Неперервна освіта як світова тенденція

Теорія і методика професійної освіти

Вперше концепція "неперервної освіти" була представлена на форумі ЮНЕСКО (1965) видатним теоретиком П. Ленграндом і викликала значний теоретичний та практичний резонанс. У запропонованому П. Ленграндом трактуванні неперервної освіти втілено гуманістичну ідею: у центр поставлено всі освітні начала людини, якій слід створити умови для повного розвитку її здібностей протягом усього життя. Поштовхом для створення теорії неперервної освіти стала глобальна концепція "єдності світу", згідно з якою всі структурні частини людської цивілізації взаємопов'язані та взаємозумовлені. При цьому людина є головною цінністю і точкою переломлення всіх процесів, що відбуваються у світі.

Підґрунтям для теоретичного, а потім і практичного розвитку концепції неперервної освіти стало дослідження Р. Даве, який визначив 25 ознак, що характеризують неперервну освіту. їх перелік містить такі принципи: охоплення освітою всього життя людини; розуміння освітньої системи як цілісної, яка включає дошкільне виховання, основну, послідовну, повторну, паралельну освіту, що об'єднує й інтегрує всі її рівні та форми; включення в систему освіти, крім навчальних закладів і центрів допідготовки, формальних, неформальних та позаінституціональних форм освіти; горизонтальна інтеграція: дім - сусіди - місцева соціальна сфера - суспільство - світ праці - засоби масової інформації - рекреаційні, культурні, релігійні організації тощо; зв'язок між предметами, які вивчаються; зв'язок між різними аспектами розвитку людини (фізичним, моральним, інтелектуальним та ін.) на окремих етапах життя; вертикальна інтеграція: зв'язок між окремими етапами освіти - дошкільною, шкільною, післяшкільною; між різними рівнями та предметами на окремих етапах; між різними соціальними ролями, що реалізуються людиною на окремих етапах життєвого шляху; між різними якостями розвитку людини; універсальність і демократичність освіти; можливість створення альтернативних структур для здобуття освіти; узгодженість загальної та професійної освіти; акцент на самоуправління; акцент на самоосвіту, самовиховання, самооцінку; індивідуалізація навчання; навчання різних поколінь (у сім'ї, суспільстві); розширення світогляду; гнучкість та різноманітність змісту, засобів і методик, часу та місця навчання; динамічний підхід до знань - здатність до асиміляції нових досягнень науки; удосконалення вміння навчатися; стимулювання мотивації до навчання; створення відповідних умов та "атмосфери" для навчання; реалізація творчого й інноваційного підходів; полегшення зміни соціальних ролей у різні періоди життя; пізнання та розвиток власної системи цінностей; підтримка й поліпшення якості індивідуального та колективного життя шляхом особистісного, соціального й професійного розвитку; розвиток суспільства, яке має виховувати і навчати; вчитися для того, щоб "кимось стати"; системність принципів для всього освітнього процесу. Ці теоретичні положення лягли в основу реформування національних систем освіти у світі (у США, Японії, Німеччині, Великій Британії, Канаді, країнах Східної Європи і "третього світу").

Отже, неперервна освіта - це процес, що складається з базової і подальшої освіти, передбачає на другому етапі послідовне чергування навчання в системі спеціально створених освітніх закладів з професійною діяльністю. Процес формування особистості у системі неперервної освіти складається з двох основних етапів: 1) базова освіта - підготовче навчання та виховання, що хронологічно передує діяльності індивіда у професійній сфері; 2) післябазова (післядипломна) освіта - подальше навчання та виховання, поєднані з практичною діяльністю у сфері суспільного виробництва.

