Педагогічна техніка (мистецтво, майстерність, уміння)

Теорія і методика професійної освіти

Мова і мовлення завжди сприймаються в єдності, однак вони не тотожні. Мова - система мовних знаків, оброблених у мовній практиці, за якими закріплений загальноприйнятий зміст. Мовлення - це мовна діяльність окремих індивідуумів, у якій мова знаходить конкретне практичне застосування.

Мова і мовлення доповнюють одне одного. Якщо мова - система засобів спілкування, то мовлення - реалізація цієї системи (безпосереднє говоріння, тексти). Мовлення створюється за правилами мови. Найважливішими суспільними функціями мовлення є: спілкування (побутово-розмовний стиль); повідомлення (діловий і науковий стилі); вплив (публіцистичний і художньо-белетристичний стилі).

Культура мовлення педагога - це мовленнєва майстерність, уміння вибрати стилістично доречний варіант виразно і дохідливо викладати думку. Культура мовлення педагога, як і будь-якої інтелігентної людини, передбачає високий рівень загальної культури і любов до рідної мови. Педагог, що володіє естетичною привабливістю голосу, багатством, змістовністю й образністю мовлення, здатний плідно вирішувати навчально-виховні завдання. Важливе значення мають сила, тембр, мелодійність, а також щирість і природність мовлення.

Лінгвіст Б.Н. Головін у праці "Основи культури мови" виокремлює такі компоненти культури мовлення: багатство, розмаїтість, точність, логічність, виразність, граматична правильність.

Багатий лексичний склад мови є помітною ознакою культури мовлення педагога. Проте багатство мови визначається не тільки кількістю слів, але й можливістю вживати їх у декількох значеннях. Лексичне багатство мови дає можливість виражати різноманітні почуття та думки.

Важливою ознакою культури мовлення є точність, що, як і виразність мовлення, досягається використанням багатьох мовних засобів. Обидві ці риси допомагають урізноманітити способи вираження думки, досягати правильності й уникати монотонності мовлення.

Однією з необхідних вимог до мовлення у процесі педагогічного спілкування є простота і стислість як важливі ознаки усного висловлення. У мовленні викладача повинні переважати прості, неускладнені речення, які легше сприймаються студентами/учнями. Мовлення педагога має бути живим і виразним і, найголовніше, - правильним. Граматична правильність мови - це нормативність й уживання форми слів у побудові словосполучень і речень.

Велике значення для усного мовлення має інтонація. Вона буває двох видів: логічна й емоційно-експресивна. Мета першої - виокремити певні слова і речення, вислови, що мають значеннєве навантаження; мета другої - допомогти викладачу передати свої почуття, своє ставлення до того, що розповідається.

Мовлення педагога досягає бажаних результатів лише в тому разі, якщо воно не тільки несе в собі інформацію про предмет, а й активізує думки і почуття студентів/учнів. Мова нерідко супроводжується мімікою і рухами. Це посилює емоційну й естетичну дію слова на студентів/учнів.

Вади мовлення педагога, недбалість у вимові закінчень слів, неправильні наголоси відволікають студентів від основного змісту, тому що студенти мимоволі починають зосереджувати на них увагу і при цьому не сприймають сутність розповіді.

Розкриваючи поняття "висока культура мови", С.І. Ожегов зазначає: "...це вміння правильно, точно і виразно передавати свої думки засобами мовлення. Правильним мовленням називається те, в якому дотримуються норм сучасної літературної мови... Але висока культура мови полягає не тільки в дотриманні норм, вона полягає ще й в умінні знайти не тільки точний засіб для вираження своєї думки, але і найбільш дохідливий (тобто найбільш виразний) та найбільш доречний (тобто придатний саме для цього випадку і, отже, стилістично виправданий)".

На підставі наукових джерел визначимо структуру комунікативної культури педагога.

• 1. Гуманістично спрямована творча мотивація діяльності: любов до людей, постійний інтерес до спілкування, доброзичливість, креативний підхід, постійне підвищення культури спілкування.

• 2. Знання засад теорії професійного спілкування (сутність, функції, структура, стилі спілкування, творчі підходи до розв'язання комунікативних завдань, діагностики культури професійного спілкування).

• 3. Комунікативно-творчі здібності поділяються на інтелектуально-логічні (здатність критично оцінювати ситуацію і займати щодо неї адекватну позицію; прогнозувати і моделювати можливості діалогічного спілкування та різні його варіанти; бесіда, дискусія, диспут тощо; здібність до співробітництва; здатність доводити, переконувати; логічна самооцінка) та емоційно-евристичні (розвинута перцепція ("читання" внутрішнього стану за зовнішніми виявами, "читання" за обличчям, позами, жестами) та інтуїція; розвинута емпатія (розуміння емоційних станів іншої людини у формі співпереживань); педагогічний артистизм, яскравий і щирий вияв почуттів, здатність приваблювати до себе, надихати, почуття гумору, емоційна стійкість, здатність навіювати; рефлективність (здатність до оперативної самооцінки власної поведінки, її миттєвої корекції, зміни зайнятої позиції).

• 4. Характер і результативність спілкування в конкретній діяльності (адекватність дій і поведінки, високий рівень творчого самопочуття, створення атмосфери співтворчості і безконфліктної взаємодії).

