Мета, завдання і принципи професійної освіти

Теорія і методика професійної освіти

Принцип гуманітаризації професійної освіти передбачає її гуманітаризацію, фундаменталізацію, діяльнісну спрямованість. Гуманітаризація освіти полягає, по-перше, у збільшенні частки гуманітарних предметів у навчальних програмах, планах професійних закладів, по-друге, у формуванні в людини особливого ставлення до навколишнього середовища і до себе самої, до своєї діяльності, відповідальність за неї. Гуманітаризація професійної освіти вимагає формування суто людських форм ставлення до виробничого світу в цілому і до своєї професійної діяльності в цьому світі. Гуманітаризація освіти - це процес, протилежний до її технократизації, тобто спрямованості професійної підготовки на безумовне "служіння" науково-технічному прогресу, що найбільш притаманне професійній школі.

Принцип гуманітаризації професійної освіти передбачає виховання почуття відповідальності за свою долю, за власність, яку має кожна людина, за освіченість і професійну компетентність, а це у свою чергу викликає необхідність узгодити навчальні й виховні цілі професійної школи, оскільки більшість навчальних предметів не мають ані емоційної, ані етичної забарвленості, не відповідають внутрішнім освітнім потребам студентів/учнів. Усвідомлення студентами/учнями свого покликання, визначення ними власного професійно-освітнього напряму, своїх потреб, формування моральної основи якісної праці - головні питання, на які спрямовується увага педагогів професійної школи.

Гуманітаризація професійної освіти передбачає формування у тих, хто навчається, системи власних поглядів у процесі професійної діяльності: ставлення до себе самого - у процесі професійно-естетичного виховання; до інших людей, до суспільства - при професійно-етичному вихованні; до виробництва - під час професійно-економічного виховання; до природи -.у процесі професійно-екологічного виховання; до держави - під час професійно-правового виховання.

Професійно-естетичне виховання спрямовується на пізнання краси власної діяльності, на формування естетичних цінностей праці та навчання, на творчість у професійній діяльності в першу чергу (а не лише на дозвіллі), у залученні тих, хто навчається, до комп'ютерної, економічної, організаційно-управлінської творчості, до підприємництва, тобто до творчості в різних напрямах майбутньої професійної діяльності1. Водночас слід опікуватися створенням особливої педагогічної атмосфери, насиченої позитивними емоційними переживаннями, педагогічного простору у закладах професійної освіти, який формує почуття товариськості, поваги до себе та інших, справедливості, толерантності тощо.

Професійно-етичне виховання насамперед передбачає формування духовності майбутнього фахівця, усвідомлення, набуття особистісної значущості й опанування ним цілей та завдань професійної освіти, а також допомогу в побудові власних освітньо-професійних траєкторій, спрямованих на самореалізацію та самовдосконалення. Крім того, професійно-етичне виховання передбачає виховання культури виробництва, моральних засад шанобливого ставлення до колег, товаришів, виваженої поведінки та культури міжособистісного спілкування, формування морального підґрунтя якісної праці, відповідальності за роботу, що виконується, почуття людської гідності тощо.

Професійно-економічне виховання передбачає не тільки вивчення окремих предметів економічного змісту (основи ринкової економіки і т. ін.), а й наповнення майже всіх, і особливо спеціальних дисциплін, економічним змістом. При цьому найбільшої ефективності можна досягнути при поєднанні технологічного й економічного компонентів: поєднувати кожну дію, технологічне рішення з економічним аналізом, а кожний проект, пропозицію - з технологічним забезпеченням. Майбутній фахівець повинен мати певну підприємницьку підготовку, опанувавши основи маркетингу, фінансів, бухгалтерського обліку, щоб сформувати позицію активного суб'єкта на ринку праці і могти активно реалізувати свою професійну компетентність.

Професійно-екологічне виховання насамперед спрямовується на виховання у молоді високого ступеня відповідальності за свої професійні рішення і дії, усвідомлення їх наслідків для екології.

Висока професійна компетентність, кваліфікація є запорукою попиту на фахівця на ринку праці. При цьому особливої значущості набуває поглиблення теоретичної загальноосвітньої, загальнонаукової та загальнопрофесійної підготовки, що пов'язано з фундаменталізацією освіти. Саме остання сприяє формуванню професійної мобільності майбутнього фахівця, його здатності не тільки до підвищення свого професійного рівня, а й до швидкої зміни професії, набуття нових знань.

