Види франчайзингу

Економіка туризму

Існують різноманітні види франчайзингу і їх вибір залежить: від виду господарської діяльності; стабільності франчайзера і його місця на ринку товарів і послуг; особливостей ринку місцевого франчайзі.

Виокремлюють три основних види франчайзингу: товарний франчайзинг, виробничий і діловий.

Товарний франчайзинг іноді ще називають "франчайзинг продукту (торгового імені)". Це франчайзинг у сфері торгівлі на продаж готового товару. У товарному франчайзингу франчайзером зазвичай є виробник, що продає продукт чи напівфабрикат дилеру-франчайзі. Останній здійснює передпродажне і післяпродажне обслуговування покупців продукції франчайзера і відмовляється від продажу товарів конкурентів. Це правило покладено в основу взаємин партнерів - франчайзера і франчайзі-дилера.

Цей вид діяльності спрямований на придбання у провідної компанії права на продаж товарів з її торговою маркою: франчайзі купує у франчайзера товари і після цього перепродає їх від імені франчайзера. В окремих випадках провідна компанія має відношення і до оплати гарантійних послуг, відшкодування витрат на спільну рекламу. Як правило, для товарного франчайзингу характерна вузька спеціалізація франчайзі на реалізації одного виду товарів і послуг.

Цей вид франчайзингу використовують багато компаній, наприклад, з виробництва автопокришок. Якщо ж товари і послуги не мають торгових марок, вони не включаються в цю категорію.

Другим видом франчайзингу є виробничий франчайзинг. Цей вид франчайзингу найширше представлений у виробництві безалкогольних напоїв. Кожен з місцевих чи регіональних розливальних і пакувальних заводів є франчайзі від основної компанії. Coca Cola, Pepsi, та інші продають концентрати та інші продукти, необхідні для виробництва місцевим розливальним компаніям, які потім змішують концентрати з іншими складовими продуктами і розливають у пляшки чи банки для розповсюдження по місцевих дилерах. Зрозуміло, що товар у Нью-Йорку не повинен відрізнятися від товару в Сан-Франциско.

Третім видом франчайзингу є діловий франчайзинг, який ще називають "франчайзинг бізнес-формату". Франчайзер продає ліцензію приватним особам чи іншим компаніям на право відкриття магазинів, яток, або цілих груп магазинів для продажу покупцям набору продуктів і послуг під іменем франчайзера.

Отже, це франчайзинг на вид діяльності, тобто включення малого підприємства в повний виробничо-господарський цикл великої корпорації. Ледь не самий популярний вид франчайзингу, за якого провідна фірма продає ліцензію приватним фірмам чи компаніям на право відкриття власної фірми з продажу продуктів і послуг під іменем франчайзера (наприклад, прокат і побутове обслуговування, ділові і професійні послуги, магазини, мережі закусочних, готелів). Велика корпорація висуває для всіх однакові вимоги до технологічного процесу, якості, а також забезпечує навчання персоналу, вибір майданчика для будівництва підприємства, інші послуги (методи забезпечення продажу, ведення оперативної звітності тощо).

За ділового франчайзингу потрібно, щоб франчайзі сплачував постійні внески, а також робив внески в рекламний фонд, що перебуває у підпорядкуванні франчайзера. Франчайзер може здати в оренду франчайзі основні фонди, запропонувати йому фінансування; він має також право виступати і як постачальник для своїх франчайзі.

