Розділ «СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ»

Міграція - механічне переміщення людей зі зміною постійного місця проживання на більш чи менш тривалий період. Розрізняють внутрішні та зовнішні міграції. Внутрішні - переселення всередині країни, зовнішні пов'язані з переміщенням населення між державами. Останні у свою чергу поділяються на міжконтинентальні та внутрішньоконтинентальні.

Міжгалузевий промисловий комплекс - система економічно взаємопов'язаних галузей промисловості, що формується в конкретних соціально-економічних умовах унаслідок кооперації та інтеграції підприємств і галузей. Міжгалузеві взаємозв'язки виробничого характеру у промисловості виникають під час поставок сировини, напівфабрикатів, готової продукції, а також у процесі комбінування виробництва, кооперування галузей і підприємств. Залежно від просторових масштабів міжгалузеві комплекси поділяють на народногосподарські (у структурі господарства країни) і територіальні (як підсистеми інтегральних промислових комплексів окремих регіонів).

Міжрайонний поділ праці - один з видів територіального поділу праці, в результаті якого формується спеціалізація економічних районів на основі обміну. Розвивається як закономірний процес просторового розмежування соціально-економічних функцій між великими економічними районами країни і є визначальним фактором формування та функціонування їхніх господарських комплексів, а також територіальної інтеграції господарства. Характеризується насамперед спеціалізацією економічних районів на виробництві певних видів товарів чи послуг, для організації якого склались сприятливі природні соціально-економічні чи історико-географічні передумови. Зовнішньою ознакою розвинутого міжрайонного поділу праці є наявність міжрайонного обміну, який реалізується за допомогою системи міжрайонних економічних зв'язків.

Міжрайонні економічні зв'язки - процес обміну засобами виробництва і предметами споживання, трудовими, науково-технічними та фінансовими ресурсами між центрами і районами виробництва та споживання на базі транспортної системи. Такі зв'язки розвиваються на основі територіального поділу праці, який виявляється в спеціалізації окремих районів на виробництві певних видів продукції.

Мінеральні ресурси - сукупність розвіданих запасів різних видів корисних копалин, які можуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил. Різноманітні мінеральні ресурси є основою добувної промисловості. Найбільше промислове значення для мінерально-сировинної бази мають горючі корисні копалини (кам'яне вугілля, нафта, газ); металеві корисні копалини (залізні, марганцеві, титанові, ртутні руди); металургійна мінеральна сировина (вогнетривкі глини, кварцити, піски формувальні, вапняки флюсові, доломіти); хімічна мінеральна сировина (сірка, калійні та кухонні солі, фарби мінеральні); керамічна мінеральна сировина (піски, каоліни, глини, польові шпати); сировина для виробництва будівельних матеріалів (мергель, крейда, вапняки); кам'яні будівельні матеріали та ін.

Монокультурна спеціалізація - вузька спеціалізація економіки країни на виробництві протягом багатьох років однієї, наприклад сільськогосподарської, культури, виготовленої головним чином на експорт.

Народногосподарський комплекс - складна система галузей матеріального виробництва та сфери обслуговування з такими взаємопов'язаними елементами, як виробництво, трудові ресурси, сфера обслуговування, природні ресурси. Об'єднує великі групи галузей та види діяльності сфери матеріального виробництва: промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво, торгівлю, громадське харчування, матеріально-технічне постачання і збут, заготівлю та інші види діяльності сфери матеріального виробництва, житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування населення, систему закладів охорони здоров'я, соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, науки й управління.

Портово-промисловий комплекс - взаємопов'язане й взаємовигідне поєднання в межах берегової зони морських портів, промислових підприємств, приморських поселень, соціальної і виробничої інфраструктури.

Природокористування - сфера виробничої та наукової діяльності, спрямованої на комплексне вивчення, освоєння, використання, відновлення, поліпшення й охорону природного середовища та природних ресурсів з метою розвитку продуктивних сил, забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини. Основними видами природокористування є промислове, сільськогосподарське і рекреаційне. За характером використання природних ресурсів розрізняють землекористування, водокористування, лісокористування, використання мінеральних ресурсів та ін. Найважливішим завданням виробництва та науки є забезпечення раціонального природокористування.

Природно-ресурсний потенціал території - сукупна продуктивність природних ресурсів, яка виражається в їх сукупній споживчій вартості. У компонентній структурі П.-р. п. виокремлюють такі групи ресурсів: мінеральні, водні, земельні, лісові, фауністичні, рекреаційні.

Природний приріст населення - абсолютна величина різниці між кількістю народжених і померлих за певний проміжок часу.

Промислова агломерація - форма територіальної зосередженості виробництва, що сформувалась на основі урбанізованої концентрованої системи розселення і характеризується значною економічною ефективністю розвитку промисловості за рахунок використання специфічних соціально-економічних переваг.

