзингу франчайзі доцільно зустрітися з членами або потенційними підприємствами для узгодження проблем перспективних взаємовідносин.
Після узгодження питань вступу між франчайзером і франчайзі укладається договір. Договір може регламентувати особливості роботи підприємства у конкретних географічних або ринкових умовах, кількість підприємств, охоплених франчайзингом, термін чинності договору та ін. У готельній сфері договір франчайзингу часто регламентує вимоги до зовнішнього вигляду будівлі, інтер'єри номерів і приміщень загального користування, кількість номерів, пропоновані послуги, рівень обслуговування, технічне забезпечення та ін., важливо, щоб у договорі узгоджувались різні аспекти, які можуть гарантувати встановлення стандартів якості.
Важливий елемент договору франчайзингу стосується узгодження форм оплати, яку вносять підприємства-франчайзі. У світовому досвіді використовуються такі форми оплати, як вступний внесок, відрахування або різні фіксовані виплати (роялті), плата за маркетингові послуги, плата за використання централізованої системи бронювання номерів.
Вступний внесок є одноразовою фіксованою виплатою за надання права франчайзи і надання послуг. У внесок включається вартість комплекту проектних документів, повного набору інструкцій з управління підприємством, підвищення кваліфікації вищої і середньої ланки управління, навчання обслуговуючого персоналу до відкриття готелю, а також вартість періодичної підготовки обслуговуючого персоналу впродовж терміну чинності договору. Вступний внесок сплачується одразу після підписання договору франчайзингу або поділяється на дві частини: половина - до навчання, друга половина - в процесі навчання.
Окрім вступного внеску, франчайзі зобов'язаний забезпечувати роялті (відрахування), які визначаються обсягами операцій. У готельній сфері вони становлять в середньому 3-4% доходу від кожного зданого номера.
Обсяг вступного внеску і роялті залежать від позицій певної торгової марки на ринку; із зміцненням позицій і зростанням географічної популярності компанії-франчайзера ціна фірмової марки зростає.
З метою контролю та збільшення роялті франчайзер повинен здійснювати періодичний моніторинг підприємств, перевірку виробництва і давати рекомендації щодо підвищення його продуктивності. Рекомендації можуть стосуватись упровадження нових видів обслуговування, використання нового обладнання, сучасних інформаційних технологій, зміни інтер'єру чи інших елементів диверсифікації з метою створення нового іміджу підприємства. Окремі компанії-франчайзери можуть давати рекомендації про вибір місця для будівництва готелю, укладають угоди про постачання будівельних матеріалів та ін. У тих випадках, коли ці питання вирішує франчайзі, франчайзер забезпечує контроль за дотриманням стандартів і норм, узгоджених в угоді.
В окремих випадках договором між франчайзером і франчайзі передбачається додатковий рекламний збір, розмір якого не перевищує 15% валового доходу. За рахунок цих засобів проводяться рекламні компанії, стимулюється продаж і забезпечується реалізація спеціальних програм. При проведенні рекламних компаній підприємством-франчайзі найчастіше не вказується ступінь його зв'язку з підприємством франчайзером, воно виступає як підприємство - власність мережі франчайзера або лише договірний член. Такі заходи мають на меті уникнути зловживань призначеними для реклами франчайзі засобами, в інтересах підприємств франчайзера.
З метою управління франчайзингом, коригування взаємовідносин у його системі при франчайзері створюється наглядова рада, до якої входять провідні менеджери та очолює президент готельної компанії. Наглядова рада виконує функції контролю та коригування, згідно з висновками її моніторингу ухвалюються рішення про прийом у мережу франчайзера нових членів та розірвання договору франчайзингу.
Типовими причинами розірвання договору франчайзингу можуть бути:
• неможливість досягнення рівня стандартів, встановлених франчайзером;
• значні відхилення від встановленої технології обслуговування, обсягу послуг;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Готельний франчайзинг“ на сторінці 1. Приємного читання.
