Існування й успішне функціонування людини в новому психологічному середовищі висуває до неї низку специфічних вимог: уміння виділити й відфільтрувати інформацію з великого інформаційного потоку, здатність коротко, точно і грамотно формулювати повідомлення або запити, уміння правильно розподіляти навантаження і швидко обробляти одержувану інформацію.
Все очевиднішим стає той факт, що процес взаємодії людини з глобальними інформаційними мережами впливає на її психіку. Так, фрагментарність і роздрібненість інформації призводить до збільшення когнітивного навантаження на її сприйняття, використання гіпертекстового режиму, підтримуваного всіма веб-серверами, потребує вміння орієнтуватися у складній і часто заплутаній системі посилань, під час тривалої роботи на людину починає впливати "інформаційний шум".
Аналіз і узагальнення досвіду дистанційної освіти, проведений В.М. Кухаренко, О.В. Рибалко, Н.Г. Сиротенко, дає змогу виокремити низку властивостей, що розкривають її сутність.
По-перше, гнучкість. Студенти системи дистанційної освіти здебільшого не відвідують регулярних занять у вигляді лекцій та семінарів, а працюють у зручний для себе час, у зручному місці, що дає значну перевагу для тих, хто не може або не хоче порушувати свій звичайний спосіб життя. Від студента формально не вимагається певного освітнього цензу. Кожен може навчатися стільки, скільки йому особисто потрібно для засвоєння предмета та можливості отримання необхідних заліків за обраними курсами.
По-друге, модульність. В основу програм дистанційного навчання покладено модульний принцип. Кожен окремий курс створює цілісне уявлення про певну предметну галузь. Це дає змогу з набору незалежних курсів-модулів сформувати навчальну програму, що відповідає індивідуальним або груповим (наприклад, для персоналу окремої фірми) потребам.
По-третє, паралельність. Навчання може проводитися відразу за декількома спеціальностями окрім основної, у різних предметних галузях знання.
По-четверте, далекодія. Відстань від місця знаходження того, хто навчається, до навчального закладу (за умови якісного зв'язку) не перешкоджає ефективному навчальному процесу.
Серед інших властивостей, які виокремлюють дистанційну освіту з-поміж інших, автори зазначають:
• а синхронність. У процесі навчання той, хто навчає, і студент можуть реалізовувати технологію навчання й учіння незалежно від часу за зручним для кожного розкладом та темпом;
• охоплення. Цю властивість іноді також називають "масовістю". Кількість студентів у системі дистанційної освіти не є критичним параметром. Вони мають доступ до багатьох джерел навчальної інформації (електронних бібліотек, баз даних), а також можуть спілкуватися один з одним та з викладачем через мережі зв'язку або за допомогою інших засобів інформаційних технологій без будь-яких обмежень;
• рентабельність. Під цією властивістю розуміють економічну ефективність дистанційної освіти. Середня оцінка зарубіжних і вітчизняних освітніх систем дистанційної освіти свідчить, що вони приблизно на 10-50 % дешевші, ніж традиційні, завдяки концентрації та уніфікації змісту, орієнтації технологій дистанційного навчання на велику кількість користувачів, а також більш ефективному використанню наявних навчальних площ і технічних засобів, наприклад у вихідні дні.
Отже, дистанційна освіта і дистанційне навчання, започатковані наприкінці XX ст., входять у XXI ст. як одна з найбільш ефективних і перспективних систем і технологій підготовки фахівців.
Відомо, що місце освіти в житті суспільства багато в чому визначається тією роллю, яку відіграють у суспільному розвитку знання людей, їхній досвід, уміння, навички, можливості розвитку професійних та особистісних якостей. Ця роль стала зростати у другій половині XX ст., принципово змінившись у його останні десятиліття.
Зміни у сфері освіти нерозривно пов'язані з процесами, які відбуваються в соціально-політичному й економічному житті світового співтовариства. У сучасному суспільному розвитку чітко виявляється те, що знання, інновації і способи їх практичного застосування дедалі частіше стають джерелом прибутку. Втілення нових знань, інформації, умінь, навичок, орієнтація на їхнє відновлення і розвиток - фундаментальні характеристики працівників у постіндустріальній економіці.
Новий тип економічного розвитку, що утверджується в інформаційному суспільстві, викликає необхідність для працівників декілька разів протягом життя змінювати професію, постійно підвищувати свою кваліфікацію. Сфера освіти перетинається в інформаційному суспільстві з економічною сферою життя суспільства, а освітня діяльність стає найважливішим компонентом його економічного розвитку.
Усе зазначене привело до того, що освіта дедалі менше ототожнюється з формальним шкільним і навіть вузівським навчанням. A.B. Соловов вважає, що будь-яка діяльність нині трактується як освітня, якщо вона має на меті змінити установки і моделі поведінки індивідів шляхом передачі їм нових знань, розвитку нових умінь та навичок. Функції освіти виконують різні соціальні інститути, а не тільки школи і ВНЗ. Як підкреслюється в доповіді ЮНЕСКО "Вчитися бути", освіта не повинна більше обмежуватися стінами школи. Всі наявні заклади, незалежно від того, призначені вони для навчання чи ні, повинні використовуватися в освітніх цілях.
Перехід від концепції функціональної підготовки до концепції розвитку особистості, яка спостерігається в усьому світі, полягає не тільки у зміні пріоритетів від державного замовлення на підготовку фахівців до задоволення потреб особистості. Нова концепція передбачає індивідуалізований характер освіти, що дає змогу враховувати можливості кожної конкретної людини і сприяти її самореалізації та розвитку. Важливим чинником у цьому напрямі розвитку освіти є формування у студентів умінь навчатися, самостійно когнітивно діяти, використовуючи сучасні та перспективні засоби інформаційних технологій.
Розвиток концепції безперервної освіти, прагнення реалізувати її на практиці загострили в суспільстві проблему освіти дорослих. Відбулася радикальна зміна поглядів на освіту дорослих та її роль у сучасному світі. Сьогодні її розглядають як основний шлях подолання кризи освітньої системи, формування адекватної сучасному суспільству системи освіти.
Важливою рисою розвитку сучасної освіти є її глобальність. Ця риса відображає сучасні інтеграційні процеси, інтенсивних взаємодій між державами в різних сферах суспільного життя. Освіта з категорії національних пріоритетів високорозвинених країн переходить у категорію світових пріоритетів.
Вказані тенденції визначають основні напрями в розвитку нової освітньої системи, якою стає дистанційна освіта. Принципова відмінність цієї нової системи від традиційної визначається її технологічною базою. Технологічні елементи вкрай нерозвинені у традиційній освіті, яка ґрунтується в основному на навчанні "віч-на-віч" та друкарських матеріалах. Нова освітня система орієнтована на реалізацію високого потенціалу комп'ютерних і телекомунікаційних технологій. Саме технологічний базис нових інформаційних технологій дає змогу реалізувати одну з головних переваг нової освітньої системи - навчання на відстані або, як його ще називають, дистанційне навчання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика професійної освіти» автора Курлянд З.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості дистанційного навчання“ на сторінці 3. Приємного читання.
