Розділ. 15. Безробіття та інфляція

- демографічної ситуації (чисельності населення та його розподілу між містом і селом, природного приросту (співвідношення між народжуваністю та смертністю), статевовікової структури);

- соціального становища (середньої тривалості життя, розподілу людей за доходами, майновим станом, за способом працевлаштування тощо);

- темпів і напрямків науково-технічного прогресу (поява нових галузей виробництва і відмирання старих);

- національних особливостей (звичаїв, традицій) та ін.

Надмірне безробіття призводить до значних економічних і соціальних втрат. Економічна "ціна" (плата) за надлишкове безробіття включає в себе:

1) недовироблену продукцію, яка сумарно визначається як відставання обсягу фактичного ВВП від потенційного (можливого за повної зайнятості);

2) скорочення податкових надходжень до державного бюджету;

3) державні витрати на виплату допомоги по безробіттю та утримання державних органів, які опікуються проблемами безробітних;

4) втрату кваліфікації (якості) бездіяльної робочої сили.

Американський дослідник А. Оукен математично дослідив зв'язок між рівнем безробіття та обсягом недовиробленого ВВП. Цей зв'язок отримав в економічній науці назву закону Оукена. Згідно із законом Оукена, кожен відсоток надлишкового (надприродного) безробіття "вартує" суспільству приблизно 2,5% від фактичного ВВП. Така дорога "ціна" вимушеної бездіяльності працездатних людей.

Візьмемо умовний приклад. Якщо в році фактичний ВВП складав 1200 млрд. дол., фактичний рівень безробіття — 9%, а його природна норма — 7%, то країна недоотримала національного продукту на 60 млрд. дол., що становить 5% (2% х 2,5%) від фактичного ВВП. Потенційний ВВП за повної зайнятості міг скласти 1260 млрд. дол.

Утім, безробіття несе суспільству не лише економічні, а й соціальні та психологічні збитки. Вимушена тривала бездіяльність людини призводить до злиднів, психічного стресу, підриву здоров'я, втрати самоповаги, моральної деградації особистості, розпаду сімей, зростання злочинності та самогубств. Тривале масове безробіття, як учить історія, несе загрозу і демократії. Тому, зважаючи на всі негативні наслідки безробіття, держава своєю політикою зобов'язана "амортизувати" їх, надаючи людям яку тільки можливо допомогу у пошуках нової роботи, а працівники, зі свого боку, повинні бути готові до професійної та трудової мобільності заради отримання роботи і заробітку.

15.3. Інфляція, її види, причини та наслідки

До найголовніших проблем функціонування та розвитку національної економіки як єдиного цілого відноситься інфляція.

Інфляція ( від лат. — здуття) — це стійке підвищення загального, або середнього, рівня цін на товари й послуги.

Підвищення цін на окремі товари ще не є симптомом інфляції, адже поряд із ним інші ціни можуть залишатися стабільними, а деякі можуть і знижуватися. Інфляція означає ріст, принаймні, більшості цін, за якого піднімається загальний, або середній, рівень цін, що вже відчувають усі економічні агенти.

Інфляція — це двохсторонній процес. Ріст цін, з одного боку, призводить до знецінення грошей — з іншого (рис. 15.2). Це означає, що на одну й ту ж саму грошову одиницю можна придбати усе меншу і меншу кількість товарів і послуг.

Рис. 15.2. Інфляція як двоєдиний процес

Показником інфляції є темп, або рівень, інфляції. Темп інфляції розраховується індексним методом, тобто співвідношенням ринкових цін поточного періоду до цін базисного періоду. У найбільш загальному вигляді темп інфляції розраховується за однією із двох формул:

де Р — рівень цін поточного періоду (який порівнюється);