Розділ ІІ. Становлення української адвокатури: історичний нарис

Визначальні положення, встановлені цією конституційною нормою є такими:

1. Кожен має право на правову допомогу.

2. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

3. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

4. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

У процесі судово-правової реформи при вирішенні питань, із забезпечення права на правову допомогу належало, не відхиляючись від конституційних настанов вирішити у законодавчому порядку:

1) механізм державного забезпечення права на правову допомогу кожного, хто її потребує;

2) механізм надання державою правової допомоги безоплатно у випадках, передбачених законом;

3) забезпечити кожному вільний вибір захисника своїх інтересів;

4) вирішуючи усі попередні питання, урахувати і пов'язати надання правової допомоги з адвокатурою, статус якої визначено п.4 ст. 59 КУ "Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура".

Приймаючи закони в руслі регулювання питання про правову допомогу з обов'язковим залученням до цієї справи адвокатури, законодавець зобов'язаний ураховувати офіційні тлумачення Конституційного Суду України щодо цього питання.

Зокрема, в офіційному тлумаченні частини першої статті 59, даному в Рішенні Конституційного Суду № 13-рп/2000 від 16.11.00, говориться: "... адвокатура України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах" (частина друга статті 59 Конституції України);

Конституційний Суд характеризує адвокатуру як:

1) спеціально уповноважений, недержавний професійний правозахисний інститут;

2) однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення;

3) надання правової допомоги в судах та інших державних органах. Доступність якісної правової допомоги - нагальна вимога часу.

Це зобов'язує владу створити належні умови для ефективної реалізації конституційних вимог.

Ще не так давно в Україні наданням юридичних послуг та правової допомоги займалися створені ще за радянських часів юридичні консультації, територіально прив'язані до районів і об'єднані в обласні колегії адвокатів, так би мовити, - статусна адвокатура і приватний сектор, створений самостійними адвокатськими структурами та приватними адвокатами.

Між територіальною (статусною) та приватною адвокатурами складалися цілком природні конкурентні відносини, в яких перша була поставлена державою в гірші умови, а друга користувалась неписаними, але відчутними перевагами.

Саме на територіальні юридичні консультації лягав тягар надання правової допомоги у справах за призначенням слідчих та судів. У відсотках до загальної кількості кримінальних справ, забезпечуваних адвокатами районних ЮК, група справ за призначенням становили в середньому по Україні 12%. Більшість таких справ були, як правило, безплатними і забезпечувалися адвокатами юрконсультацій по інерції радянських часів. Як правило, безплатними тому, що нерідко суди за зверненням адвоката стягували із засудженого суму гонорару за здійснення захисту.