РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Діяльність суб'єктів господарювання на відповідній території, як і в цілому економиш регіону, характеризується відповідними витратами. При цьому від певної діяльності очікуються і певні результати. Під результатом можна розуміти обсяг виготовленої продукції або надання послуг, прибуток тощо.

Рис. 1.12. Види економіко-математичних моделей

При оцінці економічної ефективності суб'єктів господарювання і економіки регіону в цілому виникає питання: як співвідносяться між собою результати і фактори, що зв'язані з економічною діяльністю. Співвідношення результатів (R) і витрат (V) дозволяє дати оцінку економічній ефективності регіональної економіки. Співвідношення результатів і витрат може бути чотирьох видів:

1) R/V> 1; 2) R/V= 1; 3) R/V< 1; 4)R/V = 0.

Аналіз цих співвідношень свідчить про те, що ефективність економічної діяльності, а отже і ефективність регіональної економіки, спостерігається в першому випадку: коли R по відношенню до V більше 1. Найбільш високий рівень ефективності досягається при умові максимального співвідношення результатів і витрат, R / V = maxi У цьому випадку товорять про те, що економіка регіону спрямована до оптимального розвитку. Відповідно до відтворювального економічного процесу перевищення результатів над витратами призводить до нарощування обсягів накопичення і споживання. Ефективність економіки спостерігається тоді, коли виробництво, формуючи пропозицію, буде перевищувати обсяги попиту або споживання (Пропозиція > Споживання). Слід пам'ятати, що вищеозначені умови економічної ефективності діють лише при розвиненому господарському комплексі регіону.

Критерієм оцінки економічної ефективності регіональної економіки в умовах ринкових відносин є отримання максимального прибутку, або максимального внутрішнього валового продукту при мінімальних сукупних втратах. Цей критерій можна визначити такою формулою:

До показників, які характеризують економічну ефективність регіональної економіки, відносяться показники ефективності:

Аналіз функціонально-компонентної структури РГК дає змогу простежити взаємозалежність і взаємопов'язаність окремих частин регіональних комплексів, демографічної ситуації, природно-ресурсного потенціалу, діяльності галузей та підприємств і багатьох інших чинників. Встановити цей зв'язок, його силу та спрямованість дає змогу кореляційний аналіз (кореляція рангів, парна, таблиць, коефіцієнтів, асоціацій).

Кореляційний аналіз застосовується, переважно, для дослідження взаємозалежності параметрів господарства регіону, особливо його соціальної сфери, які характеризуються нефункціональною залежністю та мають нормальний багатомірний розподіл, а також для оцінки значимості впливу окремого фактору (наприклад, відстань до медичного закладу, звернення за медичною допомогою, доступність та ін.) на функціонування галузей в регіоні. За допомогою кореляційної таблиці, яка, як правило, застосовується на великих числах спостережень визначається зв'язок між параметрами (наприклад, між звертаннями за медичною допомогою та віддаленістю населення від тих населених пунктів, у яких функціонують медичні заклади).

Математична модель:

Можна також визначити коефіцієнт R або частку фактору в зумовленості явища (наприклад, зміни зумовлені відстанню, чи забезпеченістю):

Для грунтовного вивчення територіальної організації економіки (господарства) регіону діагностується рівень соціально-економічного розвитку (Si) території (області, району) на основі використання формули:

Часто в аналізі економіки регіонів застосовується досить простий показник, що характеризує загальну тенденцію явища (загальна забезпеченість, загальна народжуваність, загальний випуск продукції) в динаміці:

Визначення радіусів впливу: промислових пунктів; надання послуг; зон обслуговування, промисловості чи сільського господарства в межах області (району) виходить з припущення що населені пункти й центри на території розміщені відносно рівномірно, а конфігурація зони їх впливу (обслуговування) наближена до кола за формулою:

де R – середній радіус зони обслуговування (км); S – площа області в межах економічного району; т – кількість центрів обслуговування певного рангу на цій території. Застосування цього показника дозволить обгрунтувати раціональну мережу промислових центрів (центрів з надання послуг) місцевого значення особливо для сільської місцевості або периферійної території в межах економічних районів, в основу якого покладено принцип оптимальної територіальної доступності.

Оцінка та визначення економічної ефективності регіональної економіки здійснюється на основі методів економічного аналізу і відповідних економіко- математичних розрахунків. Найбільш поширеними є методи математико- статистичних розрахунків, тобто таких, які здійснюються на основі статистичної інформації або статистичних спостережень за економічною діяльністю в регіоні. Важливим показником оцінки економічної ефективності є продуктивність праці в регіоні.

За результатами природно-ресурсного і економічного аналізів проводиться інтегральна оцінка території. Вона передбачає обґрунтування оптимального варіанта використання території для розвитку і розміщення виробництва та сфери послуг в даний час і на перспективний період. Інтегральна оцінка території слугує науковою основою для розробки конкретних рішень щодо її використання.

Іншим методом, що застосовується в економічному аналізі регіону, є метод балансових розрахунків, серед яких найпоширенішим є міжгалузевий баланс. Міжгалузевий баланс передбачає визначення співвідношення виробництва та розподілу продукції і послуг між різними галузями економіки регіону. За допомогою міжгалузевого балансу визначаються обсяги витрат, обсяги виробленої продукції. Цей баланс також дозволяє визначити обсяги ввозу та вивозу продукції та послуг. В останні роки широке застосування мають методи оптимізації економічного розвитку регіонів. Для цього будуються відповідні економіко-математичні моделі. До основних напрямів, які підвищують ефективність регіональної економіки відносяться:

– зниження матеріало-, енерго-, працеємності продукції та послуг в регіоні;

– прискорення інноваційного, науково-технічного розвитку регіональної економіки;