Одним із часто використовуваних методів проведення письмових робіт є тестування. Тест є завданням, що має еталон повний і правильний метод виконання заданої діяльності за всіма операціями з визначенням серед них суттєвих.
Є такі види тестів:
• тести на впізнання, що вимагають від студентів вказати, чи належить зазначений об'єкт (явище) до об'єктів (явищ) цього виду;
• тести на розрізнення ("вибіркові" тести); у них необхідно вибрати правильну відповідь з декількох запропонованих. Вирішення тесту має виконуватися простим оглядом варіантів відповіді, щоб не було необхідності відтворювати в пам'яті інші знання;
• тести, що перевіряють успішність засвоєння матеріалу на рівні відтворення і виконання типових дій;
• тести-підстановки, в яких навмисно пропущено істотний елемент тексту (формула, фраза, слово тощо);
• конструктивні тести, в яких на відміну від тесту-підстановки не міститься ніякої допомоги тим, хто навчається. Наприклад, "сформулюйте закони поширення світла";
• типові задачі - завдання, умови яких дозволяють одразу застосувати відомий алгоритм для її вирішення;
• тести, що дозволяють діагностувати оволодіння знаннями студентами на рівні вміння використовувати їх у нешаблонних ситуаціях.
Однак, незважаючи на всі переваги методу тестування, він має і серйозні недоліки: складання тестів вимагає дуже великих затрат часу і високої кваліфікації укладачів; тести не завжди дають змогу виявити мотиви вибору, глибину мислення, самостійність суджень студентів.
У ході письмових робіт виокремлюють чотири основні етапи, яким треба приділяти увагу: підготовка, організація, проведення, аналіз результатів. Під час підготовки потрібно визначити мету перевірки, відібрати зміст об'єктів перевірки, скласти перевірочні завдання. У процесі організації перевірочної роботи студентам повідомляється, які завдання призначені для них, як назвати роботу, як її оформити, час, відведений на виконання. При цьому необхідно стежити за самостійністю виконання роботи кожним студентом. Аналіз відповідей студентів ефективний тоді, коли він проводиться за визначеними схемами (схемами поелементного аналізу). Ретельно проведений аналіз дозволяє глибоко вивчити прогалини у знаннях і навчальні досягнення окремих студентів, виокремити типові помилки й основні утруднення студентів, вивчити причини їх появи і намітити шляхи їх усунення.
Перевірка практичних робіт. За допомогою цього методу одержують дані про вміння студентів застосовувати одержані знання в ході розв'язання практичних задач, користуватися різними таблицями, формулами, креслярськими і вимірювальними інструментами, приладами тощо. Викладач одержує звіт студента, в якому наведено тільки результат чи схематично описаний план практичної роботи та її результати. Це дещо ускладнює перевірку й оцінку кожної дії студента. Тому на практиці в перевірочному завданні наводиться алгоритм його виконання, що дає змогу перевірити правильність дій студента. Усі роботи перевіряються, але оцінюються по-різному: за результатами оглядових робіт оцінки виставляються в журнал; за результатами тренувальних робіт можна виставити лише позитивні оцінки.
Усі розглянуті методи контролю належать до безмашинних засобів перевірки засвоєння навчального матеріалу.
Машинні засоби перевірки. Для контролю знань студентів також використовують персональний комп'ютер. Програми для контролю можуть бути декількох видів: контрольні, навчально-контрольні і програми-тренажери.
Використання комп'ютера для контролю знань, умінь та навичок студентів має деякі переваги:
• 1. Однотипні завдання друкуються в будь-якій кількості неповторюваних варіантів.
• 2. Варіанти, створені за допомогою комп'ютерних програм, перевіряються значно швидше, тому що комп'ютер може надати відповіді до кожного завдання.
• 3. Комп'ютерні типові завдання зручні для відпрацьовування необхідних навичок з відстаючими студентами (викладач не витрачає час на підбір однотипних завдань для відпрацьовування визначених навичок).
• 4. Студенти зі значним інтересом працюють із такими завданнями.
Систематичний контроль знань та вмінь студентів - одна з основних умов підвищення якості навчання. Викладач у своїй роботі має використовувати не тільки загальноприйняті форми контролю (самостійна і контрольна роботи, усне опитування і т. ін.), а й систематично винаходити, упроваджувати свої засоби контролю. Уміле володіння викладачем різними формами знань і вмінь сприяє підвищенню зацікавленості студентів у вивченні предмета, попереджає відставання, забезпечує активну роботу кожного студента.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика професійної освіти» автора Курлянд З.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форми контролю“ на сторінці 2. Приємного читання.
