Розділ «32. Адвокат-захисник у суді»

У цій дуже показовій справі нас цікавлять усього декілька моментів, що безпосередньо стосуються ролі адвоката у подібних справах. По-перше, хай нікому не здається, що тепер подібна ситуація неможлива, адже КПРС відійшла у минуле. Пострадянська судова практика свідчить про надзвичайну живучість нігілістичних щодо права тенденцій української політичної та владної "еліти", і ми ще дуже нескоро позбудемося подвійного підходу в правозастосувальній практиці. По-друге, адвокат, зіткнувшись зі справою, де задіяні інтереси високих чиновників, завжди мусить, консультуючи свого підзахисного, брати до уваги не тільки суто правові фактори впливу на суддів, але і позаправові й позаморальні. Від цього нікуди дітись доти, поки судді не набудуть поваги до абсолюту Закону. І останнє. Хоч би як адвокатові хотілося ухилитись від прямої відповіді на конкретне і не завжди зручне запитання підзахисного, він мусить знайти потрібну формулу вирішення такої ситуації з максимальною користю для підзахисного і повною безпекою для себе.

Цього потребують, з одного боку, закон та професійна етика, а з другого - це не що інше як веління професійної "техніки" безпеки для себе особисто і для справи, загалом. Необережний крок захисника може позначитися не тільки на його кар'єрі, але і дати привід для виведення його зі справи, що поставить під загрозу інтереси підзахисного.

Юридична практика нині збагатилася дуже повчальним епізодом: Генеральна Прокуратура України відсторонила адвоката від участі у справі через розголошення останнім під час прес-конференції відомостей слідства у резонансній справі. За словами прокурора, проти нього порушено кримінальну справу.

Час покаже, чи справді завинив чимось адвокат перед слідчими органами. Але теперішнім і майбутнім адвокатам вже сьогодні потрібно дійти певних висновків щодо спілкування із засобами масової інформації. Численні прес-конференції про хід слідства, що стали модними серед адвокатів, потребують високої культури, обережності та зваженості у висловлюваннях. "Сміливі" заяви перед видеокамерами про "повну невинність" обвинувачуваного чи підсудного, "безглуздість обвинувачення" нічого не варті у процесуальному сенсі, тобто аж ніяк не допомагають суду розібратись у справі, а, з іншого боку, здатні значно зашкодити самому адвокатові.

Самогубства високих чиновників, що сталися у 2005 р., були інспіровані несумлінними і непрофесійними діями певних правових відомств і доведені до краю моральної межі засобами масової інформації. Отже, недотримання норм етики, що балансує на грані законності, неодмінно спричиняє погані, а нерідко важкі незворотні наслідки. Коли це звучить з уст працівників правоохоронних відомств, громадськість сприймає як чергову офіційну плітку і, як правило, авторам не шкодить. Поява ж таких "перлів" з уст адвоката ніколи не минає безслідно. Вона обов'язково так чи інакше позначиться на підзахисному чи на самому авторові інтерв'ю. Неприємності ж, що виникають у захисника, безпосередньо шкодять інтересам підзахисного.

Будувати ж власний імідж за рахунок свого підзахисного, поза всякими сумнівами, аморально. Особливу площину роботи судового засідання являє собою оцінка експертних висновків учасниками судового процесу і самим судом. Саме в судовому засіданні у повному обсязі проявляється принцип змагальності як запорука об'єктивності та неупередженості судочинства.

"Змагальна побудова кримінального судочинства, що припускає розумний, відповідний інтересам справжнього правосуддя розподіл функцій, прав і обов'язків між різними суб'єктами карного процесу, і, зокрема, надання обвинувачуваному права як особисто захищатися, так і мати захисника, є гарантією повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставин кримінальної справи, осуду тільки винних і тільки в міру їх справжньої провини, виправдання і повної реабілітації осіб невинних, є важливою гарантією законності, обгрунтованості і справедливості судової репресії". Ці слова належать проф. П. С. Елькинду, що багато років присвятив дослідженням участі захисника у кримінальному процесі, і викладені ним у період піку сталінських репресій. Саме в цьому, на його думку, і полягає зміст змагальності в кримінальному судочинстві.

Використовуючи принцип змагальності в судовому процесі, захисник за необхідності та доцільності піддає критиці будь-який доказ, що є аргументом обвинувачення його підзахисного. Одним з таких "специфічних" доказів є висновок експерта.

Правового статусу щодо висновку експерта в судочинстві ми вже торкалися в розділі про роль захисника на досудовому слідстві. Незважаючи на такі нюанси, як застосування експертом професійних знань у певній галузі науки, виробництва, мистецтва, висновок експерта за своєю доказовою цінністю не відрізняється від будь-яких свідчень та доказів, що визнані такими слідчим чи судом.

Водночас допит експерта в суді по суті експертного висновку має самостійну цінність і нерідко вносить суттєві корективи в останній, дає підстави для нового підходу до питань, що стали предметом експертного дослідження. На досудовому слідстві таких питань може не виникнути з різних обставин. Захисник не має можливості спілкуватися безпосередньо з експертом, тому певне коло питань може опинитися поза увагою учасників досудового слідства, у тому числі і захисника.

Під час судового засідання з'являється можливість прямого спілкування і виявлення міркувань експерта з тих чи інших питань експертного висновку.

Раніше (ст. 215) Наводився приклад виникнення, розслідування та судовий розгляд справи про розкрадання горілчаної продукції на одному з державних підприємств області. Особливу цінність у данній справі являє собою фінал - розгляд справи у суді, коли адвокат доставив у суд сувенірний міні-бар з горілчаними виробами у пляшечках.

Залишалося кілька днів до завершення справи. На завтра був запланований допит експертів, які, природно, підтвердять свій висновок у судовому засіданні. Захисник попросив у голови декілька томів справи й щось дуже уважно вивчав та виписував. Головуючий у справі добре знав цього адвоката. Його поведінка означала, що він щось "накопав", а між тим, вже ніхто, у тому числі і голова, не сумнівався, що справа "пройде". Прокурор навіть не приховував свого тріумфу. За поведінкою голови було помітно, що він уже пише вирок.

Ранком, в день допиту експертів, адвокат Ф. з'явився в судове засідання з якимось пакетом. Коли суддя оголосив порядок денний і запитав, чи є в учасників процесу є якісь зауваження або пропозиції, Ф. попросив слова. Він розгорнув пакет, і перед учасниками судового засідання продемонстрував сувенірний міні-бар з шістьома маленькими пляшечками вина.

"Шановний голово, - звернувся до судді адвокат, - я просив би експертів оглянути цей сувенір і відповісти на декілька запитань". Прокурор категорично протестував, мотивуючи це тим, що цей предмет ніякого стосунку до справи не має. "Цей предмет стосується справи?" - запитав адвоката голова, "Безпосереднє", - відповів адвокат. "Будь ласка, передайте його експертам", - розпорядився суддя.

Експерти кілька хвилин оглядали міні-бар, а потім старший доповів судді, що експерти готові відповісти на запитання адвоката.

- Шановні експерти, я прошу вас відповісти судові, чи порушене закупорювання пляшечок міні-бару?

Експерти ще раз уважно оглянули пляшечки і відповіли, що закупорювання пляшечок не порушене.

- Прошу експертів відповісти, - продовжив адвокат, - куди могла подітися з пляшечок частина рідини з представлених екземплярів, коли пляшечки на цей момент напівпусті?

Коли б адвокат, навчаючись у шостому класі, добре вчив фізику, -з насмішкою сказав експерт, - він би знав, що будь-яка рідина має властивість з часом випаровуватись.