У свою чергу, самі підсистеми формують параметри порядку і, таким чином, виникає круговий причинний зв'язок. Якщо враховувати часові масштаби, то зміни параметрів порядку відбуваються значно повільніше, чим зміни “підпорядкованих” їм систем. Виникнення параметрів порядку пов'язано із взаємодією і конкуренцією підсистем. Параметри порядку слід також відрізняти від управляючих параметрів, які являють собою зовнішні впливи, змінюють параметри порядку. Будь-яка система в організаційному плані є ієрархією підсистеми: параметри порядку, що формуються в системі більш високого рівня ієрархії, є управляючими параметрами для підсистеми більш низького рівня. Таким чином, параметри порядку грають рішучу роль при поясненні процесів самоорганізації на всіх рівнях складних ієрархічних систем глобалізації. З цієї точки зору розгляд процесів еволюції глобалізації слід аналізувати в контексті процесів самоорганізації.
Еволюцію процесів глобалізації слід розглядати як необмежену послідовність процесів самоорганізації:
• відносно стабільний стан втрачає стійкість; причинами, які викликають втрату стійкості, можуть бути зміни внутрішнього стану чи зовнішні обмеження;
• біфуркація, яка зумовлюється новим елементом в системі чи зумовлюється управлінським циклом процесів, запускає цей управлінський процес, який приводить до подальшої самоорганізації системи;
• по завершенню процесу самоорганізації, еволюціонуючи, система переходить у новий, відносно стійкий стан.
Синергетична концепція глобалізації як теоретична підвалина міжнародних економічних відносин побудована на основі концепції синергетичного історизму. Синергетичний історизм складається із трьох частин: 1) синергетичної феноменології, що описує процес соціальної самоорганізації як чередування ієрархізації і деієрархізації соціальних дисипативних структур; 2) синергетичної ессенціології, що пояснює феноменологію соціальної самоорганізації за допомогою відбору однієї з нових можливих структур завдяки взаємодії існуючих структур. Факторами відбору при цьому є тезаурус (набір можливих дисипативних структур, які виникають в результаті біфуркації), детектор (взаємодія актуальних існуючих структур) і селектор (принцип стійкості, на основі якого детектор вибирає із тезаурусу одну певну структуру, найбільш стійку в умовах даного зовнішнього середовища); 3) синергетичної есхатології, яка в контексті ієрархізації і деієрархізації на основі соціального відбору сприяє балансуванню глобального соціуму між простими і складними локальними аттракторами.
В контексті цього балансування системи завдяки зворотному зв'язку між результатами відбору і його факторами виникає тенденція до подолання протилежності між соціальним хаосом і соціальним порядком, що приводить до синтезу станів соціальної реальності в дещо єдине, що називається глобальним аттрактором, чи суператтрактором. Це поняття тісно пов'язано з двома іншими ключовими поняттями синергетичного історизму глобалізації – супервідбором і суперменезом. Під “супервідбором” розуміється відбір самих факторів відбору (тезаурусу, детектора і селектора), які виражають нелінійність соціального відбору (його самодія – направленість на самого себе). Супервідбір приводить до суперменезу – перетворення людства в суперлюдство. В понятті “суператтрактору” синтезуються поняття ноосфери і естетосфери, тому суператтрактор є тією дисипативною структурою, яка є стійкою відносно абсолютного хаосу. Згідно з синергетичною теорією, сутність глобалізації вбачається в суперменезі, тобто в ході людства до суператрактору.
Як свідчать результати аналізу, застосування концепції синергетичного історизму до процесу глобалізації зводиться до наступних висновків:
• 1) планомірна ієрархізація соціальних дисипативних структур;
• 2) протікання цієї ієрархізації як на інституційному (самоорганізація окремих установ), так і на ідеологічно-світоглядному (самоорганізація соціальних ідеалів) рівнях;
• 3) самоорганізація буває локальною і глобальною: локальна самоорганізація володіє постійною чи змінною локалізацією, яка
передбачає протікання процесів у просторі і часі. Переплетіння сукупності локальних самоорганізаційних процесів охоплює всі аспекти економічного і соціального життя, всі верстви населення і всі регіони земної кулі. Звідси глобалізація не може обмежуватися тільки економічною сферою, а розповсюджується на всі сфери – політичну, соціальну, культурну;
• 4) глобальна самоорганізація може бути відносною і абсолютною: її відносність полягає в тому, що з часом вона повинна закінчитися деглобалізацією; абсолютна глобалізація не може привести до глобалізації: відносна глобалізація зворотна, а абсолютна – незворотна;
• 5) глобалізація являє собою процес плину людства до глобального аттрактора (суператтрактора).
