Балади

Теорія і методика виховання

Чільне місце в українській народній творчості займають балади, зокрема балади сімейно-побутової тематики. У баладах головна увага зосереджена на особистій долі персонажів і тільки крізь неї проглядаються ширші питання: соціальні, життєво-філософські, традиційно-звичаєві та інші, що перебувають у причинно-наслідкових зв'язках між собою. Переважно завдяки цим зв'язкам баладні малюнки набувають усе загального звучання. Балади стверджують духовну велич народу передусім у морально-етичному плані, у прагненні до утвердження ідеалу позитивних людських взаємин, пробудження людського сумління, формування високих почуттів, благородних сімейних стосунків. І в цьому плані балади, як і вся народна творчість, несуть духовний потенціал повчань. Цю особливість фольклору високо поціновував російський письменник О.М. Горький: "Я не знаю мистецтва, позбавленого дидактики, і не думаю, що дидактизм здатний знижувати силу впливу мистецтва на зображення, на розум і волю читача".

Балади, оповідаючи про складні пристрасті, дії людей у надзвичайних ситуаціях, учать стримувати себе, усвідомлювати можливість непередбачуваних сумних наслідків. Вони застерігають щодо вчинків, які несуть кривду, зло, нещастя, неминучість покарань за вчинене зло. З іншого боку, через трагічні чи драматичні сторони життя балади утверджують ідеали прекрасного у сфері сімейних і взагалі людських стосунків, підносять особистість, гідність людини, пропагують здорову народну мораль. Саме в цьому вбачається оптимізм, стверджувальна сила баладної творчості, її духовна сила. Влучно сказав про цю чудодійну властивість народної поезії Т.Г. Шевченко у вірші "І знов мені не привезла..."

...Та Україну згадаю, Та пісеньку заспіваю. Люде скажуть, люде зрадять, А вона мене порадить,

І порадить, і розважить, і правдоньку мені скаже.

Якщо казки адресуються в основному маленьким діткам, то балади виступають своєрідною школою життя молодих людей, які закохуються, одружуються, стають дієвими особистостями у формуванні родини.

Серед 10 заповідей Божих є така: "Не перелюбствуй". У народі перелюб, подружня зрада завжди піддавалися презирству, осуду. Балада "Кидай, Петре, жінку, а я чоловіка" якраз і змальовує картину подружньої зради і прокляття людей за цей вчинок:

— Кидай, Петре, жінку, а я чоловіка,

Та й поїдем на Вкраїну, де весело жити.

• Ой боюся, Катре, щоб нас не спіймали, Та щоб наших білих ручок назад не зв'язали.

• Ой не бійся, Петре, нікому ловити, Бо я свого чоловіка вислала косити. Косе Семен, косе, на шлях поглядає:

• Чужі люди обід несуть, моєї немає. Кинув Семен косу та й пішов до хати. Питається малих діток: "А де ваша мати?"

• Пішла наша мати у ліс по калину, Забожилась, поклялася, що "я вам не мати".

• Ой пошли ж ти, Боже, сніги та морози,

Та заморозь ту Катерину в степу при дорозі.

Звичаї українського народу

В енциклопедії народної педагогіки почесне місце займають звичаї українського народу. Звичай — це соціально успадкована форма регуляції певної діяльності, що відтворюється в конкретній етнічній чи соціальній групі. Термін "звичай" не варто ототожнювати з термінами "традиція" й "обряд" ("ритуал"). Обряд є лише різновидом звичаю, символом певних соціальних відносин.