Сьогодні створюються нові типи навчальних закладів, які здійснюють багаторівневу професійну підготовку, оскільки їхні випускники мають декілька професій. Наприклад, створення на базі ПТУ професійних ліцеїв як одного з профілів загальноосвітньої школи III ступеня. Поширилося також створення навчальних комплексів, що об'єднують профільні ліцеї чи училища з вищими навчальними закладами (університетами, академіями, інститутами). Характерною рисою стає фундаменталізація професійної освіти, яка виявляється в переході до підготовки спеціалістів широкого профілю, що передбачає об'єднання спеціальностей. Отже, фундаменталізація професійної освіти визначається інтеграційними процесами, внаслідок яких відбувається перехід професійних училищ від вузькоспеціалізованих до таких, де підготовка відбувається за спеціальностями широкого профілю.

Інтеграція професій передбачає такі рівні підготовки: загально-виробничий - професійна підготовка міжгалузевого характеру, що враховує реальну інтеграцію в науці, техніці, виробництві; загальногалузевий - за професіями широкого профілю, загальними для всієї галузі; загальнопрофесійний - за професіями загального профілю і суміжними професіями окремих виробництв у межах галузі; частково професійний - за групами й окремими професіями вузького профілю. Саме така інтеграція, забезпечуючи фундаменталізацію професійної освіти, надає більш високого рівня кваліфікації майбутнім працівникам.

Водночас фундаменталізація освіти передбачає посилення уваги до загальноосвітніх компонентів професійних освітніх програм. Саме така фундаментальна загальноосвітня підготовка в поєднанні з професійно-теоретичною забезпечує широту загального і професійного світогляду, здатність швидко опанувати новий зміст, форми та засоби праці, орієнтуватися в мінливих умовах ринкової економіки. Крім того, перехід людства від індустріальних до науково-інформаційних технологій передбачає володіння комп'ютерною технікою, уміннями знаходити потрібну інформацію, працювати з базами даних, користуватися Інтернетом. Процеси глобалізації потребують, з одного боку, забезпечення досконалого знання рідної мови, яка є основою національної єдності, а з іншого - вільного володіння однією чи кількома іноземними мовами. Отже, іноземна, рідна мови й інформатика стають обов'язковими компонентами як загальноосвітньої, так і загальнопрофесійної підготовки.

Між загальною і професійною освітою виникає прошарок освітніх компонентів, які не можна зарахувати ані до загальної, ані до суто професійної освіти1. Вони мають умовну назву "базисні кваліфікації". Це знання й розуміння найбільш важливих питань з екології, економіки, фінансів, права, основ безпеки життєдіяльності, вміння переносити технології з одних галузей знання в інші тощо.

Ще одним напрямом реалізації принципу гуманітаризації професійної освіти є її діяльнісна спрямованість. Це означає, що у процесі навчання необхідно не лише сформувати певну систему знань, але головне - розвивати здатність до активної діяльності, творчої професійної праці. У такий спосіб студенти набувають важливих компетенцій через застосування знань. Для цього необхідно проводити спеціальну роботу з організації власної продуктивної діяльності студентів, яка повинна бути інтегративною: пізнавальною, ціннісно орієнтованою, перетворювальною, комунікативною, естетичною і морально та етично спрямованою. У зв'язку з цим у теоретичному навчанні збільшується частка ціннісно орієнтованих, перетворювальних, комунікативних і естетичних видів діяльності внаслідок застосування активних методів навчання, реалізації особистісно орієнтованого підходу до навчання. У практичному навчанні та навчальному проектуванні поліпшується якість виконання самостійних робіт, актуалізується творчий компонент. При цьому студентам потрібно запропонувати варіативні комплекси таких робіт, що мають суспільно корисну значущість й орієнтовані на вимоги ринку, вирізняються високою складністю і водночас посильні для тих, хто навчається, потребують активного застосування набутих теоретичних знань, а також здобуття нових за допомогою наукової літератури, ресурсів Інтернету тощо; передбачають спільну колективну виробничу діяльність студентів та їх залучення до виробничих чи наукових підрозділів реального виробництва, а також високу якість робіт, що виконуються. Головною метою виконання таких робіт є те, що за умов діяльнісної спрямованості професійної освіти вона пов'язана з інтересами студентів і сприяє переходу від компетенції майбутнього працівника до його соціальної та професійної компетентності.

Демократизація професійної освіти охоплює різні аспекти діяльності навчальних закладів і визначається на підставі різних рівнів управління: студент як керівник власної діяльності (самоорганізація); викладач як керівник діяльності студентів (співробітництво); освітній заклад (відкритість); система професійної освіти (різноманітність), регіон (регіоналізація); суспільство (рівні можливості) і держава (суспільно-державне управління). Саме ці позиції визначають провідні принципи демократизації професійної освіти1.

