Філософія глобального розвитку: поняття, концепції, підходи

Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток

Глобалізацію слід розглядати як процес інтеграції різних культур у єдину ринкову логіку, причому видозмінені культури є одночасно і результатом глобалізації, й умовою її подальшого розвитку. У процесі глобалізації виникає певна однорідність соціально-економічних умов і в той же час спостерігається зростання індивідуалізму. Глобалізація – це процес, мета якого формування “homo economicus”, підпорядкування людської діяльності інтересам грошового нагромадження. “Розважлива раціональність” розчиняє всі колишні цінності в ринковій вартості. У процесі глобалізації відбувається заміщення основних моральних цінностей людства цінністю ефективності. В основі цієї раціональності лежить утилітаристська мораль; її формула звучить так: морально те, що дає найбільшу вигоду. Глобальна політика зводиться, таким чином, до правил, необхідних для успішного ринкового обміну: правова захищеність, свобода обміну, виконання взятих зобов'язань.

Процес глобалізації є результатом компромісів, які підривають моральні засади суспільства й становлять загрозу для ідентичності особистості. Нове розуміння справедливості, істини, індивідуалізму – моральних засад, розвою яких сприяє глобалізація, так само як і утилітаристська мораль, підриває ідею справедливості в людських стосунках. Глобалізація по-новому розв'язує проблеми істинності й об'єктивності оцінок.

Глобальна “перебудова”, іменована “глобалізацією”, не є наслідком свідомого вибору, зробленого кимось із політичних лідерів. Це результат структурних змін капіталізму, втілених у діяльності безлічі людей, корпоративних організацій і держав, що, зрештою, породжує нові відносини й моделі поведінки. Економічна глобалізація неминуче впливає на політичні, соціальні й культурні відносини держав. Зокрема, інтернаціоналізується їх економіка, перетворюючись на провідні ремені від глобального господарства до національних економік, допомагаючи пристосувати державну економічну політику до вимог світової економіки. Зростання ролі принципу взаємозалежності автоматично спричинює зменшення ролі територіального принципу, однак новий порядок досі нестабільний. Корені нестабільності криються в діалектичному співвідношенні двох основних принципів – принципу взаємозалежності й територіального принципу.

Глобалізація економіки спричинює подальшу поляризацію країн, що перебувають на сильних і слабких позиціях, більше того, вона зумовлює нову диференціацію і розкол у рядах непривілейованих країн. Останнім слід об'єднатися в коаліцію, основою якої мають стати спільні інтереси широких соціальних груп у національних і локальних масштабах. Доречним буде передбачити нові можливості для зростання глобального соціалізму як альтернативи глобальному капіталізму, капіталістичній моделі споживання.

Отже, глобалізація – це складний процес, що поєднує в собі інтерпретацію тотожності й відмінностей універсалізму і партикуляризму. Сучасна глобалізація задає глобальні рамки, в яких цивілізації, регіони, національні держави, корінні народи, позбавлені державності, конститутюють свою історію й ідентичність. Захист місцевих традицій і особливостей також є глобальним феноменом.

Серед моделей причинно-наслідкової залежності процесу демократизації від глобальних змін слід виділити шість найбільш вартісних, які найкраще ілюструють цю залежність.

Слід звернути увагу на концепцію переходу до демократії К. Шварцмана. Концецпія переходу до демократії К. Шварцмана включає наступні переходи: 1) глобальні структурні зміни – місцеві структурні зміни – перехід до демократії; 2) глобальні структурні зміни – місцеві структурні зміни – мобілізація еліт – перехід до демократії; 3) глобальні структурні зміни – місцеві структурні зміни – мобілізація громадян – перехід до демократії; 4) глобальні структурні зміни – мобілізація еліт – перехід до демократії; 5) глобальні структурні зміни – мобілізація громадян – перехід до демократії; 6) глобальні структурні зміни – місцеві структурні зміни – мобілізація еліт – мобілізація громадян – зворотні впливи цієї мобілізації на еліти – перехід до демократії.

