Розділ V. Професійні права та обов'язки адвоката. Гарантії адвокатської діяльності

У суді адвокат опинився перед дилемою: як бути. Підсудний категорично забороняв адвокатові виступати в суді із заявою про його самообмову, а тим паче доводити таке твердження. За таких обставин суд не мав підстав для виправдання, а саме такого результату добивався адвокат.

Якщо розглядати цю ситуацію саме у світлі права адвоката... вчинити всупереч позиції клієнта, то це був ідеальний варіант скористатися своїм правом в інтересах свого підзахисного. З невеликою ремаркою... Розмова з підзахисним носила характер відвертий і досить жорсткий. Адвокат заявив підзахисному, що він не може допустити засудження клієнта за видуманим обвинуваченням і за власною самообмовою і має намір виступити з такою позицією перед судом. Підзахисний, у свою чергу, заявив адвокату, що за таких обставин він за усієї поваги до адвоката вимушений відмовитися від його послуг.

Отже, право на заняття позиції у справі всупереч волі клієнта потрібно розглядати як дуже делікатний етико-правовий інструмент, скористатися яким адвокат може лише в ситуації, коли вичерпано інші можливості і використання якого виправдане лише високою моральною метою. Це одночасно і відповідальний вчинок, і величезний ризик адвоката, за якими можливе "пан чи пропав".

Частина 2 ст. 47 КПК зобов'язує адвоката відмовитися від надання захисту у випадках:

1) якщо є обставини, які згідно з цим Кодексом виключають його участь у кримінальному провадженні;

2) незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов'язкової участі захисника;

3) умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недотриманні порад захисника, порушенні вимог угоди тощо.

Стосовно п. 2 цього переліку, стосовно права на відмову адвоката від надання правової допомоги у випадку "незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов'язкової участі захисника", то тут Закон закладає дуже небезпечну для адвоката "міну".

Уявіть собі, що на якомусь етапі підготовки до суду підсудний, на винуватість якого вказують усі обставини справи і який на досудовому слідстві повністю визнавав свою провину, різко міняє свій "курс" і заявляє адвокатові, що він в суді не буде визнавати себе винним.

Адвокат, зваживши всі обставини справи і зіставивши їх з добровільним визнанням підсудним своєї вини, будував свій захист лише на щирому розкаянні підзахисного, його співпраці зі слідством і бездоганному минулому, що давало певну надію на якесь пом'якшення міри покарання. І раптом все летить геть. Він добре знає психологію суддів: визнавав себе винним, усе підтверджується обставинами справи і доказами. І на тобі: мабуть, "камерні адвокати" порадили піти "у відмову".

Адвокат роз'яснює підзахисному всю небезпеку такої поведінки, але марно. У відповідь: ні в чому не винен, зізнатися змусили слідчі... Уявіть собі, що адвокат через незгоду у позиціях відмовляється від захисту. Підсудного засуджують на повну, а за деякий час адвокат дізнається, що вирок скасовано. Справжнього злочинця знайдено і засуджено. Родичі виправданого звернулися до адвоката з вимогою повернути гроші.

Адвокат діяв за Законом, але з яким почуттям він буде і далі продовжувати свою справу. Тому ще раз наголошую: відмова від захисту-це надзвичайна ситуація і потребує величезної поміркованості і зваженості.

Далі Закон забороняє "Відмовлятися від надання правової допомоги, крім випадків, установлених законом". Оскільки Закон не дає повного переліку випадків, які уможливлюють відмову адвоката від надання правової допомоги, цей пункт доцільно розглядати у розділі IV "Укладення угоди про надання правової допомоги".Однак не зайвим буде нагадати, що кримінально-процесуальний кодекс України (п. 1 ст. 46) позбавляє адвоката права "брати на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу". Пункт 4 цієї ж норми також обмежує кількість адвокатів, які можуть здійснювати захист одного підсудного: "Одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше п'яти захисників одного обвинуваченого". Таким чином, шостий адвокат не вправі офіційно долучатися до справи у суді, хоча він може вести активну роботу як помічник, учасник групи чи координатор дій у групі адвокатів.

Адвокат забезпечує захист персональних даних про фізичну особу, якими він володіє, відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних. Пункт 3 ч. 2 ст. 21 Закону за своїм призначенням абсолютно співзвучний з редакцією і вимогами наступної ст. 22 Закону і значною мірою доповнює зобов'язання адвоката щодо дотримання адвокатської таємниці.

Тема про професійні обов'язки адвоката була б неповною без висвітлення такого важливого компонента професії і моралі адвоката, як принцип адвокатської таємниці.

Стаття 22 Закону "Адвокатська таємниця" розкриває зміст цієї надважливої складової адвокатської професії.

1. Адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об'єднання, зміст порад, консультацій, роз'яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.

2. Інформація або документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за письмовою заявою клієнта (особи, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав). При цьому інформація або документи, що отримані від третіх осіб і містять відомості про них, можуть поширюватися з урахуванням вимог законодавства з питань захисту персональних даних.

3. Обов'язок зберігати адвокатську таємницю поширюється на адвоката, його помічника, стажиста та осіб, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням, а також на особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання зобов'язані забезпечити умови, що унеможливлюють доступ сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошення.

4. У разі пред'явлення клієнтом вимог до адвоката у зв'язку з адвокатською діяльністю адвокат звільняється від обов'язку збереження адвокатської таємниці в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів. У такому випадку суд, орган, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно адвоката, інші органи чи посадові особи, які розглядають вимоги клієнта до адвоката або яким стало відомо про пред'явлення таких вимог, зобов'язані вжити заходів для унеможливлення доступу сторонніх осіб до адвокатської таємниці та її розголошення.