Розділ «11. Статистика ринкової кон'юнктури»

Щоб уникнути невизначеності при виборі моменту часу, зазвичай використовують середні за досліджуваний період значення факторної та результативної ознак. Такий спосіб розрахунку називають коефіцієнтом дугової еластичності:

У статиці (на основі групувань) коефіцієнт еластичності визначають для кожної групи:

де Уп;уп.г' у - попит відповідно у п-й групі, у попередній та у середньому за всіма групами; х рх - факторна ознака, відповідно, в п-й групі, у попередній та у середньому за всіма групами.

Застосовують також варіант розрахунку коефіцієнта еластичності на основі показників попередньої групи:

Для всіх груп загальний коефіцієнт еластичності розраховують за середньою арифметичною зваженою з групових коефіцієнтів, використовуючи як ваги частотні характеристики груп.

За умов інфляції доцільно моделювати еластичність попиту від відносного рівня цін, який виражається через середній дохід:

де П - попит; р - ціна; Д- середній дохід споживачів.

Еластичність структури попиту, витіснення одного товару іншим під впливом цінового чинника найчастіше визначається за допомогою емпіричного коефіцієнта перехресної еластичності:

Перетворення цієї формули дає змогу обчислювати або точкову або дугову перехресну еластичність.

У першому випадку використовують формулу:

де Ао4 - приріст попиту на товар А; Ар8 - приріст ціни товару В; р- - ціна товару В у базовому періоді; д- - попит на товар А в базовому періоді.

У другому випадку перехресну еластичність визначають за середніми показниками попиту та ціни:

Істотним недоліком емпіричного коефіцієнта еластичності є умовне припущення, що зміна попиту зумовлена зміною лише однієї факторної ознаки. Насправді ж попит залежить від різних чинників, що можна описати багатофакторними моделями. У цьому випадку використовують формулу теоретичного коефіцієнта еластичності (коефіцієнта Аллена-Боулі):

де Е. - коефіцієнт еластичності і-ї факторної ознаки (без урахування впливу інших ознак); у'- перша похідна функції розвитку попиту (пропозиції); хі - і-а та факторна ознака, ух- теоретичне значення результативної ознаки.

Лінійне багатофакторне рівняння розвитку попиту (пропозиції) описують формулою

де в - коефіцієнти регресії; х - факторні змінні.

Коефіцієнти регресії мають економічну інтерпретацію. Вони показують, на скільки одиниць власного виміру зросте (в>0) чи зменшиться (в<0) значення результативної ознаки зі зміною факторної на одиницю власного виміру.

Оскільки перша похідна цієї функції дорівнює коефіцієнту регресії, то формула теоретичного коефіцієнта еластичності матиме такий вигляд:

де у - теоретичне значення результативної ознаки.

За цією формулою визначають еластичність у кожній точці кривої. Середню еластичність розраховують, підставляючи середні значення результативної і факторної ознак. На практиці середній розмір теоретичної результативної ознаки заміняють середнім розміром емпіричного значення результативної ознаки.