• посилення інтеграції фінансових ринків;
• телекомунікаційна революція, що полегшила для корпорацій встановлення постійних контактів з усіма країнами світу, укладання угод з партнерами, що знаходяться в будь-якій точці земної кулі;
• розширення сфери діяльності транснаціональних корпорацій, які володіють могутніми технологічними й фінансовими ресурсами, що дозволяє їм розміщувати виробництво в усьому світі таким чином, щоб домагатися найбільшої ефективності за рахунок використання дешевої робочої сили;
• відмова транснаціональних корпорацій від фордистської системи організації праці й перехід до гнучкої системи використання робочої сили, що дає можливість адаптуватися до постійних змін у світовій економіці з метою утримання своїх позицій і завоювання нових ринків;
• зростання участі країн третього світу у світовій торгівлі, а також у світовому інвестиційному процесі й міжнародному поділі праці;
• стрімке зростання у наш час взаємозалежності між країнами, у рамках якого жодна країна світу вже не може залишатися осторонь світової економіки і вести ізольоване, автаркічне існування.
Основні базові мегатенденції розвитку сучасного світу як виклик глобального розвитку зводяться до глобального цивілізаційного процесу і знайшли своє відображення у соціокультурній сфері. Це:
• 1) “культурна поляризація”;
• 2) “культурна асиміляція”;
• 3) “культурна гібридизація”;
• 4) “культурна ізоляція”.
• 1. “Культурна поляризація”. Саме під знаком цієї мегатенденції пройшла значна частина XX століття: йдеться мова про протиборство двох таборів – капіталістичного і соціалістичного. Основний механізм реалізації цієї мегатенденції – поляризація й сегментація політичної і геоекономічної карти світу, що супроводжувалися формуванням військово-політичних й економічних регіональних об'єднань (коаліцій, союзів).
• 2. “Культурна асиміляція” ґрунтується на висновку, що альтернативи “вестернізації” не існує. Усе більшого значення набуває процес встановлення універсальних (загальнолюдських) форм і правил у міжнародних відносинах.
• 3. “Культурна гібридизація” доповнюється процесами транскультурної конвергенції та формування транслокальних культур – культур діаспори на противагу традиційним культурам, що відзначаються локалізованістю й прагнуть до національно-державної ідентичності. Світ поступово перетворюється на складну мозаїку транслокальних культур, що глибоко проникають одна в одну й утворюють нові культурні регіони, що мають мережеву структуру. Інтенсифікація комунікацій і міжкультурних взаємовпливів, розвиток інформаційних технологій, що сприяють подальшій диверсифікації розмаїтого світу людських культур, протистоять поглинанню їх якоюсь універсальною “глобальною культурою”.
• 4. “Культурна ізоляція”. XX століття дало багато прикладів ізоляції і самоізоляції окремих країн, регіонів, політичних блоків (“санітарні кордони” чи “залізна завіса”). Джерелами ізоляціоністських тенденцій у XXI сторіччі, що наступило, виступають культурний і релігійний фундаменталізм, екологічні націоналістичні й расистські рухи, прихід до влади авторитарних й тоталітарних режимів, які вдаються до таких заходів, як соціокультурна автаркія, обмеження інформаційних і гуманітарних контактів, свободи пересування, жорстока цензура та інші. Тому в подальшому визначимо поняття, концепції та підходи до аналізу глобалізації.
Філософія глобального розвитку: поняття, концепції, підходи
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток» автора Соснін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ I. РОЗВИТОК СУЧАСНОГО СВІТУ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛЮДСТВА“ на сторінці 5. Приємного читання.