Концепція Ф. Енгельхарда розвивається під лозунгом: “третя світова війна вже почалася”. Сучасне суспільство породжує безробіття й убогість. Людство змушує вести війну з бідністю, яка може затопити не лише Південь, а й Північ. Такі явища, як економічна мафія, тероризм, екстремізм поширюються на всій планеті. Сьогодні бідні становлять третину людства і створюють загрозу для політичних режимів відповідних країн. Бідні все частіше перетворюються на резервну армію економічної мафії і тероризму. Третя світова війна – це не просто соціальна метафора: уражені й розколоті в результаті краху радянського режиму, цілі регіони перебувають у стані нестабільного розвитку. “Великий вільний ринок”, який ще поки що переживає стадію становлення, у майбутньому справлятиме все більш руйнівний вплив на демократію.

Розглянувши динаміку цих процесів, відмітимо, що сьогодні мова йде не про збереження держави “загального благоденства” в національних межах, а про розвиток на рівні ЄС економіки, яка б служила людині, а не бездушному Молоху фінансів, прибутків і нагромадження капіталу.

Певний внесок у розвиток філософії глобального розвитку вносить концепція шести “ліній розломів” С. Хантінгтона. Виділяються шість “ліній розломів” С. Хантінгтона, що загрожують майбутньому планети зводяться до наступного:

• 1) між бідними й багатими суспільствами, межа між якими все менше виступає як межа між Північчю і Півднем, тому що бідність захоплює цілі регіони промислово розвинутих країн;

• 2) між мусульманським світом і Заходом: при цьому західні засоби масової інформації все частіше звинувачують мусульман у нетерпимості, називаючи війну у Перській затоці “першою війною цивілізацій”;

• 3) між конформістськими й некомформістськими суспільствами: останні можна визначити як суспільства, члени яких мають свободу вибору;

• 4) між егалітарними суспільствами і суспільствами, в яких панує нерівність;

• 5) між світськими й релігійними державами;

• 6) між провідними промислово розвинутими країнами (групою “сімки” чи “вісімки”) та іншими державами.

Збільшення кількості конфліктів етнічного й цивільного характеру свідчить про зростання політичної й соціальної нестабільності в сучасному світі. Чисельність біженців за останні 20 років зростала з 2 млн. до 20 млн. чоловік.

На розвиток глобального розвитку впливає концепція мондіалізації Ж. – К. Ле Дюїгу, Ж. – Л. Ноде. Модіалізм (від франц. Mondial – світовий, всесвітній) – рух за об'єднання світу та його окремих регіонів на федеративній основі під загальним управлінням всесвітнього уряду. Французький експерт Ле Дюїгу стверджує, що мондіалізація ґрунтується на ряді об'єктивних процесів. На його думку, важливо зрозуміти сутність мондіалізації для того, щоб впливати на неї в інтересах робітників. Існує досить багато підходів до аналізу процесу мондіалізації.

У залежності від ідеологічного змісту філософію глобального розвитку можна згрупувати по трьох напрямках:

• 1. Ліберальний напрямок. Мондіалізація розглядається не тільки як об'єктивний процес, але і як корисний сам по собі феномен, що сприяє підвищенню економічної й соціальної ефективності. У цілому ліберальний напрямок акцентує увагу насамперед на розвитку конкуренції на наднаціональному рівні, спрямованої на підвищення ефективності й рентабельності суспільного виробництва. Однак в останні роки все частіше звучить думка про те, що для регулювання процесу мондіалізації все-таки потрібно буде вдаватися до певних заходів, які дозволять запобігти негативним наслідкам цього процесу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток» автора Соснін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філософія глобального розвитку: поняття, концепції, підходи“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ I. РОЗВИТОК СУЧАСНОГО СВІТУ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛЮДСТВА

  • Філософія глобального розвитку: поняття, концепції, підходи
  • Соціокультурні і соціополітичні аспекти глобального розвитку в контексті вчень західних глобалістів

  • Розділ II. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМ ТА ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Методологічні виміри глобального розвитку

