Розділ «32. Адвокат-захисник у суді»

Обвинувачення К. у вбивстві було судом відкинуто, а підсудну звільнено з-під варти в залі судового засідання.

Слід завжди пам'ятати, що деякі слідчі не завжди керуються принципом "кожен повинен відповідати за те, що він вдіяв". Іноді ще діє старе прислів'я - "була б людина, а справа знайдеться".

Нерідко експерти через свою недбалість чи а інших обставин несвідомо стають помічниками слідчого в його помилці чи злому умислі. Можливі і випадки власної "гри" експертів з корисливих чи інших мотивів.

Висновок експертів не повинен сприйматися захисником як "священна корова", до якої не слід торкатися. Адвокат, що взявся за ту чи іншу справу, повинен бути готовим до найсерйознішого аналізу експертного висновку на рівні самих експертів.

У кримінальній справі не буває дрібниць. Нерідко саме дрібниці визначають долю всієї справи.

Захисник повинен сформувати власний погляд на будь-яку обставину справи і лише після цього зіставляти її з позицією підзахисного чи версією слідчого.

Дуже важливо у відносинах з підзахисним визначитися в питанні довіри до нього і його свідчень. При цьому не слід забувати, що на лаві підсудних опиняються такі актори та психологи, до яких не гріх додати означення - "визначний". Упевненість у невинуватості підзахисного додає сил, примушує до пошуку аргументів. Віра у винуватість, коли підзахисний сам визнає її, дає змогу правильно будувати захист.

У нестандартних ситуаціях слід шукати нестандартних шляхів та методів їх розв'язання.

Якщо захисник твердо вірить у свої міркування і висновки, не слід здаватися до кінця.

У практиці адвоката трапляються випадки, коли підзахисний не викликає ні симпатії, ні довіри. Поміж тим, він не визнає себе винуватим у злочині, вчинення якого йому інкримінується. Це, мабуть, одна з найнеприємніших і важких у психологічному плані ситуацій.

Хоч би як негативно адвокат був налаштований до скоєного злочину і до персони підсудного, зокрема, коли він погодився на роль захисника, особисті емоції мають бути відкинуті. Вони лише заважатимуть справі і роззброюватимуть адвоката.

Якщо підсудний визнає свою провину, це одна справа. Захисник у таких випадках зосереджується на питаннях правильності юридичної кваліфікації злочину, на пошуку обставин, що пом'якшують відповідальність підсудного. Тобто, відкинувши емоції та моральні оцінки, захисник сумлінно виконує вимоги закону.

У наведеній ситуації саме сумлінність є тим домінуючим фактором, який допоможе провести захист на бездоганному професійному рівні. Який би вирок не прозвучав з уст суду, совість адвоката буде чистою, а обов'язок виконаним.

Якщо ж адвокат піддається емоціям і вагається між моральною оцінкою вчиненого підсудним і освяченим законом обов'язком захисника, можливі дуже неприємні наслідки.

Приклад, У 60-тірот минулого століття кримінальною колегією Д-го обласного суду розглядалася справа про серію вбивств які за версією слідства скоїв тричі судимий за тяжкі злочини підсудний С.

Захисником підсудного у цій справі виступав адвокат М. Фронтовик, високо порядна людина, чудовий колега. Від народження гарно поставлений голос, талановитий судовий оратор, вишуканість у кожному русі. Він був загальним улюбленцем. Його поважали колеги, судді і навіть прокурори. Одним словом, іменитий юрист-адвокат. Як фронтовика і літню людину його не чіпали, коли потрібно було когось послати в суд за призначенням, і всі сприймали це спокійно і з розумінням.

Одного разу йому все-таки довелося, бо він сам погодився, піти в суд за призначенням. Справа була важка з усік боків. Підсудного віддали до суду з обвинуваченням у вбивстві трьох людей. Зі своїх сорока років життя він двадцять провів за Тратами. І ось тільки вийшов на волю - ізнову вбивство. Страшне, гидке і безглузде вбивство. Зайшов до чужої квартири, де на хазяйстві залишалася старенька, став вимагати гроші. Коли ж та відмовила, поволік її до ванни і відрізав голову.

Бідолаха М., ознайомившись із справою, мало не втратив свідомості, але залишити справу вже не міг. Зі справи він дізнався, що підсудний на попередньому слідстві визнав себе винним за всіма трьома епізодами вбивства.

Aie в суді підсудний заявив, що ніяких вбивств, крім останнього, він не скоював, а зізнався на вимогу слідчого. Свідків не було, і ось після гнівного виступу прокурора, який вимагав для підсудного вищої міри покарання - розстрілу слово для захисту підсудного надали адвокату М.

Будучи пригніченим кримінальним минулим підсудного і жорстокістю вбивства старенької, адвокат видавив із себе не більше десятка слів. "Будучи схваченым за горло служебным долгом, прошу не лишать подзащитного жизни". Після чого безсило опустився на лавку. Він не став чекати вироку. Проте суд за власною ініціативою відкинув із обвинувачення два епізоди вбивства за недоведеністю скоєння останніх підсудним.