Розділ V. Професійні права та обов'язки адвоката. Гарантії адвокатської діяльності

2. У разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов'язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги пунктів 2-4 частини першої цієї статті.

Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону, крім випадків, передбачених абзацом четвертим цієї частини. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії.

З метою забезпечення дотримання вимог цього Закону щодо адвокатської таємниці під час проведення зазначених процесуальних дій представнику ради адвокатів регіону надається право ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення процесуальних дій, що зазначаються у протоколі.

Неявка представника ради адвокатів регіону за умови завчасного повідомлення ради адвокатів регіону не перешкоджає проведенню відповідної процесуальної дії.

3. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи у відносинах з адвокатами зобов'язані дотримуватися вимог Конституції України та законів України, Конвенції прав людини і основоположних свобод 1950 р. та протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, практики Європейського суду з прав людини.

"Професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами..." За всю історію існування української адвокатури такі слова в Законі начертані уперше. Реверанс в адрес Конституції у цьому випадку чисто ритуальний, оскільки положень, які б гарантували і охороняли професійні права, честь і гідність саме адвоката там немає. Слово "адвокат" в Основному Законі використано лише один раз в контексті ст. 59 КУ.

Невизначеність гарантій у Конституції та інших фундаментальних документах дозволяла прокуратурі, працівникам правоохоронних органів та судам зневажливо ставитися до представників адвокатського корпусу.

Нині, як це викладено у п. 1 ч.1 ст. 23, Законом "забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності". З огляду на менталітет українських оперативних працівників, слідчих та судців не зайвим буде уточнити, що саме слід вважати "перешкодою адвокатській діяльності", включивши до переліку таких дій і факти приниження честі і гідності адвоката під час слідства і в судовому засіданні з боку посадових осіб. Доцільним було б нагадати і про наслідки таких порушень Закону.

Згідно з п.5 ст. 23 адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками провадження, дотримання засад змагальності і свободи в наданні доказів та доведенні їх переконливості.

Підпункти 2 і 4 ч.1 ст. 23 висвітлювались раніше, під час розгляду положень ст. 21 Закону стосовно оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій стосовно адвоката, що можуть проводитися виключно з дозволу суду і здійснюються на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора України, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя.

Орган або посадові особи, які затримали адвоката або застосували до нього запобіжний захід, зобов'язані негайно повідомити про це відповідну Раду адвокатів регіону;

Згідно з Законом повідомлення про підозру адвоката у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснене виключно Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя.

У пунктах 3, 12 і 13 викладено вимоги Закону щодо дій правоохоронних органів стосовно адвоката у випадку підозри останнього у скоєні правопорушення чи злочину. Ці пункти і дії, яких вони торкаються, пов'язані між собою прямою правосуб'єктністю здійснення оперативно-слідчих дій та порядку їх виконання.

Закон максимально звужує коло осіб, до компетенції яких належить вирішення ключових питань кримінального провадження стосовно адвоката, чим гарантує забезпечення максимальної правової і етичної виваженості у підході до вирішення долі кожної справи.

Порівняно із Законом "Про адвокатуру" чинний Закон значно конкретизує і посилює гарантії адвоката. Згідно з п. 5 ст. 10 "старого" Закону, кримінальну справу проти адвоката могло бути порушено Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя. Адвоката не можна притягнути до кримінальної, цивільної та іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв'язку з наданням юридичної допомоги громадянам та організаціям згідно з законом.

За чинним Законом не лише порушення кримінальної справи, але і оперативно-розшукові заходи чи слідчі дії можуть здійснюватися виключно з дозволу суду. Рішення ж суду може з'явитися за клопотанням Генерального прокурора України, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя.

Особливо слід звернути увагу на те, що в Законі йдеться не про будь-якого юриста, що надає правову допомогу клієнтові, лише відносно адвоката у тій інтерпретації, як це поняття розуміє Закон.

Особливої уваги заслуговує п. 12 ч.1 ст. 23 Закону, який зобов'язує органи або посадові особи, які затримали адвоката або застосували до нього запобіжний захід, негайно повідомити про це відповідну раду адвокатів регіону. У свою чергу, це положення зобов'язує Раду адвокатів забезпечити надійну й ефективну систему співпраці зі згаданими органами з метою дотримання останніми закону щодо затриманого колеги і вирішення питань захисту останнього.

Гарантійні правові вимоги пункту 12 ст. 23 Закону не є новелою для українського процесуального законодавства, оскільки існували і за радянських часів. Понад те, процесуальне законодавство тих часів, починаючи десь із 60-х років минулого століття, набагато менше політизувалося, особливо на нижчих щаблях судочинства.

Рівність прав адвоката з правами інших учасників провадження і дотримання засад змагальності, а також свободи в наданні доказів та доведенні їх переконливості були притаманні і Закону України "Про адвокатуру".