Розділ «9.9. Соціальний комплекс»

Скорочення мережі магазинів зумовлено зменшенням їх кількості лише в сільській місцевості (на 10,3%, відповідна динаміка мала місце у всіх регіонах). Мережа кіосків зменшилася як у сільській, так і міській місцевості (відповідно на 40,7% та на 8,4%). Зменшення мережі магазинів відбувалося лише за рахунок зменшення продовольчих магазинів (на 6%), а кількість непродовольчих зросла (на 1,1%).

Таблиця 9.39

Обсяг обороту роздрібної торгівлі в регіонах України в 2011-2013 роках

Складено за даними ДСС України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ukrstat.gov.ua

Рис. 9.33. Забезпеченість міського населення об'єктами роздрібної торгівлі на 10000 осіб; одиниць

Джерело: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: geograf.com.ua/maps-ukraine

Так, на 2013 рік в Україні діяло 47,2 тис. магазинів (на 2012 рік – 48,4 тис.). Понад половину магазинів (52,7%) – 24,9 тис. – становлять непродовольчі магазини. Продовольчі магазини складають 23,7 тис. Крім того, за 2013 рік на 16%, або на 36 одиниць, зросла кількість гіпермаркетів, чисельність яких в 2012 році складала 261 одиницю, з яких 55 одиниць розташовані на території столиці. Основний приріст гіпермаркетів припав на м. Київ (на 27,9%, або на 12 одиниць).

Станом на 01.01.2013 кількість підприємств ресторанного господарства в Україні становила 21,6 тис. од., з яких, 14,6 тис. од. розташовувалися в містах та поселеннях міського типу, 7 тис. – у сільській місцевості. їх загальна кількість зменшується з 2011 року. У регіональному розрізі найбільша кількість об'єктів ресторанного господарства розташована в м. Києві (1 622 од., або 7,5% загальної кількості), Харківській (1 687 од., або 7,8%) Львівській (1 546 од., або 7,2%) та Донецькій (1 542 од., або 7,1%) областях. При цьому, найбільший товарооборот мають ті самі регіони за винятком Львівської області: м. Київ (30% загального товарообороту ресторанів країни), Донецька (8,2%). Дніпропетровська (6,7%) та Харківська (6,6%) області.

Негативні явища в економіці вплинули на оптову торгівлю, обсяги товарообороту в якій за 2013 рік зменшилися на 1,4%. Відповідна динаміка мала місце у 14 регіонах: від 0,9% у Харківській області до у 2,6 рази у м. Севастополі. Зростання оптового товарообороту мало місце у 13 регіонах: від 1,3% у Луганській до 1,7 рази в Тернопільській областях.

Загалом оптовий товарооборот підприємств оптової торгівлі за 2013 рік (без ГЩВ і акцизу) становив 1033,7 млрд. грн. Незмінними лідерами за обсягами оптового товарообороту залишилися м. Київ, Донецька та Дніпропетровська області, на які припадає 63,6% загального обсягу по країні.

У структурі оптового товарообороту основну частину становлять непродовольчі товари (80%), і відповідна ситуація характерна для 26 регіонів, лише в оптовому товарообороті Тернопільської області основу становлять продовольчі товари (79%). Водночас 40,6% оптового товарообороту країни з продовольчих товарів припадає на столицю, а 57,5% оптового товарообороту країни з непродовольчих товарів – на столицю та Донецьку область (відповідно 35,5% та 22%). Крім того у 2013 році у структурі оптового товарообороту зменшилася частка продажу товарів вітчизняного виробництва – до 58,9% проти 63,9% у 2011 році.

Рис. 9.34. Забезпеченість сільського населення об'єктами роздрібної торгівлі на 10000 осіб; одиниць

Джерело: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: geograf.com.ua/maps-ukraine

На початок 2013 року в Україні діяло 2 647 ринків, що на 1,9% менше, ніж у 2011 році. Така тенденція мала місце у 15 регіонах (від 1,2% у Полтавській до 8,5% у Львівській областях), у 7 регіонах їх кількість залишилася без змін, а у 5 регіонах (Вінницькій, Миколаївській, Сумській, Хмельницькій та Черкаській областях) збільшилася. Понад третину загальної кількості ринків по країні зосереджено в Донецькій, Дніпропетровській, Одеській областях та Автономній Республіці Крим.

На один продовольчий ринок по країні припадало 175 торгових міспь, непродовольчий – 331, змішаний – 360. Майже половину ринків з продажу непродовольчих товарів складають речові ринки, їх торгова площа становить 55% торгової площі усіх непродовольчих ринків, а торгових місць – 66,7% від усіх торгових місць непродовольчих ринків.

9.9.2. Легка промисловість

Легка промисловість функціонує на основі різнобічних зв'язків з різними галузями господарства. Вона є значним споживачем сировини аграрних галузей та вітчизняної хімії, продукції машинобудування й металообробки, і водночас – постачальником різних товарів. Фактори розміщення галузі: споживач, трудові ресурси, передусім жіночі, сировина.

Легка промисловість – одна з галузей, що не віднесені до сфери національних стратегічних пріоритетів на 2011-2021 роки згідно з Законом України "Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні". Сьогодні легка промисловість України переживає важкі часи, хоча і є однією з основних галузей соціального спрямування. Її розвиток – це необхідна умова підвищення рівня життя населення. Основна продукція галузі – тканини, одяг, взуття, нитки, полотно, трикотаж, хутро, шкіряно-галантерейні вироби (табл. 9.40). Складність структури легкої промисловості характеризується тим, що це багатогалузевий комплекс, який охоплює п'ять підгалузей – текстильну, швейну, шкіряну, хутряну та взуттєву. Провідна роль в галузях легкої промисловості належить текстильній галузі, до якої відноситься первинна обробка текстильної сировини, бавовняна, лляна, вовняна, шовкова, нетканих матеріалів, конопле-джутова. текстильно-галантерейна та трикотажна. Підприємства текстильної промисловості розташовані в Києві, Полтаві, Одесі, Житомирі.

Більше половини випуску всіх тканім забезпечують виробництва бавовняної промисловості, які включають прядильну, ткацьку підгалузі, виробництво ниток та фарбування полотна. Найбільші бавовняні комбінати функціонують у Херсоні та Тернополі, бавовняні фабрики у Донецьку. Нововолинську, в Нікополі – прядильно-нитковий комбінат, прядильна фабрика в Полтаві, ватно-ткацька фабрика у Києві, ткацькі фабрики в Коломиї. Чернівцях, Івано-Франківську, Коростишеві, Харкові, Львові.

Таблиця 9.40