• акції збройного насильства мають бути з широким суспільним резонансом, відомі якомога більші кількості людей, громадськості.
Український дослідник тероризму у соціально-психологічному аспекті В.Бурега небезпідставно вважає, що складнощі при дослідженні тероризму носять здебільшого методологічний характер, бо старі схеми М. Вебера, Т. Парсонса. Г.Зіммеля, біхевіоризм, функціоналізм не спрацьовують. Дійсно, алогічні, не передбачувані, нераціональні терористичні акції в школах, на ринках, станціях метро, автобусах, посольствах, на вулицях - зрештою, будь-де, неможливо пояснити на наукових позиціях: "ідеальний план - мотив — причина дій - очікуваний результат - корекція дій". Наша пропозиція —досліджувати тероризм синтетично, на основі поєднання досягнень аналізу всіх суспільних наук.
З політологічної точки зору тероризм може розглядатись як ірраціональний, кроскультультурний, політичний засіб вирішення асиметричних конфліктів.
Слід враховувати суттєву різницю між терором і тероризмом, бо перший термін позначає здебільшого форму насильницької політики держави, а другий — політику, яку проводить, начебто у відповідь, антиурядові, антидержавні, коротше кажучи, опозиційні сили або окремі індивіди відносно державної потуги.
Слово "терор" тлумачні словники пояснюють як політику залякування, придушення політичних противників жорстокими насильницькими засобами. В. Бурега визначає тероризм як соціальну практику однієї соціальної групи з метою обмеження реалізації вітальних потреб іншої групи через насильство, через залякування та психологічний тиск на опонентів.
У політично-правовому аспекті тероризм, згідно із Законом України "Про боротьбу з тероризмом" від 20.03. 2003 року № 638 — ІУ, означає суспільно небезпечну діяльність, яка полягає у свідомому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, вбивств, тортур, залякування населення, ні в чому не винних людей або погрози скоєння злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.
Виходячи із вищенаведених визначень та підходів до феномену тероризму, аналізу соціально-політичної практики його застосування виділимо наступні атрибути тероризму у науковому та політичному аспекті:
це організована у міжнародному масштабі злочинна діяльність значних соціально-політичних сил, які широко використовують всі можливі засоби збройного насильства (використання зброї масового знищення поки що тільки планується).
• Ми вважаємо за необхідне дистанціюватись при дослідженні політичного тероризму від проявів ..буденного" тероризму, який хвилями періодично накочується на школи, навчальні заклади, супермаркети, робочі офіси у США та деяких країнах Заходу; дослідники вказують, що за 29 останніх років в Америці відбулось 80 нападів терористів на школи: особливо брутальним був напад двох підлітків на школу Columbine High School, де було вбито 15 учнів і ще 19 поранено. Навесні 2007 року жертвами південнокорейського студента університету стало більше 30 його товаришів. Восени цього року вже у Фінляндії одним з студентів було вбито 8 його товаришів. Очевидно, цей список не повний і не завершений.
• Особливо жорстокий насильницький засіб впливу на політичну діяльність і політичну поведінку лідерів з метою зміни політичного курсу чи неналежної політичної поведінки, яких не зупиняють жертви невинних, дітей і жінок, старих і немічних, туристів, випадкових перехожих тощо;
• Запропонований спочатку як доктринальний принцип, тероризму подальшому становить основу екстремістської практики, відповідної філософії та навіть міфопоетики; вітчизняний письменник-гуманіст О. Грін у оповіданні "Марат" (назва підібрана таким чином, щоб провести аналогію з французьким ультра-революціоне-ром Ж.П. Маратом, який закликав до терору) намагався показати, як випадково діти ставали тимчасово на заваді при проведенні теракту „гуманним" терористам, але тільки до наступного разу.
