Розділ «Тема 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики»

– підвищення ролі регіонів у зовнішньоекономічному співробітництві, транскордонна співпраця;

– подолання периферійності простору регіонів, функціонування територій пріоритетного розвитку;

– розробку нової ефективної стратегії державної регіональної економічної політики, враховуючи потреби України та впив глобалізації й регіоналізації.

Деякі шляхи реалізації регіональної економічної політики окреслюються конкретно для області, району, території.

Для стимулювання суттєвих змін у регіоні необхідно активізувати наступні напрямки:

І. Оптимізація міжрегіональнім та міждержавних економічних зв'язків. В процесі соціально-економічного розвитку кожна країна налагоджує зв'язки з іншими, всередині країни відбуваються міжрегіональні зв'язки. Для України найбільш інтенсивні зв'язки завжди відбувалися в межах самої країни, а також з пострадянськими країнами та сусідами 1-го порядку, проте інтеграційні процеси, транснаціоналізація економіки та глобалізаційні тенденції, вимагають істотних змін економічних зв'язків. Оптимізація відносин повинна здійснюватися у транспортній, комунікаційній галузі, у сфері виробництва та обігу, сфері послуг. Головний принцип ефективності реалізації транспортних економічних зв'язків – мінімальні транспортні витрати. Повинні розроблятися схеми оптимальних напрямів вантажопотоків. Ті схеми, що розроблені в Україні, не повною мірою відповідають поставленим вимогам сьогодення.

2. Вдосконалення спеціалізації і комплексного розвитку регіонів. Рівень комплексного розвитку регіонів значною мірою залежить від територіальної структури господарства. Основні напрямки вдосконалення територіальної структури господарства, це активізація розвитку малих і середніх міст; розвиток периферійних районів; розвантаження гіперурбанізованих територій.

3. Регіональні соціально-економічні програми – це тип цільових комплексних програм, зорієнтованих на досягнення певних соціально- економічних цілей, для яких характерна територіальна визначеність. Саме регіональні• програми мають стати основним інструментом реалізації регіональної політики. Через них держава буде, з одного боку, реалізовувати свої інтереси в регіонах, створюючи для цього необхідні умови, а з іншого, через них здійснюватиметься державна підтримка регіонів. В Україні розроблені соціально-економічні програми "Карпати", "Полісся", "Причорномор'я", "Поділля".

Програма "Полісся" розроблена для п'яти областей: Волинської. Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської та шести адміністративних районів Сумської області; Програма "Карпати" – для 4-х областей: Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької; Програма "Поділля" розроблена для Вінницької, Хмельницької, Тернопільської областей. Програма "Причорномор'я" розроблена для областей Причорноморського економічного району. В стадії розробки знаходиться регіональна програма соціально- економічного розвитку Придніпровського регіону, проте жодна розроблена програма тимчасово не реалізується за браком коштів.

Передбачається, що в реалізації таких програм посильну участь братиме і держава, створюючи не тільки сприятливий економічний режим їх учасникам, а й в силу реальних можливостей надаватиме їм фінансову й ресурсну підтримку. Регіональним соціально-економічним програмам підпорядковані науково- технічні, виробничо-технологічні, інфраструктурні та інші програми, з ними тісно пов'язані екологічні та галузеві програми. Серед розроблених: Програма розвитку лісогосподарського і лісопромислового комплексів України; Комплексна програма розвитку титанової промисловості України; Програма розвитку автомобілебудування та ін.

На думку ряду вчених, пріоритетної розробки та реалізації сучасних регіональних програм соціально-економічного розвитку потребують такі території:

– Столичний регіон з вирішенням адміністративно-управлінських, репрезентуючих, соціальних та інших проблем;

– Чорнобильський регіон з урахуванням радіаційного забруднення території та соціально-психологічного стану населення;

– Донбас з визначенням перспектив розвитку вугільної промисловості, переорієнтації виробництва і спеціалізації району, вирішенням проблем зайнятості населення, умов праці, екологічної ситуації, складних соціальних питань;

– Промислове Передкарпаття з метою визначення чіткої орієнтації подальшого розвитку регіону при врахуванні ресурсного потенціалу, географічного положення, туристичної та рекреаційної інфраструктури тощо;

– Українські Карпати з метою подальшого розвитку туристично- рекреаційного комплексу національного і міжнародного значення;

– Причорномор'я з урахуванням специфічного СГП, портового господарства, і значних запасів рекреаційних ресурсів та визначенням основних пріоритетів розвитку регіону.

4. Інвестиційно-інноваційний розвиток регіонів. Даний напрям с вкрай важливим сучасним засобом стимулювання соціально-економічного розвитку регіонів. Інвестиційна активність є беззаперечним фактором економічного зростання, вона здатна відновлювати й відтворювати основні фонди з врахуванням пріоритетів території. Інновації дозволять оптимізувати функціонально-компонентну та функціонально-територіальну структуру економіки регіонів, вдосконалити міжгалузеві пропорції, створити соціально- орієнтовану, економічно ефективну та екологічно безпечну господарську систему з врахуванням природних, демографічних, ресурсних особливостей регіонів та запитів сучасного ринку.

Інвестиції в Україну надходять, проте їх частка все ще залишається низькою серед країн Центральної та Східної Європи. Після суттєвого спаду інвестиційної активності в регіонах та по Україні в цілому протягом 2008-2010 років, вже третій рік поспіль спостерігається нарощення надходжень інвестиційних потоків в розвиток економіки (табл. 6.3). Загальний обсяг капітальних інвестицій у 2011 році зріс на 18,9%, у 2012 році збільшився на 8,3%, в 2013 році дещо знизився (на 4,8%) через нестабільність політичної ситуації.

Таблиця 6.3