Розділ «Тема 9. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення.»

– на річці Прут – Яблуницька ГЕС (Івано-Франківська обл., Верховинський р-н, с. Яблуниця);

– на річці Сіверський Донець – Червонооскільська ГЕС (Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Червоний Осхіл) та багато інших.

Нетрадиційна (альтернативна) електроенергетика. В Україні є значний потенціал основних видів відновлюваних джерел енергії, але на даний час вони становлять досить незначну частку в загальному енергобалансі держави. Загальний річний технічно досяжний енергетичний потенціал альтернативних джерел енергії в перерахунку на умовне паливо становить близько 63 млн. тонн. Частка енергії добутої за рахунок альтернативних джерел становить сьогодні близько 3%. Згідно з українською енергетичною стратегією до 2030 р. частку альтернативної енергетики на загальному енергобалансі країни буде доведено до 20%. Основними та найбільш ефективними напрямами відновлюваної енергетики в Україні є: вітроенергетика, сонячна енергетика, біоенергетика, гідроенергетика, геотермальна енергетика.

Сонячна енергетика. Якщо світова сонячна енергетика розвивається двома шляхами – фотоелектричних сонячних електростанцій та теплових сонячних електростанцій, то в Україні наразі присутні тільки електростанції першого типу. Перш за все це зумовлено ландшафтом та кліматом, адже, як правило, теплові сонячні електростанції будують на великих пустельних площах в тропічних поясах. Найкращі умови для будівництва теплових сонячних електростанцій були в Криму, але після анексії півострова Росією цей тип електростанцій найближчим часом в Україні не з'явиться. В 2011 році в Криму була введена в експлуатацію фотоелектрична сонячна електростанція "Перове", яка розмістилася на площі понад 200 Га (це як 259 футбольних полів) та виробляє 105,56 МВт електроенергії. На той час електростанція стала найпотужнішою в світі серед собі подібних. Виробленої СЕС "Перове" енергії достатньо для повного забезпечення потреб міста Сімферополь. Загалом, вже в 2013 році понад 15% потреб електроенергії Криму забезпечувалось сонячною енергетикою. Однак на цьому розвиток поки зупиниться, адже Росія не настільки лояльна до альтернативної енергетики, а тому інвестувати в неї там не вигідно.

Після Криму найперспективнішим регіоном для розвитку сонячної енергетики є південь України. Там кількість сонячного випромінювання можна порівняти із північною Італією, яка є лідером за кількістю сонячних електростанцій у світі. Крім того, середньорічний потенціал сонячної енергії в Україні вищий ніж у Німеччини – країни, де сонячні панелі набули особливої популярності навіть серед простих жителів і все частіше встановлюються на дахах будинків.

Та незважаючи на такі показники, на материковій Україні сонячна енергетика особливої популярності не набула. Наразі найпотужніші електростанції будуються у Херсонській (поблизу міста Нова Каховка, запланована потужність 120 МВт), Одеській (поблизу села Приозерне, запланована потужність 54,8 МВт), Миколаївській (поблизу смт. Березанка, запланована потужність 52,9 МВт) областях. Загалом на материковій Україні нараховується кілька десятків сонячних електростанцій потужністю від 1 до 15 МВт, а понад десяток СЕС мають потужність від 20 до 120 МВт (деякі тільки будуються). Серед них сонячні електростанції: СЕС "Болград Солар" (біля озера Ялпуг, Одеська обл.), Дунайська СЕС (Арциз, Одеська обл.), фотоелектричні СЕС Митяєво, Охотникове, Перове, Родникове (Крим). СЕС Старокозача (Одеська обл.). Практично всі із згаданих СЕС збудовані австрійською компанією Activ Solar.

Сонячна енергетика в Україні буде розвиватися. Завдяки спеціальному "зеленому тарифу", який діє з 2011 року, сонячна енергетика стала прибутковим бізнесом, що привабило іноземних інвесторів. За статистикою, обсяг введення в експлуатацію нових сонячних електростанцій у 2013 році майже подвоївся порівняно з 2012 роком. За попередніми прогнозами так мало бути і в 2014 році, але зважаючи на економічну і політичну кризу в Україні, темпи розвитку сонячної енергетики можуть знизитися. Та з іншого боку – сонячна енергетика може стати одним з джерел заміни недешевому російському газу, а тому можна припустити і подальшу підтримку сонячної енергетики українською владою.