Промисловий вузол - зосередження на обмеженій території виробничо-територіального поєднання підприємств, що склалося історично або формується планомірно. Підприємства промислового вузла об'єднані економічними і виробничими зв'язками, єдиною виробничою та соціальною інфраструктурою. Це забезпечує в межах промислового вузла ефективніше використання економічних і природних ресурсів, застосування ресурсозберігаючих і безвідхідних технологій і в результаті - ефективний випуск промислової продукції порівняно з окремо розміщеними підприємствами. Промислові вузли охоплюють один значний або декілька близько розташованих промислових центрів і промислових пунктів у межах локальної системи розселення.

Промисловий пункт - промислове підприємство разом з поселенням, яке виникло при ньому. Розглядається як приклад простого (елементарного) виробничого комплексу. Промислові пункти найчастіше виникають при шахтах, рудниках, металургійних і невеликих машинобудівних заводах.

Промисловий район - складна виробничо-територіальна система, що формується на основі взаємодії підприємств кількох галузей, розміщених в окремих пунктах, центрах, вузлах, які мають чітко виражену індустріальну спеціалізацію. Матеріальною основою промислового району є певні цикли взаємопов'язаних груп виробництв. Промислові райони поділяють на галузеві (спеціалізовані) та багатогалузеві (інтегральні). Утворення галузевих промислових районів пов'язане зі спорідненістю і територіальною єдністю підприємств переважно однієї групи галузей (райони видобутку вугілля, нафти, газу, виробництва чорних чи кольорових металів та ін.). Якщо на певній території складаються вигідні передумови для розміщення підприємств різних галузей промисловості, які взаємодіють, то у цьому випадку формується багатогалузеве промислове утворення - інтегральний промисловий район.

Промисловий центр - місто або селище міського типу, де зосереджено кілька промислових підприємств і яке є основною спеціалізованою містоутворювальною галуззю; одна з територіальних форм промислово-територіальних комплексів. Розрізняють одно -, мало- та багатогалузеві промислові центри, які в результаті концентрації виробництва поступово стають промисловими вузлами.

Промислово-територіальні комплекси - поєднання на певній території промислових підприємств, взаємопов'язаних економічно (спільним використанням місцевих природних ресурсів, єдністю виробничої та соціальної інфраструктур), а на вищих ступенях розвитку і технологічно (кооперуванням і комбінуванням виробництва). Територіальними формами промислово-територіальних комплексів є промислові пункти, промислові центри, промислові вузли та промислові райони. Вони є основою формування територіально-виробничих комплексів. Розрізняють інтегральні (багатогалузеві) промислово-територіальні комплекси і комплекси однієї або кількох суміжних галузей промисловості (наприклад, лісопромисловий, вугільно-металургійний, нафтопереробний або промисловий комплекс Донбасу).

Рекреаційні ресурси - об'єкти та явища природного й Антропогенного походження, які використовуються для туризму, лікування, відпочинку і впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів (центрів), їхню спеціалізацію та економічну ефективність. У структурі рекреаційних ресурсів виділяють дві складові частини: природну і соціально-економічну. Природні рекреаційні ресурси - це кліматичні, біологічні, гідрологічні, ландшафтні, джерела мінеральної води, лікувальні грязі тощо; соціально-економічні - це культурні об'єкти, пам'ятки історії, Архітектури, археології, що є важливим засобом задоволення потреб пізнавально-культурної рекреації.

Рекультивація земель - - відновлення порушених ландшафтів для надання їм втраченої народногосподарської цінності, забезпечення тривалого і стійкого виконання ними соціально-економічних, екологічних та природоохоронних функцій. Раціональне природокористування на діючих підприємствах, пов'язаних з порушенням ландшафти", передбачає рекультивацію земель як невід'ємну частину технологічного процесу. Дуже впливовою ланкою цих робіт є встановлення глибини зрізання родючого ґрунту, складування його і повернення яв вироблені ділянки З попереднім нанесенням сприятливого для ґрунтоутворення й росту рослин підґрунтя. Невідкладній рекультивації підлягають кар'єри у Донбасі, Кривбасі, Дніпровському буровугільному басейні то ін.

Система розселення - територіально цілісні поєднання поселень різної величини і народногосподарського профілю, об'єднані стійкими виробничими та соціально-економічними зв'язками. Виникають на тій або іншій території на відповідній економічній балі і становлять сукупність функціонально підпорядкованих міст, селищ міського типу і сіл, яка складається в процесі розвитку продуктивних сил, їхньої територіальної організації та створює умови для життя і виробничої діяльності населення. Кожна система розселення формується на основі взаємозв'язків центру системи (як правило, міста) з усією сукупністю її елементів. Розрізняють елементарні (прості) та інтегральні (складні) системи розселення. У межах України сформувались або формуються такі типи територіальних систем розселений: регіональні (міжобласні), обласні, міжрайонні локальні, районні локальні та місцеві локальні.