Н.Г. Ничкало зазначає, що неперервність професійної освіти, як світова тенденція, формується у другій половині XX ст.1 Саме в цей період посилилася тенденція до міжнародного співробітництва в галузі професійної освіти. Насамперед ідеться про широку діяльність ООН, ЮНЕСКО, Міжнародної організації праці (МОП), які ухвалили документи з проблем професійного навчання різних категорій населення:

• у 1962 р. Генеральна конференція Міжнародної організації праці на 46-й сесії ухвалила Рекомендацію щодо професійного навчання. У цьому документі чітко обґрунтовується потреба в неперервності професійного навчання, що відповідно закріплено у спеціально сформульованому принципі: навчання є процесом, який триває протягом усього трудового життя людини відповідно до її потреб як індивіда і члена суспільства;

• у 1974 р. Генеральна конференція ООН з питань освіти, науки і культури ухвалила Рекомендації щодо професійного і технічного навчання;

• у 1975 р. Генеральна конференція МОП ухвалила Конвенцію про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів та Рекомендації щодо професійної орієнтації і професійної підготовки в галузі людських ресурсів;

• у 1976 р. Генеральна конференція ООН з питань науки, освіти і культури на 19-й конференції прийняла Рекомендації про розвиток освіти дорослих;

• у 1989 р. Генеральна конференція ООН з питань науки, освіти і культури ухвалила Конвенцію про технічну і професійну освіту;

• у 1997 р. Генеральна конференція ЮНБСКО ухвалює резолюції щодо двох програм "Освіта для всіх протягом усього життя" та "Реформа освіти в перспективі освіти протягом життя";

• у 1999 р. Другий Міжнародний конгрес ЮНЕСКО з технічної і професійної освіти "Освіта і підготовка усього життя: шляхопровід у майбутнє" ухвалив Рекомендації Генеральному директору ЮНЕСКО "Технічна та професійна освіта і навчання: погляд для XXI століття".

У цих та інших документах міжнародних організацій концептуально спрогнозовано, на думку українських учених, підходи до розв'язання проблем професійної освіти з урахуванням тенденцій у світовому економічному розвитку: "Враховуючи необхідність нових взаємозв'язків між освітою, трудовим життям і суспільством у цілому, технічна і професійна освіта має існувати як частини системи неперервної освіти, пристосована до потреб кожної країни".

Помітне посилення уваги до проблем неперервної освіти в багатьох зарубіжних країнах у другій половині XX ст. зумовлено стрімким розвитком науково-технічної революції. Після Другої світової війни політика в галузі освіти в індустріально розвинутих країнах, у тому числі в західноєвропейських, спрямовувалася на забезпечення підготовки і вдосконалення виробничого персоналу. У зв'язку з цим розвивалися різні організаційно-педагогічні форми продовження освіти поза загальноосвітніми школами (наприклад, на виробництві - різні курси, школи, навчально-професійні майстерні, професійні центри, а також у галузевих інститутах підвищення кваліфікації).

Завдяки своїй змістовій наповненості й необмеженості в часі неперервна професійна освіта має можливості для виконання важливих функцій, а саме:

• соціокультурної, розвивальної (задоволення і розвиток духовних запитів особистості, створення умов для її постійного творчого зростання);

• загальноосвітньої, компенсуючої (усунення недоліків у базовій освіті, її доповнення новою інформацією, що з'являється в умовах інформаційно-технологічної революції);

• адаптивної (гнучка професійна підготовка, перепідготовка й підвищення кваліфікації з метою оновлення професійного досвіду, здобуття іншого фаху в умовах постійних змін на виробництві, розвитку теле- та радіокомунікацій, комп'ютерного доступу до інформаційних банків даних тощо);

• економічної (задоволення потреб держави, регіонів, різних галузей промисловості, сільського господарства і сфери послуг у конкурентоспроможних фахівцях, підготовлених до впровадження новітніх технологій, техніки та ін.).

Н.Г. Ничкало наголошує на тому, що ці функції взаємопов'язані і доповнюють одна одну. Поряд з цим з'являються нові, що зумовлено специфікою і динамічністю змін у соціально-культурному розвитку в кожній державі на різних історичних етапах1.