• Відкритий публічний характер насильницької діяльності і намагання спеціально збільшити масштаб впливу терористичних дій на суспільну свідомість через гіперболізацію руйнівних наслідків терористичних акцій;
• Терористичні акції мають спільні риси з діяльністю організованої злочинності у аспекті ретельної підготовки, планування, розподілу ролей, а головне - у брутальному порушенні загальнолюдської моралі, норм права, вимог гуманізму. Дослідники на теренах України відмічають декілька форм сучасного тероризму — сепаратистсько-націоналістичний (Близький Схід, Ольстер, Іспанія, Канада, Шрі-Ланка), латиноамериканський (Колумбія, Мексика. Парагвай), міський тероризм у Японії, Західній Європі, Північній Америці та інші.
В Європі та США вважається загальновизнаним підхід, з яким найбільшу небезпеку справі всезагального миру і демократії складає ісламський екстремальний рух, оформлений у терористичні організації типу „Аль Каї-да". Практично всі мусульманські теоретики, натомість, відкидають звинувачення ісламських рухів у тероризмі, називаючи це явище "визвольним рухом".
Співставимо дві точки зору на „Аль Кашу", яка, безумовно, має безпосереднє відношення до терористичного нападу на США 11 вересня 2001 року. Американські політологи та воєнні теоретики вважають, що ця організація має політичну та військову (збройну) сторону. З політичної точки зору організація „Аль Каїда" висуває гасла боротьби з американським (західним) впливом на Близькому та Середньому Сході, за встановлення жорстких диктаторських режимів, у яких релігійні кола мають вирішальний вплив, або за теократичну державу типу Ірану, а у міжнародному плані вимоги більш обмежені — припинити підтримку США Ізраїлю, але найбільш радикальні діячі „Аль Каши" вимагають знищення США та всього Заходу з їх цінностями.
Наш підхід до аналізу феномену тероризму, на відміну від положень робіт згаданих українських авторів, полягає у наступному:
• слід розрізняти схожі кореневі слова "терор" і "тероризм", бо вони стосуються проведення певної силової політики різних політичних сил з різними соціально-політичними цілями; ми враховуємо суттєву різницю між терором і тероризмом, бо перший термін позначає здебільшого форму насильницької політики держави, а другий - політику, яку проводить здебільшого антиурядові, антидержавні, коротше кажучи, опозиційні сили. Терор має владний аспект, бо застосовується переважно правлячими колами, він виступає як один із засобів брутального управління. Римські імператори Нерон, Калігула, російські царі Іван Грозний, Петро Перший прославились не у останню чергу особистим режимом терору всередині держави. Певним чином можна погодитись з тим, що тероризм нерідко виступає неадекватною (антигуманною) відповіддю на державний терор.
• у соціально-політичному феномені тероризму ми акцентуємо увагу, як і при аналізі війни, не на воєнно-технічних аспектах—застосуванні "старої" чи новітньої "кібернетичної" чи хімічної, бактеріологічної зброї, а на причинах виникнення цього феномену та наслідках для соціально-політичного життя спільноти;
• ми розрізняємо звинувачення у тероризмі та дійсну сутність воєн-но-політичних акцій, що марковані тероризмом. Навряд чи можна повністю погодитись, що збройні акції російських збройних сил в Чечні 1996 — 2000 рр., коаліції на чолі із США в Афганістані 2001-2003 рр. вичерпуються поняттям "боротьби з тероризмом" у відповідь на тероризм ісламських фундаментальних течій, сепаратистських угрупувань, збройних загонів талібів.
• тероризм має комплекс причин системного характеру—від соціально-економічних до культурно-цивілізаційних, у яких значення має дискурс конфронтації чи діалогу, розуміння чи побудова "глухої стіни" між протиборчими силами у прямому, як у Ізраїлі чи у Мексиці, смислі, так і у переносному значенні.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи сучасної політології» автора Цюрупа М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Політичний зміст сучасних форм соціального насильства: воєнно-політичні конфлікти, внутрішній та міжнародний тероризм“ на сторінці 2. Приємного читання.
