Розділ. 19. Розподіл доходів серед населення

Факторний, або функціональний, розподіл доходів — це первісний розподіл суспільних доходів між власниками факторів виробництва, кожен із яких виконує певну функцію у виробництві національного продукту.

Базовими факторами виробництва, як ми уже засвоїли, виступають: земля (в широкому розумінні — усі природні ресурси, втягнуті у виробництво благ), праця, капітал (реальні активи) та підприємницький хист. Відповідно внеску кожного із цих факторів у виробництво ВВП його власник отримує свій дохід: наймані працівники — заробітну плату, власники капіталу — процент, великі підприємці — прибуток (підприємницький дохід), землевласники і домовласники — ренту, дрібні підприємці — змішаний дохід (комбінація зарплати, прибутку, процента, ренти). Відтак і доходи, отримувані від участі в економічному житті суспільства, носять назву факторних, або функціональних.

Оскільки використання виробничих факторів у самому виробництві опосередковується ринковим обміном, постільки розподіл функціональних доходів відбувається відповідно до цін факторів (ресурсів), які об'єктивно регулюються співвідношенням попиту та пропозиції. Зауважимо також, що кон'юнктура ринку факторів виробництва тісно пов'язана з динамікою цін на інших ринках, зокрема з цінами на споживчі товари й послуги, з позичковими ставками, з обмінними курсами грошей. Загальна величина кожного факторного доходу визначається ціною та кількістю використовуваного фактора. Що дорожче ціниться той чи інший фактор виробництва і що більше його використовується у виробництві, то більший сукупний факторний дохід.

Суспільні доходи, що первісно формуються у безпосередньому виробництві національного продукту у вигляді доходів власників факторів виробництва, затим проходять через серію наступних розподілів, які фактично виконують функцію перерозподілу доходів. Таким чином функціональний розподіл доходів переходить далі у вертикальний розподіл.

Механізми (канали) перерозподілу доходів у суспільстві:

— сплата податків та їх розподіл через бюджетні видатки;

— внески у фонди соціального страхування та виплати із них;

— доброчинні внески і пожертвування до різних фондів (організацій) та отримувана допомога від них;

— ціноутворення (сезонні знижки, пільгові тарифи, інфляція);

— участь у розіграшах лотерей та інших азартних іграх;

— механізми тіньової економіки (ухилення від сплати податків, "відкати" чиновникам, крадіжки тощо).

У кінцевому підсумку перерозподілу доходів формуються кінцеві доходи населення. їх ще прийнято називати особистими або сімейними доходами. Кінцеві доходи є показником рівня матеріального добробуту населення країни.

Доходи населення характеризуються трьома основними показниками (рис. 19.1).

Рис. 19.1. Основні показники доходів населення

Номінальний дохід — це загальна сума грошей, отримувана людиною (сім'єю) за певний період (місяць, рік). Це дохід-брутто.

Номінальний дохід включає в себе такі елементи:

- факторні доходи, тобто доходи, отримані від використання власних факторів виробництва (заробітна плата, процент, рента, прибуток);

- виплати та пільги, отримані за рахунок державних соціальних програм, тобто державні трансферти (пенсії, допомоги, субсидії тощо);

- інші доходи (проценти на банківські вклади та облігації, дивіденди, страхові виплати, лотерейні виграші, спадщина, приватні трансферти тощо).

Наявний, або використовуваний, дохід — це та частина номінального доходу, якою може розпорядитися сім'я після сплати податків та інших обов'язкових відрахувань (внесків у пенсійні фонди, фонди соціального страхування). Це вже чистий дохід сім'ї, або дохід-нетто.