Громадянське суспільство як царина демократії

Основи сучасної політології

Українські політологи і філософи звернулись до проблеми громадянського суспільства відносно недавно — з 90-х років XX століття. Проблема громадянського суспільства поставлена і вирішується українськими вченими (Н. Михальченко, Ф. Рудич, А. Пахарєв) у декількох аспектах, історичному, ціннісному, структурно-функціональному.

Вітчизняні вчені знайшли первинні витоки громадянського суспільства у запровадженні громадянської власності на землю у Княжій добі, тоді надмірним зазіханням держави на вільність і права людей протистояло козацтво, яке проявляло непохитну рішучість відстоювати вільності і права навіть тоді, коли держава потрапляє під іноземне, польське чи російське політичне та ідеологічне панування.

В умовах сьогодення, вважають українські вчені, держава лише декларуючи своє прагнення бути підґрунтям громадського суспільства, воліє увесь час якомога більше контролювати суспільні процеси, ставити себе вище громадянського суспільства. Це ставить перешкоди на шляхах розвитку останнього; адже громадянське суспільство формується як "знизу" — через самоврядування народу, так і "зверху" — через встановлення такого конституційного ладу, який би давав правовий, економічний, ідейний і культурний простір для прояву ініціативи та самодіяльності мас. Мовиться проте, що держава має бути демократичною і правовою для того, щоб затверджувалось громадянське суспільство.

Щодо структурно-функціонального аспекту громадянського суспільства українські вчені вважають, що воно є асоціацією самоврядних, незалежних індивідів та низки зв'язків ніж ними і умов співпраці, співробітництва, діалогу. З об'єктивної сторони - це система відносно незалежних від держави інституцій, спрямованих на реалізацію і захист переважно приватних інтересів, потреб людей демократичного суспільства. З суб'єктивної сторони громадянське суспільство вимагає певного рівня політичної свідомості, політичної культури, історичних традицій, громадянського активізму. Крім того, громадянське суспільство має формуватись також на плюралістичній ідеології, на реальному праві громадян відстоювати право на різноманітні ідеї, концепції, доктрини.

У розробці проблеми громадянського суспільства слід звернутись до аксіологічного аспекту, згідно із яким розкривається внутрішня цінність громадянського суспільства, яка виступає опосередкуючою ланкою між вільною особистістю та правовою державою і сприяє тим самим вирішенню низки завдань, які не адекватно вирішує держава — реалізація інтенцій людини як самостійної, вільної, самоврядної особистості.

Реалізуючи концепт нашої роботи — звертатись до політичної думки і суспільно-політичної практики країн Сходу і Заходу - є сенс звернутись до політичних доктрин Сходу громадянського суспільства. Останні десятиріччя багато дискусій точиться навколо понять "японське суспільство", "японське диво". Згідно з теоріями "специфічності" та "своєрідності" японського суспільства, запропонованими американськими вченими Кл. Престовіцем, Ч.Джонсоном,Дж. Фєлоутм, євро-американська соціальна система, у якій взаємодіють правова демократична держава та громадянське суспільство, більше відповідає універсальній формі сучасного устрою людства, а Японія позбавлена такої універсальності, бо у неї начебто відсутні ліберальні економічної системи та існують дуже жорсткі владні відносини, які начебто унеможливлюють громадянське суспільство.

Відомий японський політолог Есюн Хамагуті вказує, що насправді принципам сучасного соціального устрою Японії відповідає "колективізм співпрацівників", де закладена можливість багатопланових вертикальних і горизонтальних економічних і політичних зв'язків. Щодо економічних основ, на яких може бути засновано громадянське суспільство у Японії, то це децентралізовані структури високого рівня організації, які з власної ініціативи або під авторитетом влади створюють низку суспільних структур "net work", - вважає інший японський вчений С. Кумон. У таких структурах люди діють на основі спільного володіння інформацією, практичними знаннями, тому "дії політика" мають більшу легітимність, ніж ті традиційні, що забезпечені примусом, угодами, погрозами.

Можна зробити припущення, що у Японії не існує дихотомії "держава" — "громадянське суспільство", а є складна, ієрархізована по вертикалі, по горизонталі, а також організована по типу "лабіринт" система соціально-політичних структур. Верхній шар системи представлений вищими сферами життєдіяльності — політика, індустрія, бюрократична система управління, освіта, апарат, мистецтво. Нижчий рівень складають представницькі органи: є офіційно створені наради "сінгікай", що функціонують на різних рівнях: в центрі, на периферії, на підприємствах. Ще один шар створено з різного роду напівофіційних організацій - круглих столів, товариств, асоціацій, однак і вони діють під проводом керівників органів самоврядування і державних установ.

Таким чином, держава і "громадянське" суспільство невід'ємні одна від одної в сучасній Японії, їх структури переплетені, встановлені постійні тісні зв'язки між колективними членами підструктур. Основним принципом побудови громадянського суспільства є переплетення самоврядних громадянських структур з державними при збереженні пріоритету останніх.

Своєрідну "універсальну" концепцію побудови громадянського суспільства на засадах безпосереднього народовладдя запропонував представник Африки, лідер лівійської революції Муаммар аль Каддафі у "Зеленій книзі", яка кореспондується з положеннями проголошеної "Великої Зеленої декларації прав людини в епоху мас".