Найбільш повне діяльнісне уявлення про стилі педагогічної діяльності запропоноване А.К. Марковою і А.Я. Ні коновою. В основу розрізнення стилю у праці викладача були покладене такі критерії: змістовні характеристики стилю (переважна орієнтація викладача на процес або на результат своєї праці, розгортання викладачем орієнтованого та контрольно-оцінного етапів у своїй праці); динамічні характеристики стилю (гнучкість, стійкість, переключення і т. ін.); результативність (рівень знань і навичок студентів/учнів, а також їх інтерес до предмета).

Говорячи про педагогічну культуру, зазначимо, що ідеальних людей не існує, а відповідно, не існує й ідеальних педагогів. Але, до найважливіших якостей викладача ми з упевненістю можемо зарахувати прагнення до самовдосконалення і творчості, а також щирість, вимогливість, відповідальність, почуття обов'язку, професійну гідність, точність та якість викладу своєї науки. Наявність цих якостей дозволяє з повагою і захопленням ставитися до тих, хто володіє ними.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика професійної освіти» автора Курлянд З.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Педагогічна техніка (мистецтво, майстерність, уміння)“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Концепція розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні та шляхи вдосконалення навчально-виховного процесу у професійній школі

  • Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) та шляхи його впровадження у практику

  • Організаційно-педагогічні засади ступеневої освіти в Україні

  • Неперервна освіта як світова тенденція

  • Цільова комплексна програма "Вчитель" та шляхи її реалізації в сучасних умовах

  • Розділ 2. Загальні засади професійної освіти

  • Мета, завдання і принципи професійної освіти

  • Педагогічний процес у професійній школі

  • Політехнічні основи професійно-технічної освіти

  • Структура закладів професійної освіти

  • Взаємозв'язок професійно-технічної та загальноосвітньої підготовки в закладах професійно-технічної освіти як педагогічна проблема

  • Формування професійної компетентності й особистості майбутнього фахівця у професійних навчально-виховних закладах

  • Виховний процес у закладах професійної освіти

  • Особливості професійної освіти в різних країнах

  • Розділ 3. Дидактика професійної освіти

  • Реалізація діяльнісного підходу в навчанні

  • Блочно-модульний підхід до навчання у професійній школі

  • Нові інформаційні технології у вивченні загальнотехнічних і спеціальних предметів. Методика використання комп'ютерів на уроках

  • Базовий та варіативний компоненти у змісті професійної освіти

  • Методи теоретичного професійного навчання та рекомендації щодо їх застосування

  • Словесні методи навчання

  • Наочні методи навчання

  • Індуктивні та дедуктивні методи навчання

  • Репродуктивні та проблемно-пошукові методи навчання

  • Методи стимулювання навчальної діяльності

  • Методи контролю і самоконтролю в навчанні

  • Методика підготовки та проведення інтегрованих теоретичних і практичних занять

  • Сучасні тенденції розвитку практичних занять

  • Проблеми формування мотивації учіння і праці у студентів професійних закладів освіти

  • Форми організації навчального процесу у професійному навчальному закладі

  • Семінарське заняття

  • Консультація

  • Організація навчальної діяльності студентів з використанням методів проблемного навчання

  • Організація самостійної роботи студентів

  • Використання гри у навчально-виховному процесі професійних закладів освіти

  • Рольова гра "Прес-конференція"

  • Ділова гра "Цех"

  • Виробниче навчання, його зв'язок з теоретичними заняттями. Навчання в майстернях навчальних закладів і на виробництві

  • Форми організації виробничого навчання

  • Урок виробничого навчання в умовах полігона

  • Дидактичні проблеми організації та змісту практики студентів

  • Особливості дистанційного навчання

  • Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів

  • Принципи і типи контролю

  • Форми контролю

  • Організація і методика виконання письмової екзаменаційної (курсової, дипломної, магістерської) роботи: загальна характеристика

  • Послідовність виконання письмових екзаменаційної, курсової, дипломної робіт

  • Робота над текстом екзаменаційної (курсової, дипломної) роботи

  • Підготовка до захисту та захист письмової екзаменаційної (курсової, дипломної) роботи

  • Магістерська робота як кваліфікаційне дослідження

  • Розділ 4. Особистість викладача в системі професійної освіти

  • Професійна компетентність, професіоналізм

  • Педагогічна техніка (мистецтво, майстерність, уміння)
  • Педагогічне наставництво студентської групи у вищій професійній школі

  • Педагогічна взаємодія викладача із сім'ями учнів і студентів

  • Функції професійної діяльності тьютора в системі дистанційної освіти

  • Професійна мобільність викладача професійної школи

  • Професійна усталеність викладача професійної школи

  • Мотиваційний компонент

  • Особистісний компонент

  • Професійно-педагогічний компонент

  • Розділ 5. Специфіка науково-педагогічного дослідження у професійній школі

  • Застосування логічних законів і правил у педагогіці

  • Критика демонстрації

  • Методи дослідження та їх застосування у педагогічній діяльності

  • Методи теоретичних досліджень

  • Методи математичної і статистичної обробки педагогічних досліджень

  • Організація і проведення педагогічних досліджень

  • Аналіз та інтерпретація одержаних даних