Одним з прикладів такого виду франчайзингу може служити фірма Wendy. Девід Томас почав свою кар'єру в харчовій промисловості, коли йому виповнилося 12 років. Протягом наступних п'яти років він працював у різних ресторанах міста Форт Вайн у штаті Індіана. У 15 років він залишив школу й у 1950 році, коли йому виповнилося 17 років, записався в армію, де одержав освіту кухаря. У 1953 році, після демобілізації, молодий Томас повернувся додому, у той же ресторан, і незабаром був призначений помічником керуючого. Бізнес почав процвітати. У 1962 році компанія купила ще чотири ресторани в місті Колумбус штату Огайо. Томас був призначений керуючим цих ресторанів з умовою, що зможе викупити 40%, якщо зробить їх прибутковими. Це було непросто. На той час ресторани випускали більш сотні найменувань, що створювало складність у контролі за якістю. Девід вирішив скоротити список найменувань і пожвавити місцеву рекламу. Коли він починав, загальний обсяг продажу усіх чотирьох ресторанів становив 2500 доларів на тиждень, а за тиждень після нової стратегії обсяг продажу подвоївся. У 1968 році ресторани були продані, і Девід одержав свою частку, що становила 1,7 млн доларів США. Ставши мільйонером у віці 35 років, Девід Томас вирішив зайнятися великим бізнесом і продавати гамбургери. Він почав з малого: у 1972 році дев'ять ресторанів з річним обсягом продажу у 1,8 млн дол. США, у 1975 році - сто ресторанів, у грудні 1976 - п'ятсот. Бізнес став набирати темпи: у 1978 - тисяча, ще за рік - дві тисячі із щорічним обсягом продажу, що перевищив один мільярд.

Секрет успіху цього нового короля гамбургерів крився не в котлетах, а в способі продажу - франчайзингу. Як стверджують експерти харчової промисловості, Америка і так переповнена ресторанами, але наполегливий підприємець завжди знайде спосіб розширити свій збут.

Крім основних видів, слід відзначити корпоративний і конверсійний види франчайзингу.

Корпоративний франчайзинг - сучасна форма організації франшизного бізнесу, за якої франшизоотримувач оперує не окремим підприємством, а мережею франшизних підприємств із використанням найманих менеджерів.

Конверсійний франчайзинг - спосіб розширення франшизної мережі, за якого діюче самостійне підприємство переходить на роботу за договором франчайзингу і приєднується до системи франшизних підприємств, що працюють під контролем одного франшизоотримувача.

Останнім часом класична модель франчайзингу змінилася в напрямі забезпечення франчайзера додатковими можливостями для швидкого розвитку за найменших витрат (рис. 1.12). Хоч існує багато варіантів класичного франчайзингу, три з них використовуються найчастіше: регіональний франчайзинг (рис. 1.13); субфранчайзинг (рис. 1.14); франчайзинг, що розвивається (рис. 1.15). У кожному з цих випадків франчайзі одержує всі переваги, що зазвичай пов'язані з франчайзингом: використання торгової марки і логотипа франчайзера, системи його бізнесу, первісне навчання, вибір місця, підтримка та ін.

Схема класичного франчайзингу

Рис. 1.12. Схема класичного франчайзингу

Схема регіонального франчайзингу

Рис. 1.13. Схема регіонального франчайзингу

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Види франчайзингу“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Основи економіки туризму

