Розділ V. Професійні права та обов'язки адвоката. Гарантії адвокатської діяльності

У кабінеті прокурора знаходився, як з'ясувалося пізніше, другий секретар Олександрівського райкому КПРС. Відрекомендував його господар кабінету. Сісти не запропонували, і секретар почав, як кажуть, з місця в кар'єр. "Нам відомо, що ви збираєтеся виправдовувати підсудну і звинувачувати головного лікаря. Думка райкому на цю справу така, що ми високо цінуємо комуніста і на поруку його не віддамо, (хоч минуло багато років, прізвища головлікаря не називаю, він був рідним братом відомого начальника одного з вугільних комбінаті у м. Сталіно). Але ми звертаємося до вас, як до молодого комуніста підтримайте пропозицію і відмовтесь від свого рішення". Прокурор тільки мовчки кивав на згоду з високим начальством.

Ситуація була не легка. Сваритися з райкомом могутньою організацією в державі було небезпечно. Але, зібравшись з духом, довелося роз'яснити, що за законом адвокат не має права зраджувати інтереси своєї підзахисної. Щодо хірурга Р-ко, то його звинувачувати адвокат немає права, для цього є прокурор. Справа адвоката викласти перед судом лише свою думку, яка випливає з усіх обставин справи. На цьому зустріч завершилася.

Після захисної промови перед судом до мене підійшла представник родопомічної ради області (були такі при облвиконкомі) і запитала: "Ви що медик за професією?" Це був самий найдорожчій комплімент за всю мою практику. Медики прийняли мене за свого колегу. Моя підзахисна за вироком суду була виправдана. Як стало відомо пізніше, на такому вироці наполягали народні засідателі - медики за фахом, всупереч волі судді. Таких випадків у повсякденній адвокатській практиці за всю її історію були одиниці.

Положення п. 14 ч.1 ст. 23 Закону звучить дуже незвично, оскільки у такій площині раніше і не виникало. Закон забороняє притягати до кримінальної чи іншої відповідальності адвоката (особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю) або погрожувати застосуванням відповідальності у зв'язку із здійсненням ним адвокатської діяльності згідно із законом.

Практика не знає випадків, коли б подібні ситуації виникали за відсутності такого положення. Водночас Закон передбачає подібні ситуації з набранням чинності новим КПК, який заохочує адвоката до активних дій під час захисту прав підозрюваного, обвинуваченого, підсудного у кримінальному процесі.

З іншого боку, п.14 ч.1 ст. 23 Закону нагадує адвокату про необхідність не вдаватися до дій і вчинків, які можуть провокувати слідчі органи та суд до застережень.

За п. 15 ч.1 ст. 23: "Не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви у засобах масової інформації, якщо при цьому не порушуються професійні обов'язки адвоката".

Складається стійке враження, що список переліку гарантій адвоката формувався під впливом відомих судових процесів, які вже відбулися і тривають досі, вражаючи суспільство своєю епатажністю, низькою правовою культурою. У свою чергу, автори Закону не потурбувалися про ясність і логіку формулювань.

Нечітко сформульована в Законі суб'єктивна сторона інкримінованого адвокату можливого "злочину" як привід притягнення його до кримінальної відповідальності. Тобто не зовсім чітко виражена суть явища, на яке буде поширюватися заборона дій, проголошених цим пунктом Закону. Йдеться про якусь конкретну дію, вчинену адвокатом під час здійснення ним своїх обов'язків, чи такою підставою є саме здійснення своїх обов'язків? Якщо останнє, то це просто надуманий привід для дискусії. Якщо перше, то тільки суд зможе дати оцінку конкретним діям, учиненим у зв'язку зі здійсненням адвокатом своїх обов'язків чи поза його межами.

Торкаючись п. 14 Закону, слід зупинитися на малопомітному моменті, який позначено виразом "та іншої". Випадків притягнення адвоката до кримінальної відповідальності у зв'язку зі здійсненням ним адвокатської діяльності та ще й згідно із законом українська практика не знає. Такого я не пам'ятаю навіть за радянських часів, хіба що законодавець застерігає від таких кроків нинішню владу.

Ймовірно, під іншим видом відповідальності слід розуміти цивільно-правову відповідальність. Але справа в тому, що заборона притягати до "кримінальної чи іншої відповідальності" може бути задіяна лише до органів державної влади, в компетенцію яких і входить - притягати чи утриматися.

Заборона звернутися до суду з позовом про притягнення до цивільної відповідальності адвоката у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків не може поширюватися на фізичну чи юридичну особу будь-якої форми власності, а вже суд згідно з законом буде вирішувати, чи є підсудною справа, чи підпадає під дію п. 14 Закону.

Тепер стосовно вимог п. 15 Закону, яким встановлюється, що "не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви у засобах масової інформації, якщо при цьому не порушуються професійні обов'язки адвоката".

Відомі судові процеси, про які згадувалося вище, характеризуються передусім синдромом РЯ та самоутвердження як прокурорів, так і адвокатів у ролі телезірок. Лавина телевізійних і газетних інтерв'ю викликали необхідність якимось чином легалізувати це явище, поставивши його у певні правові рамки.

Здійснюючи захист конкретної, та ще й відомої особи, адвокат не може уникнути контакту з працівниками ЗМІ і дуже настирливими за вимогами своєї професії журналістами, які на підставі закону добувають важливу для суспільства інформацію.

Отже, одним із принципів адвоката має стати максимальний такт, дотримання закону і, по можливості, лаконічність інформації для ЗМІ з урахуванням п. 15 Закону.

Підпункт 16 ч.1 ст. 23 звучить загадково: "Забороняється ототожнення адвоката з клієнтом". Не зовсім зрозуміло, кому адресована ця сентенція, кому забороняється ототожнювати адвоката з клієнтом. Якщо йдеться про посадових осіб, з якими частіше адвокату доводиться стикатися по службі, то офіційно навряд чи хто з них дозволить собі таку крамольну вільність. Що ж стосується якихось неофіційних висловлювань, то, залежно від обставин, адвокат вправі сам вирішити, як відреагувати на такий випад. Коли йдеться про суспільну думку, то саме від адвоката залежить - не давати приводу для такої не дуже позитивної оцінки.

Дисциплінарне провадження стосовно адвоката за п. 17 ч.1 здійснюється в особливому порядку. Цей пункт доцільно розглядати у розділі VI - "Дисциплінарна відповідальність адвоката".

Особливості проведення окремих слідчих дій та заходів забезпечення кримінального провадження стосовно адвоката визначаються 2 цієї статті.

У разі проведення обшуку, зазначено у цій статті, чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов'язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги пунктів 2-4 ч. 1 цієї статті.