Розділ «41. Віктимологія в захисній практиці»

Найповажніші видання з кримінології, відгалуженням якої вважається віктимологія, схильні розглядати останню як систему знань про жертву злочину. Власне, така позиція не суперечить батькам самого відгалуження, на яких посилаються автори: Бенджаміну Мендельсону, Гансу фон Гентігу, Генрі Елленбергеру. Зокрема, саме Ганс фон Гентінг є автором праці "Злочинець та його жертва", де він розвиває думку про елементи "інтеграції між злочинцем та жертвою".

Віктимологія за своїм призначенням покликана шляхом вивчення поведінки окремих вразливих категорій людей та впровадження певної системи їхнього виховання, запобігати певній категорії злочинів, спровокованих поведінкою жертв злочину..

Віктимологія (від лат. "victima" - жертва + грец. "logos" - вчення, наука) - вчення про жертв злочину. Слід визнати, що вважати віктимологію наукою на сьогодні підстав немає. Це, швидше, недостатньо систематизована сукупність знань про поведінку потерпілого в різних обставинах і у багатьох її проявах. Водночас слід сказати про певну увагу окремих вчених-юристів та психологів до цієї цікавої і загалом малодослідженої теми, яка фігурує майже в усіх підручниках з кримінології.

Але нас цікавить інший аспект кримінології, а саме: використання адвокатом-захисником віктимологічних факторів у процесі здійснення захисту обвинувачуваного, підсудного.

Від поведінки жертви нерідко залежить дуже багато, а іноді і все, аж до тієї крихкої межі, за якою вирішується, чи відбудеться злочин. У давні часи поводженню жертви надавалося велике значення. Парадоксально, але повне перекладення провини на злочинця демобілізує потенційну жертву, позбавляє її відповідальності перед собою за результати власного поводження. Криміналісти інших країн більш категоричні, вважаючи, що від жертви залежить майже все. "Поведінка жертви справляє значний вплив на мотивацію злочинної поведінки. Вона може полегшувати і навіть провокувати ЇЇ", - вважають автори підручника з кримінології. Завдання віктимології якраз і полягає в тому, щоб виховувати в людях обережність у поводженні з незнайомими людьми, продуманість своїх дій у світлі можливих наслідків.

Віктимологічні прояви жертв насилля виявляються і фіксуються шляхом дослідження поведінки потерпілих від злочину. Окремі фахівці схильні трактувати поняття віктимності "як здатність людини через певні фізичні та духовні якості, за певних об'єктивних обставин, постійно виявлятися мішенню для злочинних проявів". Наведене визначення, на наш погляд, значно наблизилось би до істини при заміні слова "здатність" на "схильність". Наявність у людини певної здатності до чогось може існувати тривалий час без зовнішнього прояву до появи бажання чи схильності скористатися нею. А, схильність, навпаки може штовхати людину до набуття певної здібності.

Нині вже розроблена і вдосконалюється система заходів з віктимізації особистості: підготовка особи до зіткнення зі злочинними проявами, захист осіб певної категорії, зведення до мінімуму віктимогенних ситуацій. До таких засобів належить соціалізація маргінальних типів: бомжів, проституток, особливо підлітків; підвищений рівень інструктажів таких категорій працівників, як таксисти, продавці нічних кіосків, заправники АЗС, аптекарі, працівники міліції та ін.. Окремі автори праць на цю тему справедливо наполягають на підвищенні рівня інформативного забезпечення населення щодо злочинних проявів та координації дій у профілактичній роботі з людьми.

Вивчення слідчої та судової практики у справах про статеві злочини свідчить про те, що багато дівчат і молодих жінок, що стали жертвами статевих домагань, постраждали з власної вини через легковажність, необачність, особливо під час спілкування з незнайомими чоловіками. Майже кожна друга потерпіла перебувала у стані алкогольного сп'яніння, нерідко вживаючи спиртне з майбутнім ґвалтівником. Майже 75% потерпілих раніше не були знайомі з насильником, а познайомились на вулиці, в міському транспорті, у місцях відпочинку.

Віктимологічні дослідження свідчать, що серед більшості потерпілих від зґвалтування 63% - молоді жінки віком до 25 років. 40% з них - неповнолітні. Кожна десята вже була раніше жертвою зґвалтування. При цьому, вік більшості з них - до 18 років.

Усе свідчить про те, що дуже багато потерпілих від різних злочинів - шахрайства, розбою, грабежу, убивства, статевих злочинів, в прямому розумінні слова йшли на зустріч зі злочинцем, шукали його.

Приклад. Стенографічні записи свідчень потерпілих:

1. Дві шістнадцятирічні дівчини-студентки технікуму проходять потерпілими у зґвалтуванні. Наводиться стенограма розповіді однієї з них у судовому засіданні.

Н: "Після уроків ми з К вирішили погуляти. Купили пляшку вина і два льодяники. Випили вино і вирішили покататися з ким-небудь на машині. Зупинився "Москвич " і нам запропонували сісти в машину. Ми сіли. Там було троє хлопців, і вони запропонували нам трохи випити. Ми погодились. Хлопці купили вино і повезли нас в лісосмугу. Там випили ще вина. Потім хлопці запропонували нам роздягнутися Я відповіла, що я згодна на все, крім ... туди, бо я хотіла залишитися чесною. Поки хлопці займалися мною, К. втекла і подзвонила в міліцію".

І таких розповідей, де чітко простежується тенденція вирішити якесь своє питання, незважаючи на жодні обставини, заборони, небезпеку тощо, можна навести тисячі. Майже в кожному випадку злочинцеві так чи інакше допомагав сам потерпілий. Це і є ті самі віктимологічні фактори, які мають використовуватися захисниками повною мірою.

2. Потерпілий від шахрайства: "Я вирішив поїхати до Мінська купити автомобіль. Щоб не натрапити на шахраїв, взяв із собою товариша. Гроші були зі мною. Тільки ми вийшли з аеропорту, щоб поїхати в місто, до нас підійшла жінка і запитала, чи не потрібна нам кімната. Ми розпитали, чи далеко вона живе від Червенського ринку. Жінка відповіла, що поруч. Ми погодилися і направилися до стоянки таксі.

Таксист погодився везти нас і сказав, що вже два клієнти сидять у машині. Дорогою спустило колесо, і водій побіг кудись ремонтувати, бо запаски не мав. Чекали довго. Один із пасажирів запропонував зіграти в карти. Я погодився. Спочатку пощастило, і я виграв значну суму грошей. Той, що програв, сказав, що при ньому такої суми немає, щоб розрахуватися, і запропонував під "їхати до ювелірної майстерні, де працює його знайомий, і він має дещо йому здати за гроші. Мій товариш умовляв мене не зв'язуватись, але я хотів отримати виграні гроші, і ми поїхали..."

Скінчилося тим, що замість автомобіля потерпілого вмовили купити кілька діамантів, які зрештою виявилися шматочками битого скла.

3. Потерпіла, яку збив автомобіль: "Я дуже поспішала, бо запізнювалась на роботу, а ще потрібно було відвести дитину в дитсадок. Накрапав дощик, а я була без парасольки. Червоне світло світлофора чомусь дуже довго горіло, і я вирішила перебігти дорогу. Я взяла дитину на руки і кинулася перебігати, думала машини зачекають, вони ж бачили, що я на дорозі то зобов'язані були пропустити мене... Я послизнулась і впала..." Фінал - наїзд.

Але трапляються історії, коли майбутня трагедія немов би планується самим потерпілим чи потерпілою, коли іншого фіналу, ніж трагедія, і не повинно бути.