Розділ «9.9. Соціальний комплекс»

Найбільш розповсюдженими в 2013 році були хвороби органів дихання – 13 293 πιο. випадків; хвороби системи кровообігу, відповідно, 2 256 тис.; травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх причин – 2 085 тис.; хвороби сечостатевої системи – 2 046 тис.; хвороби шкіри та підшкірної клітковини – 1 856 тис.; хвороби ока та його придаткового апарату – 1 629 тис.; хвороби кістково-м'язової системи і сполучної тканини – 1 444 тис.; хвороби органів травлення – І 252 тис.; деякі інфекційні та паразитарні хвороби – 1 216 тис.; хвороби вуха – 1 207 тис.; а також хвороби нервової системи – 704 тис. (рис. 9.32).

Серед регіонів України за захворюваністю за всіма класами хвороб Київ посідає перше місце (91018 випадків захворювань з уперше в житті встановленим діагнозом на 100 тис. населення), далі йдуть Івано-Франківська (86 822), Дніпропетровська (84 070), Львівська (81832), Рівненська (75 568), Вінниць ка (74 163), Одеська (72 036), Київська (71719), Волинська (71 174) області.

1 – хвороби органів дихання; 2 – хвороби системи кровообігу; 3 – травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх причин; 4 – хвороби сечостатевої системи хвороби; 5 – хвороби шкіри та підшкірної клітковини; 6 – хвороби ока та його придаткового апарату; 7 – хвороби кістково-м'язової системи і сполучної тканини; 8 – хвороби органів травлення; 9 – деякі інфекційні та паразитарні хвороби; 10 – інші хвороби.

Рис. 9.32. Структура захворюваності населення України за класами хвороб у % в 2013 році

Залишається актуальною проблема розповсюдження соціально- небезпечних хвороб, таких як ВІЛ-інфекція та СНІД, туберкульоз та хвороби, що передаються статевим шляхом. Масштаби епідемії ВІЛ-інфекції в Україні залишаються значними. Починаючи з 1995 року і до 2011 року включно кількість випадків ВІЛ-інфекції в країні щорічно збільшувалась. Однак, у 2012 році вперше в Україні зареєстровано зниження числа нових випадків ВІЛ- інфекції на 2% порівняно з 2011 роком. Протягом 2013 року діагноз ВІЛ- інфекції було встановлено вперше в житті 21,7 тис. осіб, в тому числі 9,4 тис. хворих зареєстровано з діагнозом СНІД.

Найбільша кількість випадків ВІЛ-інфекції в Україні у 2013 році, як і у попередні роки, зареєстрована у віковій категорії 25-49 років (67%), тобто, ВІЛ- інфекція вражає найбільш працездатне та репродуктивне населення країни і може призвести до посилення та загострення існуючих негативних демографічних і соціально-економічних тенденцій. Серед регіонів найбільший рівень захворюваності населення на ВІЛ-інфекцію та СНІД спостерігався в Одеській (115,4 хворих на 100 тис. населення), Дніпропетровській (104,7), Миколаївській (92,4), Донецькій (83,9) областях, м. Севастополі (65,6), в Автономній Республіці Крим (55,7), Херсонській (51,9), Чернігівській (47,9) областях та в м. Києві (50,4). По Україні цей показник склав 47,8. Порівняно спокійною залишається ситуація в західних регіонах країни: Закарпаття• кій (6,5), Івано-Франківській (11,5), Чернівецькій (11,9), Тернопільській (12,3) та Львівській (16,6) областях.

Складною залишається ситуація в Україні стосовно ще однієї соціальної недуги – туберкульозу, незважаючи на те, що останнім часом намітилась стабілізація показника захворюваності на сухоти. У 2013 році кількість хворих з уперше в житті встановленим діагнозом активного туберкульозу становила 30,8 тис. осіб, серед яких 69% – чоловіки; 95% – особи, які захворіли на туберкульоз органів дихання. Найвищий показник захворюваності на туберкульоз у розрахунку на 100 тис. населення спостерігався в Херсонській – 96,5, Дніпропетровській – 91,2, Одеській – 90,6, Луганській – 78,9, Миколаївській – 77,6, Кіровоградській – 77,5 областях та в Автономній Республіці Крим – 76,2. Найнижча захворюваність на 100 тис. населення зареєстрована у Харківській – 44,8, Чернівецькій – 45,9, Тернопільській – 49,5 областях.