Вітрова енергетика маг чималий потенціал в Україні, адже для її території характерні постійні досить сильні вітри, завдяки чому розвиток вітроенергетики маг логічне обгрунтування. Навіть не зважаючи на більшу вартість вітрової енергії (у порівнянні з традиційною, що вироблена з викопних ресурсів) використання енергії вітру є економічно виправданим у степових (зокрема приморських) та гірських районах країни (Одеська, Миколаївська, Харківська, Луганська і Донецька області, а також гірські райони Карпат і анексованого Криму). За підрахунками, вітрова енергетика може забезпечити Україну на 15% від загальних потреб електроенергії. Як і у випадку з сонячною, на вітрову енергетику також діє "зелений тариф". Завдяки цьому тільки за 2013 рік доля вітрової енергетики фактично подвоїлася, навіть попри те, що вітрова енергія з точки зору "бізнесу" менш вигідна ніж сонячна.

Варто відмітити, що вітрова енергетика в Україні розвивалася і до встановлення "зеленого тарифу". Так, ще в 1992 році почалося будівництво Донузлавської вітрової електростанції (Крим), яка наразі генерує понад 17 МВт електроенергії. Інший приклад Тарханкутська ВЕС (теж Крим), будівництво якої стартувало 1996 року, а потужність наразі сягає 15 МВт. Серед інших потужних вітрових електростанцій можна відмітити Новоазовську ВЕС (Донецька область) потужністю 79,3 МВт, Ботієвськау ВЕС (Запорізька обл.) потужністю 200 МВт, Краснодонську ВЕС (Луганська обл.), Миронівську та Останинську ВЕС (Крим), Очаківську ВЕС у Миколаївській області.

Не зважаючи на такий стрімкий розвиток вітроенергетики, її доля в сумі із сонячною енергетикою ледве перетинають позначку в 1% від загальної генерації електроенергії в Україні. Така цифра є дуже малою, однак вона беззаперечно буде рости. Цьому сприятиме не тільки "зелений тариф", а й постійне подорожчання викопних ресурсів. В Україні налагоджено випуск промислових вітрогенераторів на потужностях "Південного машинобудівного заводу" (м. Дніпропетровськ). За ліцензією фірми "Windpower" виробляється вітротурбіна з горизонтальним ротором USM 56 100 потужністю 110 кВт.

Енергія біомаси. Сьогодні одним з найбільш розповсюджених видів електростанцій в Україні є теплові, але спалювання вугілля призводить до значних викидів шкідливих речовин в атмосферу, а природній газ хоч і позбавлений цього недоліку, його вартість постійно зростає. Існує й інший шлях для теплових електростанцій – альтернативна енергетика. Замість вугілля, нафти та природного газу Україна може використовувати біомасу – по суті відходи сільського господарства та побутового сектору. Так, в якості палива для ТЕС можна використовувати солому, потенціал якої становить більше чотирьох мільйонів тонн на рік. Ще один варіант – використання біогазу, який можна отримати з відходів життєдіяльності тварин і птиці. Його потенціал – більше 6 мільярдів м на рік. Перша в Україні велика демонстраційна біогазова установка була побудована на свинофермі компанії "Агро-Овен" (Дніпропетровська обл.) при допомозі Королівства Нідерландів. Установка призначена для переробки гнойових стоків у кількості близько 80 тонн на добу на свинофермі на 15 тис. свиней.

