Розділ «2.13. Наукові засади раціонального природокористування та сталого розвитку»

Охорона й раціональне використання земель передбачають насамперед створення полезахисних смуг, лісових насаджень, терасування крутих схилів, спорудження гідротехнічних протиерозійних, протисельових, протизсувних об'єктів, рекультивацію земель, застосування нових раціональних методів обробітку, меліорацію земель. Зрозуміло, що ці види робіт враховуються при розробці агротехнічних заходів і вони мають бути різними для кожного регіону України. Зокрема, рекультивація земель має здійснюватись там, де антропогенна діяльність негативно вплинула на ґрунти (Донбас, Придніпров'я, райони видобутку корисних копалин тощо), лісонасадження і створення лісосмуг - у зоні Степу й Лісостепу. Через недосконалість систем обробітку щороку внаслідок змиву та видування вітром втрачається 400- 500 млн т ґрунту, а разом з ним 15-18 млн т гумусу, 73-75 т азоту, 0,55-0,60 т фосфору, 0,9-1 млн т калію. Урожайність на цих землях знижується на 20-60 %.

У північній, західній та центральній частинах України 9,8 млн га становлять ґрунти з підвищеною кислотністю, які потребують вапнування. Фактично вапнування проводиться на площі 1,2-1,4 млн га. На 1 га необхідно вносити до 5,8 т вапна. З цією метою можна використовувати відходи цукрових заводів, які містять вапняк (карбонат).

Актуальним залишається контроль якості сільськогосподарської продукції на вміст радіоактивних та шкідливих хімічних елементів. За даними досліджень, у західних та центральних областях України площа забруднених земель цезієм-137 та строн-цієм-90 становить 8,5 млн га. Особливо забруднені землі Чернігівської (1,8 млн га), Житомирської (1,5 млн), Київської (1,3 млн) та Вінницької (1,3 млн га) областей.

Висока територіальна концентрація великих промислових підприємств призводить до підвищення викидів у повітря шкідливих хімічних речовин. Охорона атмосферного повітря забезпечується насамперед спорудженням газопиловловлювальних об'єктів, впровадженням маловідходних технологій, утилізацією шкідливих речовин і тепла.

Найбільшими забруднювачами є підприємства хімічної, нафтохімічної, металургійної, електроенергетичної промисловості. Понад 60 % всього обсягу вловлюваних шкідливих речовин припадає на Донецьку, Дніпропетровську та Луганську області.

Проблема очищення атмосферного повітря й надалі залишається невирішеною. Досі в атмосферу викидається багато оксидів азоту, сірчистого ангідриду, які випадають у вигляді кислотних дощів, внаслідок чого знижується врожайність сільськогосподарських культур. Разом з тим економічна криза і пов'язані з нею зменшення обсягів виробництва привели до зниження шкідливих викидів удвічі.

Хоча західні області України забруднюють повітря менше, проте, враховуючи безпосередню близькість промислових зон країн Європи і переважно західний напрям переміщення атмосферних мас, забруднення повітря тут досить високе і кислотні дощі завдають великої шкоди сільському господарству. Західні вітри приносять на територію України щороку 3,3 млн т сполук сірки.

Забруднення повітря можна знизити застосуванням нових еколого-захисних технологій виробництва, впровадженням нових потужностей тільки в комплексі з газопиловловлювачами, обов'язковим проведенням екологічної експертизи при проектуванні нових об'єктів та періодичних екологічних аудитів.

Одним з компонентів екологічного середовища є лісові ресурси, захист яких не тільки не втратив своєї актуальності, а навпаки, останнім часом набув особливого значення.

Важливе ґрунтозахисне, водоакумулятивне, противітрове значення мають лісосмуги та лісові масиви, вони також є місцем гніздування птахів і розмноження диких тварин, тому їх потрібно постійно відтворювати. За післявоєнні роки заліснено близько 4,5 млн га, або майже половину площ покритих лісом, які необхідно і надалі розширювати, довівши до 20 % всієї території України.

