Розділ V. Професійні права та обов'язки адвоката. Гарантії адвокатської діяльності

Пункт 3 ч. 1 ст. 21 вимагає від адвоката невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів. Таке питання, як наявність конфлікту інтересів, вирішується під час укладення угоди. Далі ми зупинимося на цьому чиннику більш детально. Але вже тепер слід наголосити на тому, що таке явище, як конфлікт інтересів, можна і слід передбачати та запобігати йому. У неприпустимості такого явища зацікавлений сам адвокат, оскільки це може мати небажані наслідки саме для нього. Але коли це вже сталося, адвокат повинен негайно і з власної ініціативи озвучити це питання перед слідчим чи судом, повідомивши про це свого підзахисного чи довірителя.

Закон вимагає від кожного адвоката постійного підвищення свого професійного рівня. Слід зауважити, що останнім часом ВККА дещо активізувала свою увагу до такої важливої сфери адвокатського буття, як повсякденне оновлення та збагачення своїх знань та уміння застосовувати їх в практичній діяльності.

Так, 17 лютого 2012 року Вища кваліфікаційна комісія адвокатури при Кабінеті Міністрів України своїм рішенням №УІ 12-599 затвердила Порядок підвищення кваліфікації адвокатів України. Оскільки рішення приймалося задовго до прийняття Закону, дія Порядку поширювалася лише на адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність "у формах, передбачених Законом "Про адвокатуру"". Новий Закон не передбачає статусу адвокатів, які б могли працювати за іншими формами, тому слід вважати, що Порядок буде обов'язковим (до затвердження нового Порядку) для усіх, хто володіє свідоцтвом на право здійснювати адвокатську діяльність, а відтак є членом адвокатської асоціації.

Пункт 2 Порядку, на наш погляд, заслуговує на увагу дослідників у галузі лексики та документознавства. Автори в одному реченні примудрилися нагромадити все, що стосується теми і що виходить за її межі. Цей шедевр канцелярщини розраховано на високоосвічених людей - адвокатів.

"Підвищення кваліфікації адвокатами, - записано в тексті Порядку, - має на меті безперервне поглиблення, розширення й оновлення професійних знань, умінь та навичок, здобуття нової спеціалізації або кваліфікації на основі раніше здобутої освіти і практичного досвіду, підтримання на належному рівні знань у питаннях, з яких вони, згідно з чинним законодавством, незалежно від сфери своєї переважної спеціалізації, якщо така має місце, зобов'язані здійснювати захист чи представництво та надавати правову допомогу за призначенням органів досудового слідства або суду, у тому числі і на безоплатній основі, забезпечення адвокатів достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві".

Не зупиняючись на редакційних огріхах у визначенні вищою комісією поняття "підвищення кваліфікації адвокатами", звернімося до п. З Рішення, де наведено перелік завдань, які, на погляд цього поважного органу, містять сутність процесу підвищення кваліфікації адвокатів. Це:

- зміцнювати їх правові навички...??; (щире здивування щодо визначення "... їх правові навички...". Д.Ф.);

- підвищувати рівень усвідомлення ними етичних питань:

- підвищувати рівень усвідомлення ними прав людини:

- навчати адвокатів повазі до прав та інтересів клієнтів:

- навчати адвокатів захисту прав клієнтів і сприянню їхньому здійсненню:

- навчати адвокатів сприянню належному відправленню судочинства.

Беззаперечно, підтримуючи щире прагнення шановної комісії щось зміцнювати, підвищувати і чомусь навчати, хотілося б висловити побажання, щоб до складання таких поважних документів залучалися більш обізнані з адвокатською практикою фахівці і науковці.

Усі пункти, подані тут як головні напрямки у складній справі підвищення професійної кваліфікації адвокатами, мають дуже опосередковане відношення до теми цього Рішення, хоча, безумовно, впливають на загальний стан адвокатської діяльності.