Принцип самоорганізації навчальної діяльності студентів передбачає насамперед наявність мотивації до навчання й бажання здобути високу кваліфікацію. Особливого значення при цьому набуває самостійна робота студента, спрямована на опановування необхідних знань. Центром навчального процесу стає сам студент, його потреби, інтереси, прагнення. У зв'язку з цим на перший план виступає фасилітаторна функція викладача, яка передбачає допомогу і підтримку в навчанні, полегшення навчальної діяльності, урахування й розвиток здібностей, спрямування тих, хто навчається, до творчого підходу до роботи тощо. Зміна парадигми педагогічних функцій призводить до збільшення частки самостійної роботи студентів і зумовлює необхідність опанування ними основ наукової організації праці (НОП).

Наукова організація праці студента - це вивчення праці студента, яка організована на основі головних положень педагогіки, психології, фізіології, вимог до діяльності студента, враховує можливості та вікові особливості його організму і створює сприятливі умови для розвитку. Вимоги НОП охоплюють усі аспекти життя студентів як у сфері навчально-пізнавальної діяльності, так і у сфері дозвілля. Складниками НОП студента є уміння визначити мету своєї діяльності, шляхи її реалізації, уміння планувати процес діяльності, контролювати результати і, відповідно, визначати подальший план самоосвіти. Організація робочого місця, яка створює оптимальні умови для високопродуктивної праці, - найпростіший елемент самоорганізації. Центральним елементом самоорганізації е дотримання системи праці. Це і зовнішня система, режим, дотримання правильного у психофізіологічному плані розподілу робочого часу, різних видів діяльності, визначення послідовності їх виконання, чергування праці та відпочинку тощо. Не менш важливими є внутрішня система, внутрішній порядок, який формується завдяки послідовності і систематичності. У свою чергу, систематичність у роботі не можлива без дисципліни в роботі, яка зумовлює дисципліну думки. Важливими елементами самоорганізації також є самоперевірка, самокритика і, як наслідок, спрямованість на самовиховання, на постійне вдосконалення своїх загальних і професійних знань, підвищення кваліфікації та набуття компетентності.

Принцип співробітництва передбачає передусім наявність творчого, відкритого, взаємовимогливого, педагогічно доцільного спілкування педагога і студента, що забезпечує взаєморозуміння й повагу, довірливі стосунки між викладачами і студентами. Перехід до суб'єкт-суб'єктних відносин забезпечує пріоритет індивідуальності, самоцінності особистості, врахування інтересів і здібностей студента у складному процесі набуття професії. Співробітництво передбачає спільне визначення цілей діяльності, спільну роботу за обраним алгоритмом, спільний аналіз одержаних результатів та прогноз подальшої діяльності. При цьому педагог, як людина, професійно підготовлена до навчання і виховання молодого покоління, забезпечує умови для повноцінного розвитку особистості, враховуючи її інтереси та потреби молоді в пізнанні, самопізнанні, допомагає у формуванні самодостатньою особистості й постійно вдосконалює себе як у професійному, так і в особистісному плані.

Принцип відкритості передбачає наявність демократичної, толерантної атмосфери в закладах професійної освіти, активних зв'язків з підприємствами, виробничими колективами, громадськістю, науково-дослідними, різноманітними вищими навчальними закладами. Відкритість - це ділові партнерські зв'язки з професійними закладами в інших регіонах і за кордоном1. Це звітування професійних навчальних закладів перед батьками, можливість здійснення контролю навчально-виховного процесу представниками громадськості, залучення науковців, робітників високої кваліфікації, досвідчених практиків до діяльності у складі органів громадського самоврядування, кваліфікаційної атестації учнів, складі державних екзаменаційних комісій тощо. Відкритість пов'язана також зі здатністю активно переймати все те, що добре відпрацьовано у світовій професійній освіті і сприяє інтеграції у світовий освітній простір. Приєднання України до Болонського процесу, яке потребує узгодження системи навчання, його форм і методів, змісту освіти - надає змогу тим, хто навчається, переходити до інших навчальних закладів, навчатися в декількох закладах освіти, а навчальним закладам взаємно визнавати іспити та заліки, легітимізувати всі кваліфікаційні й освітні рівні тощо.

Відкритість також передбачає готовність перейняти нові прогресивні філософські, економічні, психологічні, педагогічні теорії та застосовувати їх на практиці. І нарешті, відкритість - це здатність професійного навчального закладу адекватно реагувати на критику, конструктивно виправляти помилки, швидко реагувати на зміни, що відбуваються в суспільстві, науці, економіці тощо.

