Розділ. 15. Безробіття та інфляція

Джерелом інформації про загальну кількість економічно активного населення, у тому числі зайнятих і безробітних, є щомісячні вибіркові соціологічні (анонімні) опитування домогосподарств, які проводить статистична служба. Однак кількісні показники не дають повної інформації про те, наскільки гострою і болючою є проблема безробіття в країні чи окремому регіоні. Для цього на основі кількісних показників розраховують відносні, або якісні, показники.

Відносними (якісними) показниками стану ринку праці є: рівень економічної активності населення, рівень зайнятості та рівень безробіття.

Рівень економічної активності населення розраховується як відношення кількості економічно активного населення до загальної його кількості у віці 15-70 років.

Рівень зайнятості визначається як відношення кількості зайнятих до кількості економічно активного населення. Він показує частку зайнятих серед економічно активного населення.

Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних до чисельності економічно активного населення (кількості зайнятих і безробітних). Він показує частку безробітних серед економічно активного населення.

Ці показники є протилежними один одному. Якщо, приміром, рівень безробіття становить 8%, то це означає, що рівень зайнятості складає 92%.

Відносні показники безробіття (зайнятості) дають змогу характеризувати динаміку цього явища, порівнювати між собою окремі регіони (області) та цілі країни.

Уже беручи до уваги те, що безробіття спричиняється різними факторами та існує, як показує вся сучасна світова практика, постійно, незалежно від циклічних коливань економічної активності, можна зробити висновок, що це макроекономічне явище є цілком закономірним і почасти необхідним. У 1968 р. американський економіст М. Фрідмен висунув концепцію природної норми безробіття.

Саме поняття "природне безробіття" вказує на те, що, з наукового погляду, певну частину безробіття варто таки вважати необхідною, або, так би мовити, нормою цього явища. Визнання норми безробіття уточнює поняття "повна зайнятість".

Повна зайнятість — це такий стан зайнятості, за якого рівень наявного безробіття не перевищує природної норми безробіття.

Абсолютно повна (100-відсоткова) зайнятість працездатного населення практично неможлива, вона ніколи в жодній країні не існувала й існувати не може. Реально можлива лише відносно повна зайнятість, тобто така, за якої залишається природне безробіття і не більше того.

Теоретично природне безробіття включає в себе два види безробіття: добровільне (фрикційне) та структурне. Норма природного безробіття розраховується за формулою:

У реальному житі виникають ситуації, коли фактичний рівень безробіття опускається нижче його природної норми. У таких випадках доводиться вести мову вже про надмірну зайнятість. Таке трапляється у двох випадках: 1) у періоди економічних піднесень (буму), коли зростаючий попит на товари спонукає бізнес залучати до роботи менш придатну для цього робочу силу; 2) у часи лихоліття (війн, руйнівних природних стихій), коли населення вимушено жертвує особистими інтересами задля загального блага (заради спільної перемоги до праці залучаються жінки, діти, люди похилого віку).

Природна норма безробіття — це найменший рівень безробіття, якого може досягти країна за існуючої інституційної структури і який не призводить до прискорення інфляції.

Природна норма безробіття розраховується для кожної країни. Для США вона наразі складає близько 6%, провідних країн ЄС — близько 8%, Японії — близько 1%. Той факт, що вона є різною в часі і по країнах, зумовлюється особливостями інституційної структури конкретного суспільства, зокрема рівнем мобільності населення (частотою зміни місця роботи), демографічною ситуацією, оперативністю інформування населення про вакансії, станом професійної перепідготовки безробітних, соціальною політикою уряду тощо. Для Японії такий низький рівень природного безробіття пояснюється, у першу чергу, тамтешньою практикою пожиттєвого найму працівників, що є феноменом цієї країни .

В Україні природна норма безробіття наразі не розраховується через: 1) брак критеріїв виокремлення фрикційного та структурного видів безробіття; 2) неефективну структуру зайнятості, яка продовжує існувати унаслідок незавершеності економічних реформ.

Різниця між загальним рівнем безробіття та нормою природного безробіття вказує на величину надлишкового (надприродного) безробіття. Цим надлишком є циклічне безробіття. Отож, ознакою неповної зайнятості є наявність циклічного безробіття.

Згідно з концепцією природної норми безробіття уряд покликаний боротися не з безробіттям узагалі, а саме з надлишковим безробіттям, тобто циклічним. Якщо, приміром, загальний рівень безробіття в країні складає 10%, а при цьому природна норма дорівнює 8%, то уряд має сконцентруватися на 2% надмірного безробіття.

Безробіття сьогодні присутнє у різних країнах, але в різних обсягах, різних видах (формах) і різної тривалості. Масштаби безробіття та його динаміка залежать від багатьох факторів, зокрема:

- економічного стану (стану національної економіки, інвестиційного клімату, фінансово-кредитної системи, конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках, фази ділового циклу);