Ліси України високопродуктивні, про що свідчить приріст їх з розрахунку на 1 га. На хвойні ліси припадає 54 % загального запасу деревини: сосни - 35 %, ялини - 16, ялиці - 3 %. Рубки лісу проводяться на площі понад 21 тис. га, при цьому вихід ліквідної деревини становить 4,8 млн м8. Рубки догляду за лісом проводились у 1998 р. на площі 343 тис. га, в результаті отримано 3,7 млн м3 деревини.

Майже 40 % запасів деревини становлять твердолистяні породи (дуб високостовбурний - 18 %, дуб низькостовбурний - 4, бук -13, граб - 2 %). Хвойні породи зосереджені на Поліссі (сосна) та в Карпатах (ялина, ялиця), дуб переважає на Поліссі і в Лісостепу, бук - у західній частині України. М'яколистяні породи (береза, осика, вільха сіра та чорна, липа, тополя та ін.) становлять 7 % запасу деревини і зосереджені на Поліссі та в Лісостепу.

Ліс очищає повітря, акумулює воду, рівномірно розподіляє поверхневий стік, захищає круті схили ярів, балок, гір від розмивання, має рекреаційне значення. Захист лісів полягає в раціональному використанні деревини. Потрібно не стільки нарощувати лісозаготівлі, скільки збільшувати глибину переробки деревини. А поки що деревина корисно використовується не більш як на 30 %, решта йде у відходи. Збільшення виходу виробів з тієї самої кількості деревини рівнозначне додатковій кількості лісозаготівель.

Внаслідок антропогенного впливу на природний комплекс змінюється видовий склад як рослин, так і тварин. Для збереження усього видового складу флори та фауни створюються заповідні території. Природнозаповідний фонд України складається з більш як 5 тис. об'єктів, а площа його становить понад 1 млн га. Такі заповідні території є в усіх областях.

Для вирішення проблем охорони навколишнього середовища слід поглибити рівень наукових досліджень, розгорнути обґрунтування екологічних прогнозів для окремих регіонів та України в цілому.

Потребує вдосконалення система управління природоохоронною діяльністю. Необхідно законодавчо чітко визначити відповідальність підприємств і населення за порушення заборони викидання неочищених вод у водойми і викидів шкідливих речовин в атмосферу, виробити систему безпечних технологій внесення мінеральних добрив, пестицидів, на науковий рівень піднести процес лісозаготівель, щоб звести до мінімуму шкідливий вплив на екологію від існуючої технології вирубування лісу.

Особливу роль у захисті навколишнього середовища має відігравати екологічний моніторинг (дослідні станції, постійні пости спостереження за окремими компонентами природи й екологічною ситуацією у найбільш екологічно небезпечних регіонах). Нагромадження фактичних даних дасть змогу поглибити наукові дослідження і вносити пропозиції щодо екологічної політики держави.

Оздоровлення навколишнього середовища в Україні не можливе без координації зусиль усіх організацій, які займаються проблемами екології. Для розроблення регіональних програм екологічного оздоровлення територію України за рівнем забруднення поділено на зони (рис. 2.10).

1. Надзвичайно забруднена територія (61 тис. км2). Тут забруднення повітря в 20-250 разів перевищує нормативи, води - у 5-25 разів, ґрунтів - у 1,5-8,5 раза. До цієї зони належать Придніпров'я, Донбас, східна частина Причорномор'я, Чорнобильська АЕС і Чернівецька область, а також 78 міст, у яких забруднення повітря перевищує допустимі норми у 60 разів, і 21 місто, де забруднення води перевищує норми в 12 разів.

2. Дуже забруднена (116,7 тис. км2) та забруднена (121,2 тис. км2) території. Це території, зосереджені в районах, прилеглих до Чорнобильської АЕС, південної частини України, Полісся.