Принцип різноманітності професійних освітніх систем реалізується через їх варіативний компонент змісту професійної освіти, його оновлення, що передбачено законом, через різноманітність форм і методів навчання, типів професійних навчальних закладів, форм власності, їх підпорядкування та їхніх засновників, а також диференціацію й індивідуалізацію професійної освіти. При цьому диференціація освіти реалізується не лише за рівнями, спеціалізацією та фахом, але й за характером майбутньої професійної діяльності. Так, у виробничо-технічній сфері розрізняють: інноваційну діяльність - дослідження, розробки і проектування; виробничу - виробничі системи; обслуговуючу - маркетинг; використання обладнання, іспити й виміри. У цих напрямках висунуто різні вимоги до рівня підготовки та розвитку особистісних якостей фахівця.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика професійної освіти» автора Курлянд З.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мета, завдання і принципи професійної освіти“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Концепція розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні та шляхи вдосконалення навчально-виховного процесу у професійній школі

  • Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) та шляхи його впровадження у практику

  • Організаційно-педагогічні засади ступеневої освіти в Україні

  • Неперервна освіта як світова тенденція

  • Цільова комплексна програма "Вчитель" та шляхи її реалізації в сучасних умовах

  • Розділ 2. Загальні засади професійної освіти

  • Мета, завдання і принципи професійної освіти
  • Педагогічний процес у професійній школі

  • Політехнічні основи професійно-технічної освіти

  • Структура закладів професійної освіти

  • Взаємозв'язок професійно-технічної та загальноосвітньої підготовки в закладах професійно-технічної освіти як педагогічна проблема

  • Формування професійної компетентності й особистості майбутнього фахівця у професійних навчально-виховних закладах

  • Виховний процес у закладах професійної освіти

  • Особливості професійної освіти в різних країнах

  • Розділ 3. Дидактика професійної освіти

  • Реалізація діяльнісного підходу в навчанні

  • Блочно-модульний підхід до навчання у професійній школі

  • Нові інформаційні технології у вивченні загальнотехнічних і спеціальних предметів. Методика використання комп'ютерів на уроках

  • Базовий та варіативний компоненти у змісті професійної освіти

  • Методи теоретичного професійного навчання та рекомендації щодо їх застосування

  • Словесні методи навчання

  • Наочні методи навчання

  • Індуктивні та дедуктивні методи навчання

  • Репродуктивні та проблемно-пошукові методи навчання

  • Методи стимулювання навчальної діяльності

  • Методи контролю і самоконтролю в навчанні

  • Методика підготовки та проведення інтегрованих теоретичних і практичних занять

  • Сучасні тенденції розвитку практичних занять

  • Проблеми формування мотивації учіння і праці у студентів професійних закладів освіти

  • Форми організації навчального процесу у професійному навчальному закладі

  • Семінарське заняття

  • Консультація

  • Організація навчальної діяльності студентів з використанням методів проблемного навчання

  • Організація самостійної роботи студентів

  • Використання гри у навчально-виховному процесі професійних закладів освіти

  • Рольова гра "Прес-конференція"

  • Ділова гра "Цех"

  • Виробниче навчання, його зв'язок з теоретичними заняттями. Навчання в майстернях навчальних закладів і на виробництві

  • Форми організації виробничого навчання

  • Урок виробничого навчання в умовах полігона

  • Дидактичні проблеми організації та змісту практики студентів

  • Особливості дистанційного навчання

  • Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів

  • Принципи і типи контролю

  • Форми контролю

  • Організація і методика виконання письмової екзаменаційної (курсової, дипломної, магістерської) роботи: загальна характеристика

  • Послідовність виконання письмових екзаменаційної, курсової, дипломної робіт

  • Робота над текстом екзаменаційної (курсової, дипломної) роботи

  • Підготовка до захисту та захист письмової екзаменаційної (курсової, дипломної) роботи

  • Магістерська робота як кваліфікаційне дослідження

  • Розділ 4. Особистість викладача в системі професійної освіти

  • Професійна компетентність, професіоналізм

  • Педагогічна техніка (мистецтво, майстерність, уміння)

  • Педагогічне наставництво студентської групи у вищій професійній школі

  • Педагогічна взаємодія викладача із сім'ями учнів і студентів

  • Функції професійної діяльності тьютора в системі дистанційної освіти

  • Професійна мобільність викладача професійної школи

  • Професійна усталеність викладача професійної школи

  • Мотиваційний компонент

  • Особистісний компонент

  • Професійно-педагогічний компонент

  • Розділ 5. Специфіка науково-педагогічного дослідження у професійній школі

  • Застосування логічних законів і правил у педагогіці

  • Критика демонстрації

  • Методи дослідження та їх застосування у педагогічній діяльності

  • Методи теоретичних досліджень

  • Методи математичної і статистичної обробки педагогічних досліджень

  • Організація і проведення педагогічних досліджень

  • Аналіз та інтерпретація одержаних даних