Міністерства й відомства України в межах визначеної законами компетенції та відповідальності на основі чинного законодавства про національну безпеку України, а також згідно з рішеннями Президента України, Кабінету Міністрів України розробляють відомчі накази, інструкції, положення, які спрямовані на реалізацію програм захисту життєво важливих інтересів людини, суспільства, держави в інформаційній сфері.
Важливу роль у системі законодавства України з питань національної безпеки відіграють акти нормативного і директивного характеру місцевих органів влади - рішення з питань забезпечення національної безпеки (про боротьбу з наслідками стихійних лих, техногенних аварій і катастроф, з епідеміями, про підтримання громадського порядку тощо), які є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами й організаціями, а також посадовими особами і громадянами на території, підпорядкованій цьому органу влади.
7.2. Нормативні акти, які закріплюють концептуальні положення інформаційної безпеки України
Значним кроком на шляху створення системи нормативно-правового регулювання забезпечення інформаційної безпеки України стало прийняття Верховною Радою України Конституції України від 28 червня 1996 р. В ній, зокрема, є норми, що стосуються забезпечення інформаційної безпеки України та які є визначальними для побудови національної системи інформаційної безпеки (статті 1-8; 15; 18; 19; 34; 78; пункти 2 і 9 ч. 1 ст. 85; пункти 19-20 ч. 1 ст. 106; ст. 182; пункти 7 і 10 ст. 138).
Так, зокрема, у ч. 1 ст. 17 Конституції України забезпечення інформаційної безпеки України оголошено "справою всього українського народу". При цьому з точки зору захисту прав людини і громадянина в інформаційній сфері найбільш знаковою є ст. 34 Конституції. Відповідно до цієї статті кожному гарантується " право на свободу думки й слова, на свободу вираження своїх поглядів і переконань", а також "право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або іншим способом за своїм вибором ".
Реалізацію гарантованих ст. 34 Конституції України прав може бути "обмежено законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою попередження заворушень або злочинів, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для попередження розголошення інформації, отриманої конфіденційно, або для підтримки авторитету й неупередженості правосуддя". Як видно, коло обмежень досить широке, однак кожне з них повинне бути визначене законом.
У статті 107 Основного Закону закріплено законність функціонування Ради національної безпеки і оборони України як координаційного органу з питань національної безпеки при Президентові України.
Викладені положення Конституції України, в свою чергу, стали поштовхом до розробки всього пакета нормативно-правових актів, необхідних для ефективного забезпечення національної безпеки України в інформаційній та інших сферах її існування - зовнішньо-та внутрішньополітичній, державної безпеки, військовій та сфері безпеки державного кордону, економічній, соціальній, гуманітарній, науково-технологічній та екологічній.
Відповідно до ст. 34 Конституції України здійснення гарантованих нею прав - "права на свободу думки й слова, на свободу вираження своїх поглядів і переконань", "права вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або іншим способом за своїм вибором" - може бути "обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою попередження заворушень або злочинів, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для попередження розголошення інформації,, отриманої конфіденційно, або для підтримки авторитету й неупередженості правосуддя". Отже, коло обмежень досить широке, однак кожне з них повинне бути визначене законом.
У січні 1997 р. Верховна Рада України схвалила "Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України" (далі - концепція). Цей документ нормативно закріпив загальні положення та принципи забезпечення національної безпеки України, національні інтереси і загрози національній безпеці, основні напрями державної політики національної безпеки, систему її забезпечення та повноваження основних суб'єктів цієї системи. Серед основних принципів її забезпечення названі пріоритет прав людини, верховенство права й демократичний цивільний контроль за військовою сферою й іншими структурами в системі забезпечення національної безпеки.
Поряд з іншими можливими загрозами національній безпеці зазначені й загрози в інформаційній сфері - "інформаційна експансія з боку інших держав, витік інформації, що становить державну та іншу, передбачену законом, таємницю" а також конфіденційної інформації, що є власністю держави".
Серед основних напрямів реалізації державної політики національної безпеки в інформаційній сфері Концепцією були визначені:
- вживання комплексних заходів щодо захисту свого інформаційного простору й входження України у світовий інформаційний простір;
- усунення негативних факторів порушення інформаційного простору, інформаційної експансії з боку інших держав [протидія СІО, АІА та іншим деструктивним ІПВ. - Прим, авт.];
- розробка та запровадження необхідних засобів І режимів одержання, зберігання, поширення й використання суспільно значимої інформації, створення розвинутої інфраструктури в інформаційній сфері.
Доктрина інформаційної безпеки України, затверджена Указом Президента України від 8 липня 2009 р, № 514/2009 (далі - Доктрина) визначає інформаційну безпеку як самостійну сферу забезпечення національної безпеки України та одночасно як невід'ємну складову кожної а її сфер.
Основною метою реалізації положень Доктрини задекларовано створення в Україні розвиненого національного інформаційного простору і захист її інформаційного суверенітету.
Доктрина визначає принципи забезпечення інформаційної безпеки України, життєво важливі інтереси в інформаційній сфері України в контексті інтересів особи, суспільства, держави, а також реальні та потенційні загрози інформаційній безпеці України - у сфері державної безпеки та у зовнішньополітичній, воєнній, внутрішньополітичній, економічній, соціальній, гуманітарній, науково-технологічній, екологічній сферах.
Відповідно до положень Доктрини, діяльність органів виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки України має бути зосереджена на конструктивному поєднанні діяльності держави, громадянського суспільства і людини за трьома головними напрямами: інформаційно-психологічному, технологічного розвитку та захисту інформації.
Держава для забезпечення інформаційної безпеки України має вживати відповідних заходів в усіх сферах, де існують реальні та потенційні загрози - у сфері державної безпеки та у зовнішньополітичній, воєнній, внутрішньополітичній, економічній, соціальній, гуманітарній, науково-технологічній, екологічній сферах.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інформаційна безпека» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗДІЛ 7. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ“ на сторінці 2. Приємного читання.