Каддафі стверджує "зверхність" громадянського суспільства над державою, причому над державою у класичному варіанті розуміння. У Великій Зеленій декларації стверджується мета — "створення суспільства вільних людей, що рівноправні розпоряджатись владою, багатством, зброєю", тобто громадянського суспільства. У Декларації воно іменується "джамахірійським суспільством", яке є "суспільством партнерів, а не найманих осіб" (11), громадянство, у якому є священним правом, що ніким не може бути відібране (4); воно ґрунтується на солідарності (14), це суспільство творчості, де кожен має свободу думки, свободу досліджувати, творити (19). Громадяни джамахірійського суспільства самі зберігають своє суспільство, його політичний устрій, принципи і інтереси і вважають колективний захист найкращим способом збереження (15).

Принципи такого суспільства зводяться до наступних тез.

• 1. Влада народу є не тільки безпосередньою, але й майже "тотальною", всеохоплюючою, бо вона поширюється не тільки на політичну, а й на інші форми життя—економічну, культурну, освітянську, спортивну, інформаційну

• 2. Держава існує в межах політичної необхідності, а основа життя складається з неполітичних угрупувань (об'єднань): сім'ї, племені, нації, людської співдружності зрештою. Держава є історично перехідної формою врядування на відміну від постійного громадянського суспільства.

• 3. Чітко розроблена і встановлена структура і діяльність народних конгресів і комітетів, які націлені на реалізацію народовладдя, прав і свобод, ініціативи людини, а інші форми добровільних асоціацій зведені лише до професійних спілок, що, скоріш за все, збіднює структуру громадянського суспільства у євро-американському розумінні.

Таким чином, проблема громадянського суспільства вирішується у сучасному, розділеному за культурно-цивілізаційними ознаками світі на різних парадигмальних засадах. Це лише збагачує розуміння багатоманітності варіантів побудови громадянського суспільства.

Таким чином, якщо державі властиві різні форми політичного правління широкого діапазону — від монархії до парламентської республіки, то громадянське суспільство можливо лише за умов демократичної правової держави, а її сутність полягає у забезпеченні законних прав до самоврядування кожної людини.

Підсумовуючи вищенаведені міркування представників різних політологічних шкіл і течій, визначимо основні характеристики громадянського суспільства.

• 1. Формування громадянського суспільства є передумовою розвитку політичної демократії, вони зв'язані законом прямої пропорційності - чим демократичніше держава, тим більше простору відкривається діяльності структур громадянського суспільства.

• 2. Певні інститути і феномени політично-громадського життя належать і правовій державі і громадянському суспільству — політичні партії, клуби "за інтересами", політична культура, державні та недержавні засоби масової інформації тощо.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи сучасної політології» автора Цюрупа М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Громадянське суспільство як царина демократії“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП. СЛОВО ДО ЧИТАЧА

  • Розділ перший: ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ ЯК НАУКИ І НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ: ІСТОРИКО-НАУКОВІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

  • Методологічні засади, категорії та принципи політології

  • Основні парадигми політичного мислення

  • Функції політології. Її соціальна роль у формуванні політичної культури керівника і громадянина

  • Тема 1.2. Основні етапи становлення і розвитку політичних поглядів і концепцій (доктрин)

  • Політичні ідеї та погляди представників класичної античної науки

  • Теологічні парадигми політичного мислення у епоху Середньовіччя

  • Політичні концепції, вчення про державу і владу у період Відродження і Нового Часу

  • Політологічні теорії та політичні доктрини ХІХ-ХХ століть

  • Розділ другий. ПОЛІТИКА ТА ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ В СТРУКТУРІ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА

  • Політична влада - вища політична реальність. Влада та безвладдя, способи здійснення влади

  • Політичні процеси та політична діяльність: таємниці політичного дійства

  • Тема 2.4. Політика як суспільно-історичне явище: типологія, структура і зміст

  • Типи, види політики та специфіка їх змісту

  • Тема 2.5. Політична свідомість та її складові. Політичні ідеології сучасності

  • Політична ідеологія та політична психологія

  • Основні ідейно-політичні течії сучасності

  • Тема 2.6. Політична система суспільства, її функціонування та вплив на характер суспільно-політичних відносин

  • Поняття, структура та основні концепції політичної системи в політологічній науці

  • Типи сучасних політичних систем

  • Політична система України та проблеми її реформування (трансформації) у контексті політично-правової реформи 2004-2007 рр.

  • Розділ третій. ПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДЕМОКРАТІЇ, ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

  • Форми організації державної влади, способів її здійснення та форми державного устрою

  • Тема 3.8. Партії у політичній системі суспільства. Спектр політичних партій сучасної України

  • Ознаки, сутність і функції партій в політичній системі

  • Типологія політичних партій. Типи партійних систем

  • Партійно-політичний спектр українських партій у суспільно-політичному житті країни

  • Тема 3.9. Демократія. Громадянське суспільство. Правова держава.

  • Загрози реальній демократії та її захист

  • Громадянське суспільство як царина демократії
  • Громадянське суспільство і правова держава

  • Тема 3.10. Поняття політичного лідерства. Керівник та політичний лідер

  • Основні концепції політичного лідерства. Типологія лідерства в сучасній політиці

  • Взаємовідношення понять політичній лідер та керівник

  • Тема 3.11. Політологічний аналіз війни та миру, сучасних форм соціального насильства

  • Політичний зміст сучасних форм соціального насильства: воєнно-політичні конфлікти, внутрішній та міжнародний тероризм

  • Мир як соціально-політичний стан суспільства

  • Тема 3.12. Політична культура громадян в демократичній державі

  • Структура, види, типи, форми прояву політичної культури

  • Політична культура керівника - системна громадянська якість

  • Тема 3.13. Геополітичні та міжнародно-політичні концепції нового світового порядку

  • Геополітика як галузь сучасного політичного знання

  • Основні школи і напрямки геополітики

  • Поняття нового світового порядку та місце воєнно-блокової політики в ньому

  • ВИСНОВКИ