Витрати за умов ринкової економіки є важливим якісним показником, що характеризує в грошовій формі ефективність роботи підприємства. Він відображає організаційно-технічний рівень виробничого процесу (прогресивність техніки, технології, організації виробництва і праці, рівень управління), а також інші умови і фактори, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства. Від обсягу витрат залежать його фінансові результати, показники фінансового стану, які й визначають ступінь інвестиційної привабливості підприємства.
Сукупність витрат на формування та реалізацію турпродукту, виражена в грошовій формі, - це його собівартість. Собівартість охоплює тільки поточні витрати підприємства. Це відрізняє її від капітальних вкладень, спрямованих на формування основних фондів.
Згідно з національними стандартами обліку, під витратами розуміють зменшення економічних вигод внаслідок зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу між власниками). Це означає, що витрати визнаються одночасно з визнанням зростання зобов'язання (наприклад, нарахування заробітної плати), або зі зменшенням активів підприємства (реалізація товару).
До переліку операцій, що ведуть до зменшення активів (списуються на витрати), входять:
• o списання сировини і матеріалів на виробництво;
• o уцінка запасів (сировини, матеріалів, готової продукції тощо);
• o нестача запасів (сировини, матеріалів, напівфабрикатів, товарів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, готової продукції, крадіжки запасів та ін.);
• o нарахування амортизації, зношення малоцінних необоротних активів;
• o списання основних засобів, нематеріальних активів, що стали непридатними і не використовуються в господарстві;
• o визнані економічні санкції (штрафи, пені, неустойки, що підлягають сплаті чи сплачені);
• o нарахування резерву сумнівних боргів, списання дебіторської заборгованості.
До переліку основних операцій, що ведуть до збільшення зобов'язань і формують витрати, входять:
• o нарахування заробітної плати;
• o нарахування податків, зборів та обов'язкових платежів;
• o транспортні витрати.
Конкретні склад і структура витрат туроператорів і турагентів, як і інших суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються законодавчими актами та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. До основних положень бухгалтерського обліку, за якими визначається собівартість, належать: Положення 3 "Звіт про фінансові результати" і Положення 16 "Витрати".
Собівартість реалізованого турпродукту складається з виробничої собівартості, нерозподілених постійних витрат і наднормативних виробничих витрат.
Поняття "собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)" значно ширше і включає в себе виробничу собівартість продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілені постійні загальновиробничі витрати і понаднормативні виробничі витрати.
Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) включає тільки витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням продукції та зумовлені технологією і організацією виробничого процесу, а в частині витрат на управління - тільки загальновиробничі витрати. Такий вид накладних витрат, як адміністративні, не включається до складу виробничої собівартості і, відповідно, не розподіляється на кожну одиницю об'єкта калькулювання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура витрат туристичного підприємства“ на сторінці 1. Приємного читання.
