• інтенсифікація трансграничних економічних, політичних, соціальних і культурних зв'язків;
• історичний період (чи історична епоха), що наступила після завершення “холодної війни”;
• тріумф американської (західноєвропейської) системи цінностей, що базується на комбінації неоліберальної економічної програми й програми політичної демократизації;
• технологічна революція з численними соціальними наслідками;
• нездатність національних держав самотужки подолати глобальні проблеми (демографічні, екологічні, дотримання прав і свобод людини, поширення ядерної зброї), що вимагають спільних глобальних зусиль. Сам термін “глобалізація” увійшов до міжнародного політичного й наукового обігу в 60-і роки. Початок же історичного процесу, що, безумовно, визначив архітектуру сучасного світу на початку XXI століття, дослідники відносять на кілька століть назад: часовий діапазон охоплює проміжок від 1500 до 1800 року.
У контексті періодизації М. Чешкова виділяються такі етапи глобального розвитку:
• 1) праісторія глобалізації (протоглобалізація) – від неолітичної революції до Осьового часу;
• 2) передісторія глобалізації (зародження глобальної спільності) – від Осьового часу до епохи Просвітництва й першої промислової революції;
• 3) власне історія глобалізації (формування глобальної спільності) – останні 200 років.
З кінця 60-х pp. XX століття глобалізація стає провідною тенденцією сучасного розвитку. Як стверджують західні філософи, світ вступив у фазу “глобальної невизначеності”
Історична ретроспектива дозволяє визначити в кінці ХХст. два переломних періоди, що сприяли поглибленню глобального розвитку:
• 1) розпад СРСР і СФРЮ;
• 2) глобальна фінансова криза 1997-1998 pp.
Існують різні теоретичні підходи щодо оцінки процесу глобалізації:
• 1) функціоналістський підхід, що наголошує на ролі національних держав у справі порятунку національних економік від згубного впливу “гібридної” і “космополітичної” глобалізації;
• 2) апологетичний підхід, що підкреслює роль глобальних ринків в інноваційних процесах і відповідно еволюції до неоліберальної доктрини, яка прагне максимально обмежити втручання держави в процеси “космополітичної глобалізації”;
• 3) технологічний підхід, в контексті якого основна увага приділяється новітнім “кібернетичним” технологіям як умові вибіркової, “гібридної глобалізації”, що дозволяє периферійним країнам інтегруватися в глобальну економіку, зберігши власну регіональну специфіку.
Типологію парадигми розуміння глобального розвитку як історичного явища запропонував голландський дослідник Я. Пітере:
• “зіткнення цивілізацій” – фрагментація світу, неминуча через існування цивілізаційних відмінностей, що сягають корінням у культурну диференціацію, визначальними серед яких є національні, культурні релігійні фактори;
• “макдональдизація” – гомогенізація культур, здійснювана транснаціональними корпораціями, в контексті якої під прапором модернізації стали поширеними явища вестернізацїї, європеїзації, американізації. Ресторан “МакДональде” і більшість його максимальних похідних є продуктами американського суспільства, що стали предметом агресивного експорту в інший світ. Наприклад, сьогодні фірма “МакДональде” відкриває за кордоном набагато більше своїх відділень, чим у США. Вже близько половини свого прибутку фірма отримує не в США. Хоч “МакДональде” і користується популярністю у всьому світі, однак водночас зустрічає опір з боку інтелектуалів та суспільних лідерів. “МакДональде” і багато інших макдональдизованих сфер бізнесу поширилися по всьому світу, але продовжують зберігати свій американський фундамент і свої американські корені;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток» автора Соснін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ I. РОЗВИТОК СУЧАСНОГО СВІТУ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛЮДСТВА“ на сторінці 3. Приємного читання.