Таким чином, використання методології синергетичної парадигми до аналізу процесів глобалізації свідчить про те, що глобалізація – це процес швидкого формування єдиного загальносвітового фінансово-економічного простору на основі нових, переважно комп'ютерних технологій. Атрибути глобалізації – глобальне телебачення, “фінансові цунамі” спекулятивних капіталів, перша криза економіки 1997-1999 pp., і, нарешті, вершина всього – Інтернет, віртуальна реальність, вплив інформаційних технологій на суспільство і на людину.
Глобалізація – процес становлення єдиного взаємопов'язаного світу, в якому народи не відокремлені один від одного, а взаємопов'язані один з одним і детермінуються економічними, фінансовими, політичними факторами, з'єднуючись в один єдиний глобальний світ. Глобалізація виступає важливою тенденцією розвитку сучасної світової економіки, надзвичайно прискоривши інновації і виявивши необхідність уточнення стратегії вдосконалення світових господарських зв'язків, посилення взаємодії національних економік на базі сучасних інформаційних технологій та регулювання, направленого на створення гнучких ринків праці, товарів, капіталу, послуг.
Використання синергетики в культурі зводиться до трьох аспектів її взаємодії з суспільством: 1) синергетика як картина світу; 2) синергетика як методологія; 3) синергетика як наука. Синергетична картина світу включає в себе і людину, де вона покликана усвідомити свою роль і відповідальність у єдності співтворчості з природою, необхідність підпорядкування законам коеволюції.
Отже, особливостями глобалізації в умовах XXI ст. є кілька основних факторів, серед яких слід виділити наступні: 1. Системна цілісність світу як посилення взаємозв'язку між центром і периферією та посилення впливу сильних держав. 2. Зростаюча глобальна стратифікація, що пов'язана з поділом світу на багаті (28) та бідні (160) держави, серед яких більше мільярда людей використовують менше одного долара на день, 826 мільйонів недоїдають, майже мільярд не має доступу до чистої води. 3. Технологічна диференціація, що розвивається в умовах постіндустріального, індустріального та інформаційного суспільства. 4. Системна вестернізація, яка охоплює всі сфери життя, поширюючи швидкими темпами явища “макдональдизации західного способу життя та гомогенізації культур. 5. Значне зростання прямих інвестицій (лише в період 1990 по 2003 рік, їх загальний обсяг у світовій економіці зріс із 1954 млр. дол. до 7123 млр. дол., досягши відповідно 4,3 і 10% в загальному обсязі світових капіталовкладень). На кордонах України зростає найпотужніший світовий центр – Європейський Союз, з населенням 455 млн. чоловік, з ВВП близько 10 трильйонів доларів і обсягом торгівлі – понад 30% світової. Глобальні трансформаційні процеси, зокрема в країнах з перехідною ринковою економікою, надзвичайно посилили роль теорії, яка адекватно відображала б складність радикальних змін, що відбуваються у світовому господарстві.
Теоретична розробка і реалізація національних конкурентоспроможних, глобально орієнтованих стратегій розвитку сьогодні є найактуальнішим питанням. Оцінюючи місце України у сучасному світі, ми повинні враховувати різні фактори, виходячи також із перспективи. Отже, слід враховувати, що ставлення до нашої держави з боку інших визначається їхнім бажанням не порушити певний баланс сил; при цьому Україна часто сприймається як буферна держава між ЄС та Росією. Важливо також більше покладатися на власні сили, оскільки історія минулих століть і наші дні підтверджують ілюзорність надії, що всі наші проблеми будуть вирішені Заходом чи Сходом.
Європейська інтеграція відповідає життєво важливим інтересам українського народу, вона є визначальним чинником як міжнародної діяльності України, так і її внутрішньої політики на тривалу перспективу, зміцнює безпеку країни та позитивно впливає на відносини України з усіма державами світу. Неухильна реалізація курсу на інтеграцію до Європейського Союзу забезпечуватиме гарантії верховенства права плюралістичної демократії, дотримання прав людини, розвиток в Україні громадянського суспільства, побудову соціально-орієнтованої ринкової економіки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток» автора Соснін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Синергетична парадигма глобального розвитку“ на сторінці 2. Приємного читання.