Аналіз висвітлених у зазначених вище документах ЮНЕСКО, ООН, МОП концептуальних ідей зумовлює необхідність творчого пошуку шляхів їх реалізації з урахуванням особливостей розвитку освіти в умовах ринкової економіки в кожній країні, сучасних і перспективних потреб різних секторів економіки, результатів прогностичних досліджень, спрямованих на виявлення нових знань, перспективних умінь і концепцій, які будуть відповідати потребам зростання мобільності ресурсів у XXI ст.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика професійної освіти» автора Курлянд З.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Неперервна освіта як світова тенденція“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Концепція розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні та шляхи вдосконалення навчально-виховного процесу у професійній школі

  • Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) та шляхи його впровадження у практику

  • Організаційно-педагогічні засади ступеневої освіти в Україні

  • Неперервна освіта як світова тенденція
  • Цільова комплексна програма "Вчитель" та шляхи її реалізації в сучасних умовах

  • Розділ 2. Загальні засади професійної освіти

  • Мета, завдання і принципи професійної освіти

  • Педагогічний процес у професійній школі

  • Політехнічні основи професійно-технічної освіти

  • Структура закладів професійної освіти

  • Взаємозв'язок професійно-технічної та загальноосвітньої підготовки в закладах професійно-технічної освіти як педагогічна проблема

  • Формування професійної компетентності й особистості майбутнього фахівця у професійних навчально-виховних закладах

  • Виховний процес у закладах професійної освіти

  • Особливості професійної освіти в різних країнах

  • Розділ 3. Дидактика професійної освіти

  • Реалізація діяльнісного підходу в навчанні

  • Блочно-модульний підхід до навчання у професійній школі

  • Нові інформаційні технології у вивченні загальнотехнічних і спеціальних предметів. Методика використання комп'ютерів на уроках

  • Базовий та варіативний компоненти у змісті професійної освіти

  • Методи теоретичного професійного навчання та рекомендації щодо їх застосування

  • Словесні методи навчання

  • Наочні методи навчання

  • Індуктивні та дедуктивні методи навчання

  • Репродуктивні та проблемно-пошукові методи навчання

  • Методи стимулювання навчальної діяльності

  • Методи контролю і самоконтролю в навчанні

  • Методика підготовки та проведення інтегрованих теоретичних і практичних занять

  • Сучасні тенденції розвитку практичних занять

  • Проблеми формування мотивації учіння і праці у студентів професійних закладів освіти

  • Форми організації навчального процесу у професійному навчальному закладі

  • Семінарське заняття

  • Консультація

  • Організація навчальної діяльності студентів з використанням методів проблемного навчання

  • Організація самостійної роботи студентів

  • Використання гри у навчально-виховному процесі професійних закладів освіти

  • Рольова гра "Прес-конференція"

  • Ділова гра "Цех"

  • Виробниче навчання, його зв'язок з теоретичними заняттями. Навчання в майстернях навчальних закладів і на виробництві

  • Форми організації виробничого навчання

  • Урок виробничого навчання в умовах полігона

  • Дидактичні проблеми організації та змісту практики студентів

  • Особливості дистанційного навчання

  • Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів

  • Принципи і типи контролю

  • Форми контролю

  • Організація і методика виконання письмової екзаменаційної (курсової, дипломної, магістерської) роботи: загальна характеристика

  • Послідовність виконання письмових екзаменаційної, курсової, дипломної робіт

  • Робота над текстом екзаменаційної (курсової, дипломної) роботи

  • Підготовка до захисту та захист письмової екзаменаційної (курсової, дипломної) роботи

  • Магістерська робота як кваліфікаційне дослідження

  • Розділ 4. Особистість викладача в системі професійної освіти

  • Професійна компетентність, професіоналізм

  • Педагогічна техніка (мистецтво, майстерність, уміння)

  • Педагогічне наставництво студентської групи у вищій професійній школі

  • Педагогічна взаємодія викладача із сім'ями учнів і студентів

  • Функції професійної діяльності тьютора в системі дистанційної освіти

  • Професійна мобільність викладача професійної школи

  • Професійна усталеність викладача професійної школи

  • Мотиваційний компонент

  • Особистісний компонент

  • Професійно-педагогічний компонент

  • Розділ 5. Специфіка науково-педагогічного дослідження у професійній школі

  • Застосування логічних законів і правил у педагогіці

  • Критика демонстрації

  • Методи дослідження та їх застосування у педагогічній діяльності

  • Методи теоретичних досліджень

  • Методи математичної і статистичної обробки педагогічних досліджень

  • Організація і проведення педагогічних досліджень

  • Аналіз та інтерпретація одержаних даних