Розділ «11. Статистика ринкової кон'юнктури»

11.3. Статистична оцінка ринкової ситуації

Методи кон'юнктурного аналізу базуються на якісних атрибутивних оцінках ринкової ситуації. Оскільки першооснову таких оцінок, як правило, становлять кількісні характеристики, то вони вписуються у поняття предмета статистики.

Критерії оцінки кон'юнктури умовно можна поділити на дві групи: - економічні (відповідність товарних запасів оптимальному рівню, збалансованість попиту та пропозиції, ступінь покриття купівельних фондів населення обсягом реалізованих товарів, темпи зростання товарообороту та прибутку); соціальні (фактичні витрати часу на купівлю товарів; ступінь досягнення норм споживання продуктів харчування; забезпеченість товарами тривалого та широкого використання; сприйняття бізнесу, товару, послуги). За неможливості наведення кількісної оцінки кон'юнктурної ситуації подають лише її логічний опис. Наприклад, сприятлива (висока) кон'юнктура (збалансований ринок, стабільний або обсяг продажу такий, що зростає, рівновага цін та ін.) чи несприятлива (низька) кон'юнктура (диспропорції ринку, відсутність або несприятливі зміни попиту, різке коливання цін, криза збуту тощо). За тих самих обставин використовують індекси ділової активності. Наприклад, якщо кількість контрактів зростає, а обсяги продажу не збільшуються, це свідчить, що ринок не пожвавився, а лише додалися малозначущі підприємства. Збільшення запасів за умов інфляції може свідчити про кризу збуту внаслідок скорочення платоспроможного попиту.

Часто на практиці подають градуйовані якісні оцінки стану ринку: пожвавлений, стабільний, стійкий, млявий, стагнуючий тощо. Між такими оцінками чіткої межі трапляються також їх комбінації. Наприклад, в Україні у першій половині 90-х років XX ст. спостерігалися дисбаланс попиту й пропозиції, падіння виробництва за зростання цін, відчувався гострий дефіцит деяких товарів. Таку кон'юнктуру називають стагфляцією, комбінацією стагнації (кризи збуту, падіння виробництва й продажу товарів) та інфляції.

У систему кон'юнктурних оцінок входить також характеристика масштабів і типів ринків. Розмір ринку визначається за обсягом товарообороту, кількістю і розміром підприємств, що виступають на ринку як продавці, із розподілом їх за формами власності, організаційними формами та спеціалізацією. Цей аналіз містить характеристики процесу приватизації (кількість і частка приватизованих підприємств, їх організаційні форми та частка на ринку).

Окреме місце посідає вивчення стану, структури і напрямів руху неорганізованого і "чорного" ринків. Проте обґрунтованої методології вивчення цього явища поки що немає. Деякий досвід його дослідження накопичено у кількох країнах, зокрема, щодо відстежування законності організації і діяльності суб'єктів ринкових відносин; вивчення результатів їх господарської діяльності; створення системи контролю на всіх стадіях суспільного відтворення.

Неодмінною компонентою комерційної діяльності на ринку є ризик, який виражається в ймовірності зниження можливих доходів, виникнення збитків, втрати позиції на ринку тощо. Визначальним моментом вираження комерційного ризику є внутрішня випадковість ринкового простору, яка підпорядковується певним законам і має стохастичний характер. Ризик не можна виміряти, його можна лише опосередковано оцінити.

Експертні атрибутивні оцінки ризику формуються на основі підсвідомого інтуїтивного перебирання небезпек.

Експертні бальні оцінки чинників (критеріїв) ризику ґрунтуються на використанні даних кон'юнктурного аналізу, подальшій статистичній обробці з обчисленням інтегрального показника ступеня ризику:

де В. - виставлений експертами бал і-го чинника ризику; w. - вага, що відображає частку впливу і-го чинника в загальному розмірі ризику (Xw^l); п - кількість чинників (критеріїв) ризику.

Критеріїв ризику переважно вибирають не більше 10. Виходячи зі значення R, розрізняють зони ризику: 0-0,1 - неризикована; 0,1-2,5 - мінімального ризику; 2,5-5,0 - підвищеного ризику; 5,0-7,5 - критичного ризику; 7,5-10 - недопустимого ризику.

Приклад 11.1. Дані про експертні оцінки ступеня ризику (у балах) та вагу окремих чинників ситуації ризику щодо реалізації нового товару наведено в табл. 11.1. Визначимо інтегральний показник ступеня ризику:

R = 5x0,25 + 3x0,35 + 4x0,1 + 2x0,15 + 1x0,15 = 3,15.

Отримане значення свідчить про існування ситуації підвищеного ризику.

Таблиця 11.1. Результати експертного оцінювання ризикованої ситуації щодо реалізації нового товару

Оцінка ймовірності ризику ґрунтується на використанні моделей вибору оптимальних ринкових чи альтернативних варіантів за результатами статистичних спостережень в умовах невизначеності. Для оцінки ризиків використовують також стратегічні маркетингові матриці та змішані стратегії.

Для характеристики кон'юнктурної ситуації важливим є дослідження монополізації (щільності конкуренції). Для цього використовують систему показників:

- частка кількості підприємств-монополістів у загальній кількості підприємств галузі;

- частка обсягу виробництва підприємств-монополістів у загальному обсязі виробництва підприємств галузі;

- співвідношення рівнів реалізації продукції на одного зайнятого на підприємствах-монополістах та середнього для галузі.