Так як і будь-яка малорозвинена галузь, використання біомаси потребує значних інвестицій, які за розрахунками повернуться не раніше ніж за 4-5 років. Через це альтернативне пальне з• біомаси поки не набуло широкого розповсюдження, хоча поодинокі приклади його використання в Україні є. Побудовані в Україні ТЕС на біомасі наразі мають потужність від 1 до 6 МВт електричної енергії і від 10 до 35 МВт теплової потужності. Загалом біо-ТЕС виробляють трохи більше 1% енергії від всієї долі ТЕС. Найбільші ЕкоТЕС, що працюють на біомасі: "Запрудка" смт. Іванків, Київської області; агропромислова компанія "Евгройл" (Миколаївська обл.); ТОВ "Кіровоградолія", де ТЕЦ використовує лушпиння соняшника; ТОВ "Смілаенергопромтранс", на ТЕЦ використовується деревна тріска (Черкаська обл.); ТОВ "Українська молочна компанія", когенераційна установка (КГУ) виробляє біогаз з птою та силосу кукурудзи (Київська обл.).

Наразі лишається сподіватися, що замість планів по закупці дорогого російського газу українська влада візьме приклад з Швеції чи Австрії, де з біомаси генерується 61% і 37% всієї теплової електроенергії відповідно. Щодо інших галузей альтернативної енергетики (наприклад геотермальна, приливна) поки що вони дуже слабко представлені в нашій державі.

В Україні виявлено значні запаси геотермальної енергії, особливо в Закарпатті. Прогнозований водозабір термальних вод в Чопсько-Мукачевській впадині (Ужгородський, Мукачевський, Іршавський, Виноірадський і Береговський водозабори) складає 40,515 м3 на добу. Глибина залягання цих запасів – до 2 тис. м. Найбільш досліджені запаси термальних вод в Береговському районі (на глибині 1 200-1 500 м) і Ужгородському районі (до 2 500 м). Поблизу м. Берегове у Закарпатті виявлено район геотермальних аномалій. Тут проводиться дослідно-експериментальне отримання енергії на електростанції потужністю 6-10 тис. кВт. Геотермальні води, крім Закарпатської, виявлені у Львівській, Полтавській, Миколаївській, Одеській, Харківській, Херсонській областях та АР Крим. На геотермальне водопостачання можна перевести Керч, Феодосію. Євпаторію, Саки. Для України перспективною є розроблена технологія перетворення вугілля в газоподібний або рідкий стан, проте цей напрям потребує значного інноваційно-інвестиційного забезпечення.

Цілі держави в кожному сегменті ПЕК знайшли місце у проекті оновленої Енергетичної Стратегії, де містяться основні напрямки розвитку майбутнього регулювання ПЕК, відповідні завдання, механізми і конкретні заходи:

– головними змінами у державному регулюванні електроенергетики визначається лібералізація ринку електроенергії, приватизація окремих груп активів галузі, стимулювання модернізації та підвищення ефективності електроенергетики, а також будівництво нових генеруючих потужностей і електромереж. За законом про енергетичний ринок в Україну приходить конкурентна європейська модель прямих комерційних відносин між виробниками і споживачами електрики, яка має замістити схему єдиного покупця;

– основою для стабільного розвитку теплозабезпечення вбачається перехід на економічно обгрунтований рівень тарифів і неухильне зниження рівня бюджетних субсидій підприємствам, стимулювання модернізації активів, зниження втрат енергії та підвищення якості послуг теплогенеруючих підприємств;

– в атомній енергетиці функції держави пропонується зорієнтувати на стимулюванні розширення наявних потужностей для виробництва ядерного палива, а також розробити й реалізувати програми співробітництва з іншими країнами з питань створення, переробки й утилізації відпрацьованого палива;

– розвиток вугільної промисловості в Україні вбачається у лібералізації ринку вугілля, повній приватизації перспективних вугільних шахт і закриття або консервації глибоко збиткових шахт, яке супроводжується якісною реалізацією програм мінімізації наслідків від їх закриття, а також активна модернізація шахт вуглевидобувних підприємств;

– змінами щодо забезпечення розвитку нафтогазової промисловості окреслюється лібералізація ринку газу, створення сприятливого інвестиційного клімату в секторі видобутку газу та нафти й усунення істотного державного цінового субсидування окремих груп споживачів, збільшення обсягу видобутку власних енергоресурсів, в тому числі використання потенціалу видобутку сланцевого газу. В управлінні ГТС державі необхідно обрати модель, яка призведе до максимізації обсягів транзиту в довгостроковій перспективі;