Розділ V. Професійні права та обов'язки адвоката. Гарантії адвокатської діяльності

Приклад. Адвокатові вдалося на персональному прийомі переконати Голову Верховного Суду Зайчука у безпідставності засудження С. до 15 років позбавлення волі, який вже відбув більше половини покарання. Голова ВС, уважно вислухавши адвоката, запитав: "Ви розумієте, що звинувачуєте низку судових інстанцій у страшній помилці? Ви відповідаєте за все викладене вами на папері?" Адвокат узяв відповідальність за кожне слово у своїй скарзі. Так на скарзі з'явився підпис вищого судового чиновника в Україні: "Витребувати справу"

За тих часів це був вчинок рідкісний і не зовсім безпечний навіть для людини з такою посадою, як Голова Верховного Суду.

Для довідки. Справа про Дніпропетровську лакофарбову фабрику налічувала понад 500 томів справи на більш як 00 засуджених.

Адвокат, окрилений таким небувалим успіхом, поїхав додому чекати відповіді з Верховного Суду. Можна собі уявити його здивування, коли менш ніж за два тижні він отримав відповідь, де вказувалося, що справу вивчено і не знайдено підстав для опротестування вироків судів щодо засудженого С.

Зваживши усі можливі наслідки, адвокат Ф. вирішив діяти рішуче і на свій ризик. За кілька днів після отримання відповіді, він сидів у приймальній заступника Голови Верховного Суду України, за підписом якого він отримав відповідь.

Його прийняла приємна зовні і підкреслено офіційна жінка, в минулому адвокат і голова Запорізької обласної колегії адвокатів. "Ви відповідь отримали, що вас не задовольняє?" - запитала вона, не піднімаючи очей від паперу. "Мені не зрозуміло, - відповів адвокат, - яким чином за два тижні можна було витребувати справу з 500 томів і вивчити її? Оскільки на відповіді стоїть Ваш підпис, а відповідь формальна і безпідставна, я хотів Вас попередити, що буду оскаржувати справу у Верховному Суді СРСР і не хотів би підставляти Вас, як це вчинили Ваші підлеглі".

Заступник Голови ВС уважно подивилася і, нічого не відповівши, через секретаря викликала члена ВС (не буду називати прізвища), мабуть, автора відписки. У моїй присутності вона перекреслила свій підпис на відповіді і написала червоним олівцем "витребувати, вивчити і доповісти мені особисто". Так народився протест з направленням справи на додаткове слідство, оскільки всі причетні до справи особи за часом кудись ділись, справу відносно С. було припинено і звільнено його від подальшого відбуття покарання.

Згідно з вироком, йому залишалося відбувати ще 7 років радянських таборів. Додам, що за законами того часу перед С ніхто не вибачився, а в порядку відшкодування збитків йому виплатили аж дві заробітні плати продавця магазину будівельних матеріалів - / !5ра-дянських рублів.

Гірше, коли рішення про оскарження у високі інстанції приймається адвокатом підтиском чи на благання клієнта. Подібні оскарження іноді можуть мати небажані наслідки. І коли трапиться щось неочікувано неприємне, клієнт може зайняти зовсім протилежну позицію: так я дійсно просив, але ж ви адвокат і вам належало мене зупинити і відмовити.

Приклад. Свого часу на території СРСР у системі МВС існували Лікувально-трудові підприємства (ДТП), куди направляли хронічних алкоголіків ніби для лікування, а насправді їх використовували управління МВС як безплатну робочу силу на ремонтах власних об'єктів.

На одному з таких об'єктів начальник майор Р, старшина та водій начальника, перебуваючи напідпитку смертельно побили одного з ув'язнених. За фактом смерті було порушено кримінальну справу, розслідувану та передану до військового трибуналу.

Захист майора Р здійснював адвокат Ф. Не занурюючись у подробиці справи, зауважимо, що підсудному за ст. 94 КК України "Причинения тяжких ушкоджень зі смертельним результатом" було обрано міру покарання в 9 років позбавлення волі.

Адвокат, не погодившись з таким вироком, оскаржив його в касаційному порядку. Вища судова інстанція погодилася з доводами адвоката і пом'якшила міру покарання, знизивши строк з 9 до 6 років позбавлення волі. Кращого за таких умов годі було й чекати.

Здоровий глузд та почуття міри зобов'язували зупинитися на досягнутому, але родичі засудженого не хотіли і чути про це. Адвоката майже щодня відвідувала дружина засудженого та благала оскаржити вирок і рішення касаційної колегії в порядку судового нагляду. Адвокат довго відмовляв клієнтку від продовження справи, але, зрештою, погодився і написав скаргу на ім'я Військового прокурора при Генеральному прокурорі СРСР.

У Москві адвоката прийняв особисто Військовий прокурор СРСР, заступник Генпрокурора СРСР, генерал-лейтенант Смирнов. Цей візит залишився в нам'яті адвоката на все життя як за процедурою прийому, так і за її фіналом.

Запросивши адвоката сісти в розкішне шкіряне крісло та запропонувавши чаю, генерал розпочав бесіду без найменшого натяку на формальний стиль. Поставивши кілька запитань про дорогу до Москви та з'ясувавши, чи не потребує адвокат допомоги з готелем, генерал прямо запитав: ви справді вважаєте, що Р. не заслуговує б років позбавлення волі? Людину ж смертним боєм забили... Скрутніше становище для сумлінної людини, в якому опинився адвокат, важко собі уявити. Генерал все зрозумів: "Не змогли протистояти клієнтам?"

Після цього він дістав підшитий том, в котрому адвокат одразу ж пізнав справу Р. "Ми витребували справу Р. і прийняли рішення направити протест за м'якістю покарання, - промовив військовий прокурор. - Малувато за вбивство людини відбувати б років". Адвокат завмер від жаху. Він миттєво оцінив ситуацію. Клієнти розцінять це однозначно: адвокат своєю скаргою спровокував протест Заступника Генпрокурора. Якщо це станеться і міру покарання буде підвищено, йому цього не пробачать, передусім самі клієнти, не кажучи вже про засудженого.

У цей час до його слуху долинули слова генерала: "Враховуючи вашу ситуацію, коли клієнти можуть пов'язати появу протесту з вашою скаргою та приїздом, ми не будемо протестувати, а ви забираєте свою скаргу. Ну як, порозумілися? От і добре".

Повертаючись з Москви, адвокат усю дорогу прискіпливо аналізував ситуацію, перебирав усі pro і contra у тому, що з ним сталося. Тоді ж було прийнято рішення на все подальше життя: 1) почуття міри та пріоритет здорового глузду в роботі адвоката - це не тільки професійна риса та етична вимога, але й елемент власної безпеки; 2) у взаєминах з клієнтом визначальними моментами повинні бути лише ділова зваженість та здоровий глузд.

Іноді, незважаючи на досить прийнятне рішення чи вирок суду, клієнти, "підігріті" своїм успіхом, починають активно схиляти адвоката до подальшого оскарження, сподіваючись на краще. У народі кажуть, що "краще - ворог гарного". І в цьому є певна істина. Буває так, що не дуже розбірливий адвокат і сам легковажно підігріває клієнтів.