  • Модель туризму за Жафаром Жафарі

  • Теорія периферії В. Крісталера

  • Модель циклу еволюції туристичного простору Р. В. Бутлера

  • Концепція туристичного простору

  • Концепція туристичної функції

  • Концепція територіальних рекреаційних систем

  • Концепція туристичної урбанізації

  • Теорії конфлікту в туризмі

  • Концепція функції туризму

  • Основні поняття й сутність економіки туризму

  • Структура туристичного бізнесу

  • Сфера фінансово-кредитного підприємництва: суть і основні ознаки

  • Туристичний продукт

  • Види турпродукту

  • Туристичний продукт - дохід

  • Туристичне споживання

  • Економічна ефективність туристичного бізнесу

  • Система показників економічної ефективності туристичного бізнесу

  • Підвищення ефективності підприємництва в туризмі

  • Спеціалізація і кооперація в економіці туризму

  • Концентрація виробництва в економіці туризму

  • Макроекономічна конкуренція на глобальному туристичному ринку

  • Франчайзингові відносини у готельному та туристичному бізнесі

  • Історія виникнення та розвитку франчайзингу

  • Види франчайзингу
  • Переваги і недоліки

  • Договір франчайзингу

  • Готельний франчайзинг

  • Кумулятивний вплив туризму на національну економіку. Мультиплікатор туризму

  • Мультиплікатор туризму

  • Розділ 2. Економіка підприємницької діяльності в туризмі

  • Зовнішнє і внутрішнє середовища туристичного підприємництва

  • Формування доходу туристичного підприємства

  • Стратегія формування та розподілу доходу

  • Структура витрат туристичного підприємства

  • Принципи розрахунку туроператором собівартості туру

  • Формування та розподіл прибутку туристичних підприємств

  • Джерела фінансування суб'єктів туристичного бізнесу

  • Власні джерела підприємництва

  • Основні й оборотні фонди туристичного підприємства

  • Трудові ресурси туристичного підприємства

  • Мотивація та оплата праці працівників туристичного підприємства

  • Грошові потоки підприємств туристичного бізнесу

  • Методи оптимізації руху грошових коштів.

  • Розділ 3. Економічне планування діяльності підприємств туристичної індустрії

  • Формування економічної стратегії туристичного підприємства

  • Планування продажу туристичного продукту

  • Планування діяльності готельного підприємства

  • Розробка експлуатаційної програми підприємств розміщення туристів

  • Планування товарообороту закладів харчування туристів

  • Планування чисельності працівників туристичного підприємства

  • Аналіз інтенсивності праці

  • Фінансове планування туристичної компанії

  • Планування різниці між прибутками та видатками підприємства

  • Планування руху грошових коштів туристичних підприємств

  • Бізнес-планування туристичної компанії

  • Загальні відомості про підприємство

  • Маркетинговий план

  • План трудових ресурсів

  • Розділ 4. Маркетингова діяльність туристичних підприємств

  • Життєвий цикл туристичного продукту

  • Економічні основи ціноутворення

  • Принципи та фактори ціноутворення в туризмі

  • Принципи ціноутворення в закладах гостинності

  • Світовий досвід формування спеціальних тарифів на номери у готелях

  • Просування туристичного продукту

  • Реклама в комплексі просування туристичного продукту

  • Стимулювання збуту туристичного продукту

  • Інші засоби просування туристичного продукту

  • Формування системи розподілу туристичного продукту

  • Розділ 5. Економічний аналіз діяльності туристичних компаній

  • Цілі та види економічного аналізу діяльності туристичної компанії

  • Система економічних показників функціонування туристичної компанії

  • Аналіз базових показників рентабельності функціонування туристичної компанії

  • Методи економічного аналізу

  • Розділ 6. Інвестиції в економіці туризму

  • Джерела залучення інвестиційних ресурсів

  • Інвестиційні проекти в економіці туризму

  • Прогнозування ефективності інвестиційного проекту

  • Проблеми залучення іноземних інвестицій в національний туристичний комплекс

  • Розділ 7. Регіональна економіка туризму

  • Кластерна модель організації туристичного бізнесу регіону

  • Механізми забезпечення інвестиційної привабливості регіональної економіки туризму

  • Економічні основи організації регіональних фондів розвитку туризму

  • Макроекономічна стратегія розвитку туристичного бізнесу в регіонах України

  • Розділ 8. Державне регулювання економіки туризму

  • Механізми підтримки економічного розвитку індустрії туризму

  • Правове регулювання економічного розвитку туристичної діяльності в різних країнах

  • Іспанія

  • Португалія

  • Міжнародні стандарти ICO серії 9000:2000

  • Франція

  • Марокко

  • Інститути державного регулювання туристичної галузі України

  • Податкове регулювання економіки туризму

  • Туристична політика держав за умов економічної глобалізації туристичної індустрії

  • Література