Кожен народ, кожна етнічна чи соціальна група має свої звичаї, що складалися протягом тисячоліть. Звичаї народу — це ті прикмети, за якими розрізняють народи не тільки в сучасному, але й у їх історичному минулому. Народні звичаї охоплюють усі ділянки родинного й суспільного життя. Звичаї, як і мова, — це ті найміцніші елементи, що об'єднують окремих людей в одну етнічну групу, в одну націю, де б вони не жили. В усіх народів світу є повір'я, що той, хто забув звичай своїх батьків, карається людьми і Богом. Таких людей зневажають, відвертаються від них. У цьому плані показовою є розповідь професора-етнографа, яка тривалий час вивчала культуру одного з племен, що мешкає в Гімалаях. Учена зріднилась з цими людьми: вивчила їхню мову, звичаї, обряди, особливості побуту, спілкування. Була для них і порадником, і лікарем, і вихователем дітей. її авторитет тут був незаперечний. У племені обов'язковим для кожного члена було знати свій родовід до шістдесятого коліна. Під час однієї з бесід старійшина попросив жінку-вчену розповісти про свій родовід. "Я змогла назвати свій родовід, — пише вона, — лише до четвертого покоління. Після цього я відчула певну байдужість до своєї персони усіх членів племені".

Звичаї народу — це важливий елемент його культури, своєрідний генетичний код, за допомогою якого розпізнають людину з погляду її належності до тієї чи іншої етнічної групи. Цей код не передається від батьків до дітей як результат генетичного успадкування. Діти, наступні покоління опановують численні коди-звичаї в результаті соціального успадкування. Завдання батьків, представників старших поколінь, по-перше, бережно ставитися до народних звичаїв і, по-друге, наполегливо плекати їх у пам'яті, почуттях, переконаннях своїх нащадків.

Великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України як до матері, що вічно страждає, запитує:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Балади“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Розділ 1 ПЕДАГОГІКА - НАУКА ПРО ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Місце і роль педагогіки в життєдіяльності людей

  • Приклад низької педагогічної культури

  • Українська народна педагогіка, її місце у системі національного виховання

  • Етнопедагогіка. Народна педагогіка

  • Прислів'я і приказки українського народу

  • Казки

  • Балади
  • Народна пісня

  • Думи

  • Легенди

  • Педагогіка і релігія

  • З "Бесід священномученика Володимира, Митрополита Київського і Галицького" про причини поганого виховання у наш час.

  • Виховання справедливості

  • Виховання почуття соромливості

  • Розділ 2 МЕТА Й ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Генетична культура. Спадковість

  • Особливості анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей

  • Темперамент

  • Холерик.

  • Меланхолік.

  • Особливості молодших підлітків холеричного типу

  • Особливості молодших підлітків меланхолічного тину

  • Завдання всебічного гармонійного розвитку особистості в умовах полікультурної освіти

  • Концепції виховання

  • Закономірності виховного процесу

  • Пріоритет загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей у змісті виховання.

  • Провідна роль сім'ї у вихованні дитини

  • Особлива місія праці в соціалізації особистості

  • Виховання особистості в колективі

  • Мотиви виховання у системі соціального становлення особистості

  • Розділ 3 ПРИНЦИПИ, МЕТОДИ І ЗАСОБИ ВИХОВАННЯ

  • Принцип природовідповідності

  • Принцип гуманності

  • Принцип індивідуальності та диференціальності

  • Принцип етнічності

  • Принцип культуровідповідності

  • Методи виховання

  • Совість

  • Групи непрямих вимог

  • Формування вмінь і звичок

  • Метод привчання

  • Метод змагання

  • Метод заохочення

  • Метод покарань

  • Метод вибуху

  • Особистість і колектив

  • Лідерство. Лідери

  • Стадії розвитку колективу

  • Питання теорії і практики розвитку колективу

  • Педагогічні засади оптимізації спілкування

  • Рівні спілкування

  • Мануальне спілкування

  • Стилі спілкування

  • Рівень сформованості вміння спілкуватися

  • Правила спілкування

  • Методична робота класного керівника

  • Методи вивчення учнів і учнівських колективів

  • Програма вивчення учнів і складання характеристики

  • Програма вивчення класного колективу і складання характеристики

  • Диспут – як форма позакласної роботи

  • Колективні творчі справи (КТС)

  • Ключова роль сім'ї у вихованні дітей

  • Батьківський авторитет у вихованні дітей

  • Спілкування класного керівника з батьками

  • Форми і методи роботи класного керівника з батьками учнів