Розділ «СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ»

Територіальна концентрація виробництва - одна з форм територіальної організації виробництва, що характеризується зосередженням промислових і сільськогосподарських підприємств і пов'язаних з ними споруд виробничої інфраструктури на певних ділянках місцевості відповідно до навколишньої території. Виникає в результаті територіального поділу праці під впливом цілеспрямованого або стихійного розміщення виробництва. Зосередження (концентрація) різних об'єктів на певній території дає можливість краще використовувати єдині джерела сировини й енергії, природні і трудові ресурси, спільні комунікації (виробничу інфраструктуру) та систему розселення.

Територіальна організація виробництва - система територіального розміщення і розвитку суспільного виробництва, в основі якої лежить територіальний поділ та інтеграція праці. Об'єктивно територіальна організація виробництва - це територіальна структура народного господарства, що сформувалася; суб'єктивно - процес її регулювання (управління), який здійснюється ринковим механізмом або державним регулюванням, або мішаним шляхом (планово-ринкова економіка). Матеріальними елементами територіальної організації виробництва є промислові і сільськогосподарські підприємства, будівельно-монтажні організації, індустріальні центри і райони, сільськогосподарські зони, населені пункти, транспортна мережа, інженерна інфраструктура, територіально-виробничі комплекси, економічні райони. її форми регулювання (планово-управлінські) - керівні та плануючі органи держави, наукові і проектні організації, державні плани і програми, ринковий механізм (ціни, кредити). Для підвищення ефективності територіальної організації виробництва необхідно реалізувати комплексний підхід до розміщення продуктивних сил, поєднуючи порайонний розвиток виробництва з галузевим у процесі впровадження інтенсифікації економіки, ресурсозбереження, структурної перебудови господарства.

Територіальна організація суспільства - сукупність просторових зв'язків та структур, що визначають вплив природних та соціальних факторів на життєдіяльність суспільства, зокрема на розселення населення, виробництво і природокористування. Вона охоплює територіальну організацію суспільного виробництва, в тому числі територіальний поділ праці, систему розселення, територіальну організацію природокористування, науки і науково-технічної діяльності, адміністративно-територіальний поділ; економічне, соціальне й еколого-економічне районування, об'єднані структурами управління. Система територіальної організації суспільства формується історично і зазнає змін на всіх етапах його розвитку. Найбільший вплив на неї справляють: регіональна економічна політика, соціально-демографічні фактори, науково-технічний прогрес, екологічна політика. В умовах державного суверенітету України пріоритет надається регіональній, соціальній та екологічній політиці.

Територіальна структура мінеральних ресурсів - склад і співвідношення розміщених запасів ресурсів у межах певної території (країни, району) і характер їх залягання в родовищах. Основними формами зосередження родовищ мінеральних ресурсів є: зона залягання, район, кущ, локальне родовище. Залежно від складу родовища кожне з них може бути моно - або полікомпонентним. Усі вони є складовими системи і називаються елементами територіальної структури мінеральних ресурсів. Комплексне освоєння родовищ корисних копалин - важлива умова вдосконалення територіальної організації промисловості та формування промислових комплексів.

Територіальна структура промисловості - склад і співвідношення взаєморозміщених та певним чином поєднаних територіальних елементів, форм зосередження промислових підприємств - промислових центрів, вузлів, промислових районів та інших територіальних утворень виробничої і соціальної інфраструктури, пов'язаних із промисловим виробництвом. Розрізняють територіально-галузеву структуру промисловості (галузеві центри, райони, зони) та інтегрально-просторову, яка утворюється певними сукупностями промислових підприємств та інших об'єктів не однієї, а кількох галузей різного ступеня концентрації і комплексності. До інтегрально-просторової структури належать промислові пункти і центри, промислові вузли і райони, а також промислові агломерації. Останні становлять поєднання підприємств різних галузей промисловості у вигляді промислових центрів і вузлів, компактно розміщених на порівняно невеликій території з високою концентрацією виробництва і населення. Промислова агломерація відрізняється від міської тим, що вона є груповою формою розселення.

Технополіс - місто науки і техніки, де найбільш ефективно поєднуються фундаментальні і прикладні наукові дослідження з виробництвом, насамперед наукомістким.

Урбанізація - соціально-економічний процес, що виявляється у зростанні міських поселень, концентрації в них населення (особливо у великих містах), у поширенні міського способу життя на всю мережу поселень.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!