Розділ. 18. Кредитно-банківська система

Депозитний (кредитний) мультиплікатор — це число (коефіцієнт), що показує у скільки разів банківська система збільшує (чи зменшує) пропозицію безготівкових грошей на кожну додаткову одиницю надлишкових резервів за певної норми обов'язкового резервування.

Величина депозитного (кредитного) мультиплікатора є оберненою до норми обов'язкового резерву, а тому її можна розрахувати за спрощеною формулою:

У нашому прикладі депозитний мультиплікатор дорівнює 10 (100% : 10%). Це означає, що 10000 грн., первісно покладених на депозит у банку А, рухаючись у банківській системі і послідовно змінюючи кредиторів і позичальників, зрештою збільшують масу безготівкових грошей до

9000 х 100%

100000 грн. (10000 +-), або у 10 разів.

10%

Депозитний (кредитний) мультиплікатор діє в прямому і зворотному напрямках. Вище йшла мова про пряму його дію. Зворотна дія цього мультиплікатора стає очевидною тоді, коли вкладники починають вилучати з банків свої вклади. Тоді через мультиплікативний ефект кількість грошей в економіці зменшується набагато більше.

18.4. Політика дешевих і дорогих грошей

Повертаючись до Центрального банку, зазначимо, що грошово-кредитне регулювання ефективне лише у взаємодії з іншими видами державного регулювання економіки. Адже національну економіку можуть розладнати не тільки непрофесійні дії Центрального банку, але й прорахунки і помилки з боку уряду щодо перерозподілу ВВП у вигляді податків і бюджетних видатків. Тому на правлячі політичні еліти покладається велика відповідальність за професійну і злагоджену діяльність Центрального банку й уряду. Рішення та дії Центрального банку мають узгоджуватися з рішеннями й діями уряду, але при цьому діяльність ЦБ захищається законом від волюнтаризму урядовців. Іншими словами, монетарна політика має бути завжди виваженою і водночас гнучкою, адекватною реальній економічній ситуації.

Об'єктивним фактором, що зумовлює необхідність проведення гнучкої монетарної політики, є циклічний характер розвитку ринкової економіки. Певна річ, в періоди економічних рецесій і депресій економіка може обходитися меншою кількістю грошей, аніж в періоди піднесення, коли зростають зайнятість і виробництво товарів.

Головними завданнями Центрального банку як регулятора є забезпечення 1) стабільності національної грошової одиниці та 2) зростання реального обсягу ВВП і повної зайнятості (рис. 18.1).

Рис. 18.1. Головні завдання Центрального банку

Завдання монетарної політики ЦБ досягаються, головним чином, шляхом регулювання кількості грошей в обігу. Таке регулювання грошової пропозиції здійснюється за допомогою певних інструментів.

Основні інструменти монетарного регулювання економіки:

• операції на відкритому ринку;

• зміни облікової ставки;

• зміни норми резервування.

Операції на відкритому ринку — це купівля-продаж центральним банком державних цінних паперів, головним чином, облігацій (боргових зобов'язань державної скарбниці).

Купуючи державні цінні папери у комерційних банків, центральний банк тим самим надає останнім додаткові кошти і можливості більшого кредитування клієнтів. Коли ж центральний банк поступає навпаки, тобто продає державні цінні папери, то таким чином він зменшує кількість грошей в економіці і стримує кредитну експансію комерційних банків, а, отже, зменшує інвестиційний та споживчий попит з боку фірм і домогосподарств.

В країнах з розвиненою ринковою економікою операції на відкритому ринку є найбільш поширеним і гнучким інструментом грошово-кредитного регулювання. Це пояснюється, у першу чергу, високою довірою до держави, її зобов'язань, а також фінансовою міццю держави, наявністю розвиненої інфраструктури фондового ринку.