Існують різноманітні види франчайзингу і їх вибір залежить: від виду господарської діяльності; стабільності франчайзера і його місця на ринку товарів і послуг; особливостей ринку місцевого франчайзі.
Виокремлюють три основних види франчайзингу: товарний франчайзинг, виробничий і діловий.
Товарний франчайзинг іноді ще називають "франчайзинг продукту (торгового імені)". Це франчайзинг у сфері торгівлі на продаж готового товару. У товарному франчайзингу франчайзером зазвичай є виробник, що продає продукт чи напівфабрикат дилеру-франчайзі. Останній здійснює передпродажне і післяпродажне обслуговування покупців продукції франчайзера і відмовляється від продажу товарів конкурентів. Це правило покладено в основу взаємин партнерів - франчайзера і франчайзі-дилера.
Цей вид діяльності спрямований на придбання у провідної компанії права на продаж товарів з її торговою маркою: франчайзі купує у франчайзера товари і після цього перепродає їх від імені франчайзера. В окремих випадках провідна компанія має відношення і до оплати гарантійних послуг, відшкодування витрат на спільну рекламу. Як правило, для товарного франчайзингу характерна вузька спеціалізація франчайзі на реалізації одного виду товарів і послуг.
Цей вид франчайзингу використовують багато компаній, наприклад, з виробництва автопокришок. Якщо ж товари і послуги не мають торгових марок, вони не включаються в цю категорію.
Другим видом франчайзингу є виробничий франчайзинг. Цей вид франчайзингу найширше представлений у виробництві безалкогольних напоїв. Кожен з місцевих чи регіональних розливальних і пакувальних заводів є франчайзі від основної компанії. Coca Cola, Pepsi, та інші продають концентрати та інші продукти, необхідні для виробництва місцевим розливальним компаніям, які потім змішують концентрати з іншими складовими продуктами і розливають у пляшки чи банки для розповсюдження по місцевих дилерах. Зрозуміло, що товар у Нью-Йорку не повинен відрізнятися від товару в Сан-Франциско.
Третім видом франчайзингу є діловий франчайзинг, який ще називають "франчайзинг бізнес-формату". Франчайзер продає ліцензію приватним особам чи іншим компаніям на право відкриття магазинів, яток, або цілих груп магазинів для продажу покупцям набору продуктів і послуг під іменем франчайзера.
Отже, це франчайзинг на вид діяльності, тобто включення малого підприємства в повний виробничо-господарський цикл великої корпорації. Ледь не самий популярний вид франчайзингу, за якого провідна фірма продає ліцензію приватним фірмам чи компаніям на право відкриття власної фірми з продажу продуктів і послуг під іменем франчайзера (наприклад, прокат і побутове обслуговування, ділові і професійні послуги, магазини, мережі закусочних, готелів). Велика корпорація висуває для всіх однакові вимоги до технологічного процесу, якості, а також забезпечує навчання персоналу, вибір майданчика для будівництва підприємства, інші послуги (методи забезпечення продажу, ведення оперативної звітності тощо).
За ділового франчайзингу потрібно, щоб франчайзі сплачував постійні внески, а також робив внески в рекламний фонд, що перебуває у підпорядкуванні франчайзера. Франчайзер може здати в оренду франчайзі основні фонди, запропонувати йому фінансування; він має також право виступати і як постачальник для своїх франчайзі.
Одним з прикладів такого виду франчайзингу може служити фірма Wendy. Девід Томас почав свою кар'єру в харчовій промисловості, коли йому виповнилося 12 років. Протягом наступних п'яти років він працював у різних ресторанах міста Форт Вайн у штаті Індіана. У 15 років він залишив школу й у 1950 році, коли йому виповнилося 17 років, записався в армію, де одержав освіту кухаря. У 1953 році, після демобілізації, молодий Томас повернувся додому, у той же ресторан, і незабаром був призначений помічником керуючого. Бізнес почав процвітати. У 1962 році компанія купила ще чотири ресторани в місті Колумбус штату Огайо. Томас був призначений керуючим цих ресторанів з умовою, що зможе викупити 40%, якщо зробить їх прибутковими. Це було непросто. На той час ресторани випускали більш сотні найменувань, що створювало складність у контролі за якістю. Девід вирішив скоротити список найменувань і пожвавити місцеву рекламу. Коли він починав, загальний обсяг продажу усіх чотирьох ресторанів становив 2500 доларів на тиждень, а за тиждень після нової стратегії обсяг продажу подвоївся. У 1968 році ресторани були продані, і Девід одержав свою частку, що становила 1,7 млн доларів США. Ставши мільйонером у віці 35 років, Девід Томас вирішив зайнятися великим бізнесом і продавати гамбургери. Він почав з малого: у 1972 році дев'ять ресторанів з річним обсягом продажу у 1,8 млн дол. США, у 1975 році - сто ресторанів, у грудні 1976 - п'ятсот. Бізнес став набирати темпи: у 1978 - тисяча, ще за рік - дві тисячі із щорічним обсягом продажу, що перевищив один мільярд.
Секрет успіху цього нового короля гамбургерів крився не в котлетах, а в способі продажу - франчайзингу. Як стверджують експерти харчової промисловості, Америка і так переповнена ресторанами, але наполегливий підприємець завжди знайде спосіб розширити свій збут.
Крім основних видів, слід відзначити корпоративний і конверсійний види франчайзингу.
Корпоративний франчайзинг - сучасна форма організації франшизного бізнесу, за якої франшизоотримувач оперує не окремим підприємством, а мережею франшизних підприємств із використанням найманих менеджерів.
Конверсійний франчайзинг - спосіб розширення франшизної мережі, за якого діюче самостійне підприємство переходить на роботу за договором франчайзингу і приєднується до системи франшизних підприємств, що працюють під контролем одного франшизоотримувача.
Останнім часом класична модель франчайзингу змінилася в напрямі забезпечення франчайзера додатковими можливостями для швидкого розвитку за найменших витрат (рис. 1.12). Хоч існує багато варіантів класичного франчайзингу, три з них використовуються найчастіше: регіональний франчайзинг (рис. 1.13); субфранчайзинг (рис. 1.14); франчайзинг, що розвивається (рис. 1.15). У кожному з цих випадків франчайзі одержує всі переваги, що зазвичай пов'язані з франчайзингом: використання торгової марки і логотипа франчайзера, системи його бізнесу, первісне навчання, вибір місця, підтримка та ін.
Рис. 1.12. Схема класичного франчайзингу
Рис. 1.13. Схема регіонального франчайзингу
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Види франчайзингу“ на сторінці 1. Приємного читання.