"Зміцнювати їх правові навички" (?). Мені, юристу з 30-річним адвокатським стажем і 40-річним - науковим, важко уявити, про які такі "правові навички" в адвокатській професії йдеться на першому місці у переліку кваліфікаційних вимог. Адвокат - не ремісник і не працівник на конвеєрі. Адвокат - це передусім інтелектуал, високоосвічена в правовому сенсі людина, фахівець у галузі права, де ідентичних ситуацій, у вирішенні яких можуть допомогти "навички" за визначенням, не буває. Кожна ситуація, як теоретично-правова, так і юридично-практична, завжди є сутнісно-неповторною і вимагає творчого підходу. Для "навичок" тут місця немає. Не хотілось би припускатися думки, що серед поважних членів Комісії не було людей, які б цього не розуміли. Так чи інакше, але такий документ було випущено на широкий загал і оприлюднено в Інтернеті.

"Підвищувати рівень усвідомлення ними (мабуть адвокатами) етичних питань". Актуальність цього питання не викликає жодних сумнівів, однак етика не стосується питань професійної кваліфікації. Питання виховання адвокатської моралі настільки важливе, що має право на особливе місце і особливу програму. Фахівці з геніальними задатками, фізики і математики найвищого ґатунку створювали атомну бомбу, а про етику (читай "мораль"), вони кинулися думати уже після того, як осягнули аморальність свого творіння. Отже, адвокат найвищої кваліфікації і моральна (етична) людина - це різні виміри особистості адвоката, які поєднує професія.

"Підвищувати рівень усвідомлення ними (адвокатами Д.Ф.) прав людини". Рівень усвідомлення прав людини - це соціальний вимір, елемент менталітету, який ураховується кваліфікаційною комісією під час екзаменування на придатність до адвокатської професії. І юрист, що здобув право на адвокатську діяльність, за визначенням, володіє такою ознакою як усвідомлення прав людини. Усвідомлення прав людини сьогодні - це скоріше елемент культури будь-якої людини, політика, журналіста, державного чиновника і, звичайно ж, юриста, а відтак - спочатку усвідомлення прав людини, а потім вже юриста, адвоката, а не навпаки. Це елемент високої правової культури, а значить, і етики. Професійна кваліфікація - це дещо інше.

"Навчати адвокатів повазі до прав та інтересів клієнтів". Повага до прав та інтересів клієнтів - це елемент високої кваліфікації? Чи це етичний елемент поваги до себе і своєї професії? Лише людина, яка випадково опинилась у ролі адвоката, без усвідомленої поваги та любові до своєї професії може виявити неповагу до прав чи інтересів свого клієнта. І навпаки, через повагу до своєї справи, через любов до своєї професії адвокат невідворотно приходить до поваги прав і інтересів свого клієнта. Людині, випадковій в адвокатській справі, краще не гаяти часу, а шукати іншого зайняття за своїм покликанням. Шлях до поваги і любові до адвокатської справи - це результат тривалого виховання і величезної праці над собою ще на студентській лаві. "Навчити" цього людину, що прийшла в адвокатуру лише за великими грішми, неможливо, навіть за Рішенням ВККА. Між тим аналіз дисциплінарної практики КДК однієї з обласних колегій, де за два останні роки розглянуто більш як 800 скарг, свідчить, що 76% конфліктів виникли у адвоката через моральну неохайність у фінансових розрахунках з клієнтом з елементами вимагання завищених гонорарів та погроз клієнтові з кримінальним присмаком. Така статистика свідчить про високу повагу окремих адвокатів лише до власних інтересів через інтереси клієнта.

Постійне виховання у адвокатів високої культури і поваги до клієнта і його інтересів у поєднанні з жорсткою дисциплінарною політикою до злісних правопорушників - це найбільш актуальна тема нинішньої адвокатури, яка має стати поряд з таким важливим питанням, як система підвищення адвокатами професійної кваліфікації.

І останній пункт Рішення КВВК - навчати адвокатів захисту прав клієнтів і сприянню їхньому здійсненню. Хочеться сподіватися, що автори Рішення мали на увазі як матеріально-правову, так і процесуальну складову роботи адвоката, оскільки в цьому пункті йдеться про навчання адвокатів захисту прав і сприяння їхньому здійсненню, тобто про навчання адвоката умінню ефективно використовувати існуючу законодавчу базу в процесі захисту і сприяння.