Звертаючись до причин поширення тероризму на зламі XX - XXI століть, зазначимо наступне:
по-перше, це нерівномірність соціально-економічного розвитку та нестерпні умови життя народів і етнонаціональних утворень, коли одні живуть у суспільстві "безмежного споживання", а інші знаходяться на межі виживання.
По-друге, поширення небезпечних ілюзій та політизованих міфів стосовно можливості зміни соціально-політичної ситуації вбивством (залякуванням) політичних лідерів, урядовців, від яких залежить той чи інший політичний курс.
Втретє, це відсутність консенсусних, інституціональних форм вирішення соціальних конфліктів, політичних, економічних, національних, расових суперечностей тощо. Інколи тероризм набуває вигляду "останньої надії" у
"асиметричних" конфліктах, коли одна з протиборчих сил, що явно поступається потугою іншій, вимушено вдається до цього засобу.
У сучасній науці про тероризм - терології на практиці міжнародного життя запропоновано багато концептуальних підходів до викорінення тероризму — від "всесвітньої боротьби з тероризмом" президента США до намагань налагодити діалог з силами, потенційно здатними до широких насильницьких дій, що, на нашу думку, значно зменшили цю загрозу у Північній Ірландії (Ольстері). Так, один із лідерів Ірландської республіканської армії після десятиліть використання терористичних акцій, на початку XXI століття знаменно зауважив: „Діалог — ключ до вирішення наших проблем".
У контексті альтернативної політичної теорії ми пропонуємо аналіз концепту Муаммара аль Каддафі стосовно вирішення проблем міжнародного тероризму, висловлений ним у низці робіт, зокрема у "Білій Книзі (Ісратін)", у статті "Боротьба з тероризмом - загальна самооборона" та у інших. До концепту вирішення назрілих проблем міжнародного тероризму на Близькому Сході М. Каддафі, якого з подачі США у 80-х роках XX століття називали "міжнародним терористом" ми відносимо:
різке заперечення зв'язку національно - визвольної боротьби арабських та африканських народів з міжнародним тероризмом. Нагадаємо, що саме відмова від такого трактування національно-визвольної боротьби народів Африки 60 -70-х роках XX століття дозволила знайти консенсус на Дипломатичній конференції 1977 року відносно положень міжнародного гуманітарного права щодо статусу партизан, визвольних рухів тощо, які були визнані легітимними;
• визнання того, що терористичні акції здійснюються конкретними носіями (наприклад, на Близькому Сході це, на думку Каддафі, "палестинці, які не підпадають до категорії ізраїльських арабів");
• засудження поширення завідомо брехливої інформації щодо насильницьких акцій у конфліктогенних регіонах, які сприяють спалахам ненависті, та тим самим схвалення "тероризму у відповідь";
• визнання права народів на озброєння, яке, до речі, зафіксовано і у Конституції США (поправка 2), яке, на його думку, долає розрив між озброєною силою та самим народом, позбавленим можливості захищатись; - заклик до діалогу культур, до взаєморозуміння: „Якщо ми домовимося на міжнародному рівні, вільно, чітко, про те, що таке тероризм, тоді ми покладемо основу нового, вільного від терору, світу"1, важливою умовою розв'язання конфліктів, які стають родючим ґрунтом для терористів у Афро-Азійському регіоні є утримання від втручання у справи народів з боку США та їх союзників. Крім вищезгаданої концепції боротьби з тероризмом на основі культурно-цивілізаційних підходів існують і силові концепції гамування тероризму Г. Кісінджера, 36. Бжезінського, Г. Каната інших політичних мислителів із США — прибічників "жорсткого курсу", які вважають, що тероризм має політичне підґрунтя, а тому слід замінити (повалити) диктаторські і авторитарні режими у Іраку, Ірану, Афганістані, а згодом і у Північній Кореї, які потенційно здатні до тероризму. Ця доктрина базується на тому, що тероризм у перспективі ще довго буде реальною загрозою демократичним західним режимам, а тому його спалахи слід очікувати буквально у всіх регіонах і континентах. За таких умов доктриною „боротьби з тероризмом" передбачаються в основному збройні заходи у системному застосуванні—зі спеціальними знаряддями, спеціальними підрозділами, штабами, озброєнням.
У такий спосіб боротьба з тероризмом поєднується доктриною поширення демократії у всьому світі і силові засоби пов'язуються із "не прямими" діями, в результаті яких встановлюється "керована демократія".
Мир як соціально-політичний стан суспільства
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи сучасної політології» автора Цюрупа М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Політичний зміст сучасних форм соціального насильства: воєнно-політичні конфлікти, внутрішній та міжнародний тероризм“ на сторінці 3. Приємного читання.
