Місце політичної культури у політичній системі визначається тим, що стабільність і життєздатність будь-якої політичної системи залежить від ступеня відповідності її історично перехідних цінностей цінностям політичної культури народу, суспільства у цілому, а не тільки уявленням про належне правлячої верхівки. Тому для формування демократичної політичної системи, яка є ідеалом для сучасної України, важливим є становлення демократичної політичної культури.
Загальнотеоретичні прийняті уявлення про політичну культуру суспільства базуються на наступних підходах.
По-перше, політична культура охоплює всі сторони політики і політичної діяльності, ставлення до політичного режиму країни, соціально-економічних і політичних порядків, бо будь-який вчинок у царині політики може бути високого рівня цивілізованості, досконалості, тобто, високої політичної культури і навпаки, стати проявом варварства, невігластва, безкультурності. На жаль, окремі представники пострадянського політикуму демонструють політично некоректні висловлювання на адресу опонентів, зухвалі фізичні дії, образливі для суспільної моралі манери поведінки. Бійки біля парламентської трибуни, блокування процесу голосування у Верховній Раді, - зайняття" місця спікера Ради 6-го скликання, навіть неможливість закрити чи відкрити засідання сесії Верховної Ради та інше навряд чи можна назвати зразками політичної культури влади.
Водночас слід вказати на доволі високий рівень демократизму у політичній культурі України у порівнянні з іншими пострадянськими країнами, вважає відомий американський політолог 36. Бжезінський:" Взагалі то Україна повинна сказати своєму молодшому братові — Росії, щоб той навчився в неї політичної культури. Політична Україна показала свою зрілість та здатність знаходити компроміс, чого Росія ще не продемонструвала. Є простий тест на демократичність виборчих процесів. Якщо ви не знаєте, хто | виграє, і якщо ваші передбачення часто не справджуються, знайте — це демократія. Передбачити результати президентських виборів у Росії — для мене не проблема".
Але слід зважити, що у резолюції ПАРЄ - Парламентської асамблеї Ради Європи - стосовно політичної кризи навесні 2007 року в Україні відмічалось, що у політичну діяльність ("культурну", політично коректну) звичайних суб'єктів залучені ще й діти, які, згідно норм цивілізованої нормативної поведінки (Конвенція ООН про права дитини), не можуть бути залучені до політичних акцій. Ми б додали, що в політичний процес втручаються і представники духовенства України. Такі елементи політичного дійства не можуть свідчити на користь високого рівня політичної культури всього суспільства.
По-друге, політичну культуру характеризують системна сукупність знань, навичок, вмінь, широкого не зашореного світогляду, більш-менш досконалих діянь у царині політики та влади. Одним із головних елементів тут виступає гуманний світогляд, толерантне ставлення до думок інших, розуміння необхідності існування ідеологічного плюралізму у сучасному суспільстві. Недарма мовиться про те, що сучасна політична культура — це культура діалогу, продуктивної співпраці.
По-третє, політична культура нерозривно пов'язана з простором загальнонаціональної та світової культури, у межах якого люди формують свій світогляд, навички участі у політичних процесах, практичний досвід, виходячи з того, що політика — одна з важливіших публічних сфер суспільного життя. Аристотель напряму пов'язував соціальний розвиток людини грецького полісу з її участю у суспільних справах. Так, політичні аналітики відмічають, що у демократичних країнах Європи склалась і демократична традиційна політична культура.
По-четверте, політична культура, у якій домінують науковий світогляд, свідоме ставлення до політичних процесів, цілеспрямоване політичне дійство, не зводиться до компонентів, які можна охарактеризувати як „розумний, раціональний", бо у структурі політичної культури завжди присутні несвідомі архетипи, які проявляються як „колективне несвідоме нації". Цим можна пояснити, наприклад, тяжіння російської політичної культури до монархізму. Саме тому типологія культури, запропонована Г. Алмондом та С. Вербою, може стати недостатньою для прогнозування майбутніх проявів політичної культури мас, у якій непередбачуваність, невизначеність, не запрограмованість політичної поведінки стануть домінуючим елементом. Вчені, як правило, не високо оцінюють несвідомі моменти у політичній культурі, побоюючись їх "темних", руйнівних складових, однак вони не можуть бути вилучені.
По-п'яте, системоутворюючі чинники культури, як правило, пов'язані з історичною пам'яттю, культурними кодами, культурними архетипами, тобто із спадковими моментами людського життя. Водночас не слід недооцінювати реальності сучасного глобалізованого світу, який модифікує національні культури в єдиний всесвітній культурний простір з модерним рівнем політичної культури. Можна стверджувати, що світова політична культура не є, а має стати культурою не насильства, толерантності, терпимості.
Таким чином, політична культура є специфічною складовою духовної культури людства, пов'язаною із активною включеністю людини у мир політичних відносин. Водночас ці складові визначаються як більш-менш досконалі, "окультурені" чи навпаки, як прояви "анти-культури", що роблять політичні взаємини відносинами непримиренності, ворожнечі, "сну розуму, який народжує чудовиська".
Структура, види, типи, форми прояву політичної культури
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи сучасної політології» автора Цюрупа М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 3.12. Політична культура громадян в демократичній державі“ на сторінці 3. Приємного читання.
