Ґвин також збентежений. В нього мало що є запропонувати у кінці його діагнозу, окрім заклику до нас відновити й зміцнювати "громадянство", почуття відповідальності за суспільство [42, 285]. "Зрозуміло, що перетворити загальні місця про громадянство на конкретику повсякденного життя", визнає Ґвин, "невимовно важко" [42, 286].
На закінчення, Ґранатстайн, який хоче об'єднати канадців спільним розумінням історії, визнає, що "думка про те, що мають існувати державні стандарти з історії є політично нездійсненою ідеєю" [41, 13].
Ця непевність щодо рішень є показником щирості всіх чотирьох авторів. Попри слабкі місця, показані в цьому розділі, брак у теми мультикультурофобії чітких рішень може створити сприятливу можливість для постійного обговорення складних проблем і суперечностей етнокультурної різноманітності. Але така сприятлива можливість залишається лише потенційною, поки критик не відмовляється від навдивовижу агресивної претензії на жертовність, яка спотворює більшу частину теми мультикультурофобії. Саме до цього ми зараз і звернемося.
Мультикультурофобія і лихо політичної коректності
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Канадський мультикультуралізм» автора Бахов І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спокусливість казки мультикультурофобії“ на сторінці 3. Приємного читання.