Медичний комплекс України добре забезпечений медичними кадрами, так кількість лікарів усіх спеціальностей на 10 тис. населення складає 48, що є одним з найвищих показників в Європі. Теж саме стосується і середнього медичного персоналу, в 2013 році – 97,4 на 10 тис. населення (табл. 9.37). Територіально, найвищий рівень забезпеченості лікарями в Києві (76), в Криму (56), Одеській (47), Львівській (51) і Харківській (51) областях. Щодо забезпеченості середнім медичним персоналом на 10 тис. чол. населення високі показники мають Київ (140), Крим (127), Кіровоградська (114), Волинська (122), Донецька (121), Херсонська області (119).

Таблиця 9.37

Медичні кадри в України та динаміка зміни їх чисельності

Складено за даними Статистичного збірника "Соціальні індикатори рівня життя населення" [Електронний ресурс). – Режим доступу: ukrstat.gov.ua

Слід відмітити, що рівень та якість медичного обслуговування населення в Україні має значно гірші показники у сільській місцевості ніж в містах. Для жителів сіл охорона здоров'я надає більше лікувальних послуг, а ніж профілактичних, що ускладнює попередження хвороб, або недопущення важких випадків. Це є однією з важливих проблем розвитку охорони здоров'я в Україні та віддзеркалює недосконалість розвитку галузевої та територіальної структури медичного комплексу.

Культура та мистецтво охоплює установи, заклади, підприємства, організації, що виробляють товари та послуги мистецького, культурного та інформаційного призначення (виставки, кінофільми, презентації, картини, книги, шоу, концерти, телебачення, газети, журнали і багато іншого), організовують демонстрування духовних, історичних, релігійних цінностей для населення (музеї, театри, бібліотеки, концертні зали, кінотеатри, картинні галереї тощо), зберігають для нащадків пам'ятки культури (пам'ятники, архітектурні ансамблі і т. ін.) (табл. 9.38). Географія цієї галузі невиробничої сфери теж в основному пов'язана з чисельністю населених пунктів, а також їх історичним минулим. Найдоступнішими популяризаторами культурних досягнень є засоби масової інформації: газети, радіомовлення, телебачення, Інтернет.

Збережена та примножена протягом багатьох тисячоліть, культура становить унікальну історичну пам'ять кожної сучасної держави, забезпечує духовний зв'язок минулих, сьогоднішніх та майбутніх поколінь. Захопливі та трагічні сторінки національної історії, неповторні звичаї, обряди та традиції являють собою культурне багатство українського народу. Розвиваючись в умовах постійних спроб асиміляції з боку іноземних держав, українська культура не лише змогла вижити, але й подарувати світу багато шедеврів мистецтва та кінематографу, неповторні літературні твори та пам'ятки архітектури. Тепер матеріальні та духовні скарби що були створені нашими предками і крізь віки дійшли до нас, мають бути не лише збережені, але й примножені та передані нащадкам.

Таблиця 9.38

Кількість установ культурно-мистецького комплексу України

Складено за даними ДСС України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ukrstat.gov.ua

За офіційними даними, на державному обліку в Україні знаходиться понад 130 тис. нерухомих пам'яток історії та культури, серед них: пам'яток археології – 57 206; пам'яток історії – 51 364; пам'яток монументального мистецтва – 5 926; пам'яток архітектури і містобудування – 16 800. До Списку всесвітньої культурної і природної спадщини ЮНЕСКО включено кілька українських об'єктів (як окремих, так і комплексів): Софійський собор та Києво-Печерська лавра в Києві (в 1990 р.); Історичний центр Львова (у 1998 р.); 4 об'єкти Геодезичної Дуги Струве (міждержавний проект, у 2005 р.); Букові праліси Карпат (у 2007 р.).

Створено 63 історико-культурні (архітектурні, археологічні) заповідники з них 13 – національні:

– Софія Київська, Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Стародавній Київ, Лук'янівський заповідник у Києві; музей народної архітектури і побуту в с. Пирогово, Биківнянські могили, Переяслав, Вишгород – на Київщині;