  • Синергетична парадигма глобального розвитку

  • Розділ III. РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНИХ, ПОЛІТИЧНИХ І КУЛЬТУРНИХ ВІДНОСИН В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Культурна глобалізація як процес формування нової глобальної культури

  • Розвиток економічних, політичних і культурних відносин в контексті глобального розвитку

  • Висновки

  • Розділ IV. РОЗВИТОК ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ ДЛЯ УКРАЇНИ

  • Світове господарство як міжнародна економічна система

  • Розвиток глобальних економічних відносин в контексті викликів для України

  • Розділ V. МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Міграція трудових ресурсів: сутність, функції, причини, види

  • Проблеми еміграції -імміграції та регулювання міграційними потоками в умовах глобального розвитку

  • Регулювання міграційними потоками в умовах глобалізації

  • Розвиток туризму в умовах глобального розвитку: методологія кросскультурного аналізу

  • Висновки

  • Розділ VI. ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОСТІ В УМОВАХ АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ НА ПРИРОДУ, ЛЮДИНУ І СУСПІЛЬСТВО

  • Глобалізація соціально-економічних проблем

  • Причини виникнення глобальних проблем сучасності

  • Антропогенний вплив людства на навколишнє середовище та його компоненти

  • Формування концепції “шоку майбутнього” (футурошоку) в умовах глобального розвитку

  • Міжнародний тероризм як глобальна проблема сучасності

  • Висновки

  • Розділ VII. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК МІЖНАРОДНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ОБ'ЄДНАНЬ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОГО СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

  • Становлення і розвиток глобального світового господарства

  • Становлення і розвиток міжнародних інтеграційних об'єднань на регіональних просторах глобального світового господарства

  • Висновки

  • Розділ VIII. ФОРМУВАННЯ ВЗАЄМОВІДНОСИН ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА, ЛЮДИНИ І ЛЮДИНИ, ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ В МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМАХ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Людиноцентризм як антропологічна парадигма євроінтеграційної політики

  • Формування людиноцентричної політики гуманістичного європейського менеджменту в контексті глобального розвитку

  • Людина як об'єкт і суб'єкт громадянського суспільства

  • Економічна антропологія як теоретична засада формування нової економічної культури та економічного мислення в умовах глобального розвитку

  • Висновки

  • Розділ IX. МІСЦЕ І РОЛЬ УПРАВЛІННЯ В СТАНОВЛЕННІ МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛЮДСТВА

  • Роль управління у становленні міжнародних систем сталого розвитку в умовах глобалізації

  • Національні держави і ТНК як головні суб'єкти сучасного світовлаштування

  • Держава як структурозумовлюючий суб'єкт світової системи: плюси і мінуси сучасного державотворення

  • Проблеми управління у становленні системи сталого розвитку: зарубіжний і вітчизняний контекст

  • Інновації як основа розвитку сучасного соціуму, економічного зростання і цивілізаційного розвитку

  • Управління глобальною системою в умовах нелінійного мислення, невизначеності та альтернативності

  • Висновки

  • Розділ XX. УКРАЇНА В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Плюси і мінуси вступу України до НАТО

  • Місце і роль України в глобалізаційних процесах

  • Роль самоорганізаційних процесів в євроінтеграції

  • Основні напрями та механізми підвищення ефективності євроінтеграційної політики

  • Формування ноосферної концепції регіону в умовах глобального розвитку

  • Висновки

  • Розділ XXI. МІЖНАРОДНІ СИСТЕМИ, МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ І МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Сутність та основні параметри міжнародних відносин і міжнародної політики

  • Основні тенденції розвитку сучасної міжнародної політики

  • Зовнішня політика держави: зміст та фактори впливу

  • Україна в системі міжнародних відносин

  • Європейський Союз і Євразійський економічний Союз: схожість і відмінність інтеграційного будівництва в концепції С. Ю. Глазьева, В. І. Чушкіна, С. П. Ткачука

  • Висновки

  • ПІСЛЯМОВА