Регіональні економічні програми розвитку туризму
Туризм, як відомо, - це складна комплексна система, вплив якої поширюється на різні сектори економіки. Попри це до 90-х років XX ст. багато країн розвивали туризм без будь-якого планування чи аналізу на тлі загальних процесів економічного розвитку суспільства. Як свідчить досвід, це призвело до численних проблем екологічного, економічного і соціального характеру, серед яких деградація навколишнього середовища і втрата національної самобутності, що своєю чергою, зменшило потік туристів і спричинило значні економічні втрати.
Уряди багатьох сучасних країн економіки яких неконкурентоспроможні на світовому ринку розглядають туризм як чи не єдину можливість свого успішного економічного розвитку. Ставлення до туризму як до інструмента розвитку суспільства й економіки базується на його ефективності як ресурсу зайнятості населення збільшення доходів і відновлення втрачених з різних причин природних і культурних ресурсів.
Відомо також, що різні країни і регіони різняться рівнем економічного розвитку: одні з них процвітають, у той час як інші будь-що намагаються стримати процес суспільного й економічного падіння. В останньому випадку матеріальне і духовне середовище суспільства найчастіше перебувають у занепаді, і туризм (як ніколи раніше) стає потенційно привабливою заміною підприємств виробничих і інших сфер бізнесу. Завдяки цьому усі країни, які володіють розвиненою індустрією туризму, дійшли розуміння того, що планування туризму становить основу його цивілізованого розвитку.
Однак, перш ніж почати вивчення й аналіз принципів планування туризму, нагадаємо що таке планування туризму, яке детальніше розглядалося у шостому розділі.
Найвідоміший американський фахівець і міжнародний консультант у сфері планування туризму Едвард Інскіп визначив це поняття як організацію майбутнього для досягнення низки визначених цілей і задач.
Уперше про необхідність і важливість планування туризму було заявлено в Гаазькій декларації з туризму, прийнятій у квітні 1989 р. у Гаазі. Міжпарламентська конференція з туризму оголосила Гаазьку декларацію інструментом міжнародної співпраці і закликала парламенти уряди, державні і приватні організації, асоціації й установи, що відповідають за туристичну діяльність, професіоналів у сфері туризму, а також самих туристів ретельно враховувати її принципи в тій формі, у якій вони викладені в декларації, і грунтуватися на них у своїй діяльності.
Гаазька декларація уперше визначила необхідність вжиття заходів, спрямованих на те, щоб туризм став частиною комплексного плану розвитку країни поряд з іншими пріоритетними секторами: сільським господарством, промисловістю, охороною здоров'я, соціальним забезпеченням тощо. Отже, туризм був офіційно названий галуззю, якій держави повинні приділяти таку ж увагу, як і іншим видам соціально-економічної діяльності.
У цій декларації визначається необхідність вживання ефективних заходів для "...сприяння комплексному плануванню туристичного розвитку на основі концепції стійкого розвитку, а також визначено, що туризм повинен плануватися державною владою за участі туристичної індустрії на комплексній і послідовній основі з урахуванням всіх аспектів цього явища".
Тепер вже стало очевидним і прийнятним на міжнародному рівні не тільки те, що планування і контроль розвитку туризму є обов'язковою основою забезпечення його успішного розвитку, а й те, що підходи до планування туризму, визначення його ролі і місця в розвитку країни чи регіону повинні розглядатися в межах широкого контексту суспільного економічного розвитку.
Важливість планування туризму підтверджується і тим, що офіційним основним пріоритетом діяльності Всесвітньої туристичної організації (ЮН ВТО), найбільш авторитетної в сфері туризму міжнародної міждержавної організації у світі, є надання практичної допомоги країнам щодо вироблення стратегії планування туризму, туристичної політики, розвитку туризму з урахуванням специфіки регіону, зв'язку туристичної галузі з національною економікою, оцінки перспектив розвитку туризму.
Планування туризму, спрямоване одночасно на уникнення негативних впливів, виконання завдань розвитку суспільства, слід здійснювати, як уже згадувалося, згідно з принципами так званого стійкого розвитку. Уперше визначення і концепція стійкого розвитку були запропоновані в доповіді Всесвітньої комісії з навколишнього середовища і розвитку 1987 р., представленому і схваленому на Генеральній асамблеї ООН.
Після Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку, що відбулася у Ріо-де-Жанейро в червні 1992 р., ідея стійкого розвитку остаточно утвердилася і набула поширення. Згідно з визначенням, "стійким розвитком називається процес, у межах якого розвиток відбувається без заподіяння збитків ресурсам і їх виснаження, що і робить розвиток можливим. Це, як правило, досягається або таким керуванням ресурсами, за якого вони можуть відновлюватися з тією швидкістю, з якою використовуються, або ж переключенням з повільно поновлюваних ресурсів на швидко-відновлювані. За такого підходу ресурси можуть бути використані як майбутнім, так і сучасним поколіннями".
У процесі розробки регіональної програми розвитку туризму (зокрема на концептуальному етапі) обліку підлягає вся сукупність внутрішніх (ендогенних) і зовнішніх (екзогенних) факторів, що визначають пріоритети і перспективи розвитку туризму на конкретній території.
До внутрішніх факторів, що безпосередньо впливають на ефективність туризму, належать: рівень розвитку інфраструктури туризму; ступінь готовності населення подорожувати в будь-яку пору року; номенклатура пропонованих населенню видів туризму і робота з різними ринковими сегментами попиту; кадрове забезпечення туристичного бізнесу; наявність структур, що оптимізують діяльність турфірм і прав, що забезпечують захист, мандрівників.
Зовнішні фактори:
• 1. Фактори, що визначають туристичний потенціал регіону і його атрактивність:
– природно-географічні і кліматичні умови;
– історико-культурний потенціал.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 7. Регіональна економіка туризму“ на сторінці 1. Приємного читання.
