Розділ «Словник економічних термінів»

- природна монополія — монополія, яка виникає там, де конкуренція або фізично неможлива через унікальність використовуваного ресурсу (видобуток рідкісного мінералу, винятковий курорт), або економічно неефективна через особливу технологію виробництва і великі початкові витрати (наприклад, постачання природного газу та електроенергії).

- штучна (протизаконна) монополія — монополія, яка виникає шляхом змови конкурентів (наприклад, картель), а також використання ними насильницьких методів обмеження входу на ринок (корупція, шантаж, рекет).

Монопольна рента — надприбуток, який виникає внаслідок виняткових природних або технологічних умов виробництва.

Монопсонія — монополія з боку покупця, коли той є єдиним покупцем певного товару чи послуги. Таку перевагу зазвичай мають крупні корпорації, які користуються розрізненістю виробників сировини і напівфабрикатів.

Мультиплікатор — коефіцієнт (число), що показує наскільки змінюється ВВП (або національний дохід) при зміні факторів сукупного попиту на одиницю. Розраховується як відношення приросту ВВП (національного доходу) до приросту інвестицій. чи інших факторів, що зумовили цей ефект.

Натуральне господарство — первісна, патріархальна форма організації виробництва, за якої виробники відірвано один від одного, спираючись на власні ресурси, забезпечують себе усім необхідним для життя.

Науково-технічна революція (НТР) — швидкі революційні (радикальні) зміни у техніці й технології, що призводять до зміни усього технологічного способу виробництва. На противагу НТР, науково-технічний прогрес (НТП) означає поступові зрушення у засобах і предметах праці, у знаннях і досвіді людей. НТР — закономірний етап (момент) НТП.

Націоналізація — перехід економічних ресурсів з приватної власності у державну; пряма протилежність приватизації.

Національна економіка — сукупність економічних суб'єктів та зв'язків між ними, яка сформувалася і розвивається на рівні країни як цілісна система.

Національне багатство — сукупність матеріальних і нематеріальних благ, нагромаджених і збережених країною на даний час; або усе те, чим володіє країна сьогодні.

Національний дохід — сукупний дохід усіх учасників виробництва національного продукту, або, що те саме, загальна сума факторних доходів (заробітної плати, ренти, проценту, прибутку).

- валовий національний дохід — сукупний факторний дохід, або доходи, отримані учасниками виробництва ВВП.

- чистий національний дохід — чистий продукт, або ВВП за мінусом суми амортизації і непрямих податків на бізнес.

Національний продукт — термін, під яким розуміється загальний обсяг продукції, виробленої різними галузями національної економіки за певний проміжок часу.

Національні рахунки — система таблиць у формі бухгалтерських рахунків, які характеризують процес виробництва, розподілу, обміну та споживання валового внутрішнього продукту.

Небанківські кредитно-фінансові установи — інституції, що виконують окрему або певний набір банківських операцій: інвестиційні і страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди тощо.

"Невидима рука" — вислів, запозичений із роботи А. Сміта "Дослідження про природу та причини багатства народів" (1776 р.), який розкриває механізм саморегулювання ринкової економіки: підприємець, прагнучи збагатитися, реально, завдяки силам ринкової конкуренції, піднімає національний добробут.

Неокейнсіанство — розвиток теорії Дж.М. Кейнса його послідовниками, які вважають, що державне стимулювання інвестицій у розвиток виробничої інфраструктури і високих технологій дає змогу підвищити продуктивність національної економіки.

Неокласицизм (неокласична теорія) — один із провідних напрямів економічної теорії, який сформувався наприкінці XIX ст. і розвиває основи класичного економічного вчення з урахуванням новітніх знань про ринкову систему, зокрема про мотиви поведінки економічних суб'єктів, ускладнення механізмів ринкової конкуренції і ціноутворення, "провали" ("фіаско") ринку тощо.

Неокласичний синтез — сучасна концепція, представники якої вважають раціональним поєднання неокласичного та кейнсіанського (неокейнсінського) напрямів економічної думки.