Особлива місія праці в соціалізації особистості

Теорія і методика виховання

Нині важко стверджувати або заперечувати постулат Ф. Енгельса, що праця була визначальним чинником у перетворенні мавпи в людину. Але історія розвитку людства, поза всяким сумнівом, визначила, що праця є джерелом і важливою передумовою фізичного та соціально-психічного розвитку особистості. Незаперечною була й залишається істина, що людська праця — визначальний фактор формування в особистості кращих якостей. Це стосується всіх народів, які населяють нашу планету.

Українська народна педагогіка відводить праці головну роль у процесі створення матеріальної та духовної культури. У прислів'ях як своєрідному кодексі поведінки людини говориться: "Без труда нема добра", "Будеш трудитися — будеш кормитися", "Щастя не в хмарах ховається, а працею здобувається", "Праця — ключ до щастя", "У праці — краса людини", "Землю прикрашає сонце, а людину — праця" та ін.

Тема праці людини є провідною в народних піснях, казках, легендах, іграх. Уже в колискових піснях малюку навіювали:

Не вчись, котику, красти,

А вчись робити — Черевички шити.

Та й не дорогії — По три золотії.

Будуть люди купувати,

Будуть тебе шанувати.

Ідея праці як визначального чинника виховання людини перейшла від народу до філософів, педагогів, відомих державних діячів, учених, представників інтелектуальної еліти. Звернемо увагу лише на окремі висловлювання з цього приводу. Український філософ і поет Г.С. Сковорода писав: "Щастя полягає тільки в спорідненій праці на користь суспільства... Труд є живий і невсипущий всієї машини хід доти, поки породить справжню справу. Коротко сказати, природа запалює до справи і зміцнює в труді, роблячи труд солодким"1.

Праця була і залишається природною необхідністю людини. К.Д. Ушинський, розглядаючи психологічні засади виховання, писав: "Праця, як ми її розуміємо, є така вільна і погоджена з християнською моральністю діяльність людини, на яку вона наважується з безумовної необхідності її для досягнення тієї чи іншої істинно людської мети в житті"1.1 далі продовжує — "саме виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати ЇЇ не для щастя, а готувати до праці життя"3. Досить цікавими є міркування К.Д. Ушинського про вирішальне значення праці у розвитку суспільства: "Якби люди винайшли філософський камінь, то біда була б ще невелика: золото перестало б бути монетою. А якби вони знайшли казковий мішок, з якого вискакує все, чого душа забажає, або винайшли машину, яка цілком замінює всяку працю людини.., то сам розвиток людства зупинився б: розпуста і дикість заволоділи б суспільством, а саме суспільство розпалося б: із знищенням необхідності особистої праці історія повинна припинитися"4.

А.С. Макаренко вважав працю генеруючим засобом соціального становлення особистості: "Правильне... виховання неможливо собі уявити як виховання нетрудове"6. Він у процесі розв'язання складних завдань перевиховання педагогічно занедбаних дітей, формування їх як соціально зрілих особистостей, повноцінних громадян віднайшов унікальний засіб досягнення поставленої мети — "перековку" соціально занедбаних і навіть небезпечних підлітків через систему колективної продуктивної праці. Видатний педагог глибоко розумів сутність закономірності формування людини через працю і в праці.

Нині в деяких педагогічних колах набуває сили "мода" критики діяльності А.С. Макарсика за "педагогічний авторитаризм", "експлуатацію дитячої праці", "колективний диктат" та ін. Навряд чи можна погодитися з безпідставним запереченням сутності і результатів педагогічної системи А.С. Мака-ренка.

На новому етапі суспільного розвитку В.О. Сухом линський, підтримуючи традиції української народної педагогіки (та й не лише української) у царині виховання, вбачав у праці невичерпне джерело виховання всебічно розвиненої особистості, її соціалізації. "Виховну місію школи, — писав В.О. Сухомлин-ський, — ми вбачаємо в тому, щоб праця увійшла в духовне життя особистості, в життя колективу, щоб захоплення працею уже в роки отроцтва й ранньої юності стало однією з найважливіших якостей людини"1.

Ця думка видатного педагога спрямована на формування в суспільстві культу праці, на орієнтацію батьків, усіх педаго-гів-вихователів на пошуки шляхів, засобів і методів реалізації у щоденному житті винятково важливої закономірності — виховання молодого покоління в праці і для праці.

На превеликий жаль, у системі виховання в нашому суспільстві бачимо, по суті, заперечення цієї закономірності. По-перше, утверджується хибна тенденція недооцінки включення дітей у працю, обмеження їхньої діяльності лише полегшеною навчальною працею. Якщо юне покоління до 18—20 років "вирощувати" в штучно полегшених соціально-економічних умовах, то надії, що воно у роки повноліття активно прилучиться до продуктивної праці, — даремні.

По-друге, у навчально-виховних закладах усіх рівнів, по суті, немає системи трудового виховання. У переважній більшості матеріально забезпечених сімей діти також виключені зі сфери продуктивної праці.

По-третє, засоби масової інформації ніби навмисно пропагують культ розваг, веселого життя, беззмістовного дозвілля, заповненого неробством, ледарством, гультяйством, пияти-кою, палінням, вживанням наркотиків та ін. У такий спосіб росте, формується покоління зі споживацькою філософією як у соціальному, так і в психологічному сенсі.

Є ще один суттєвий аспект важливості трудового виховання. Людині притаманне прагнення до визнання; вона прагне до утвердження себе в колективі на основі престижу, а отже, бажає відчути задоволення, радість від певного виду діяльності, якщо вона залучена до бажаних і потрібних видів трудової діяльності. Коли ж людина позбавлена можливості займатися працею (а отже, і відчувати радість діяти, мати задоволення), вона вдається до сурогатів, за допомогою яких можна штучно викликати ілюзорне відчуття задоволення, радощів, престижності. Такими засобами є алкоголь, наркотики, тютюн та ін. Це призводить до фізичного і соціально-психічного ослаблення як частини людності, так і суспільства загалом. Розширення мережі нічних клубів, казино, дискотек, гральних автоматів і порядки, які в них домінують, лише посилюють і прискорюють процес соціально-психологічної і моральної деградації значної частини молоді.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особлива місія праці в соціалізації особистості“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Розділ 1 ПЕДАГОГІКА - НАУКА ПРО ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Місце і роль педагогіки в життєдіяльності людей

  • Приклад низької педагогічної культури

  • Українська народна педагогіка, її місце у системі національного виховання

  • Етнопедагогіка. Народна педагогіка

  • Прислів'я і приказки українського народу

  • Казки

  • Балади

  • Народна пісня

  • Думи

  • Легенди

  • Педагогіка і релігія

  • З "Бесід священномученика Володимира, Митрополита Київського і Галицького" про причини поганого виховання у наш час.

  • Виховання справедливості

  • Виховання почуття соромливості

  • Розділ 2 МЕТА Й ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Генетична культура. Спадковість

  • Особливості анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей

  • Темперамент

  • Холерик.

  • Меланхолік.

  • Особливості молодших підлітків холеричного типу

  • Особливості молодших підлітків меланхолічного тину

  • Завдання всебічного гармонійного розвитку особистості в умовах полікультурної освіти

  • Концепції виховання

  • Закономірності виховного процесу

  • Пріоритет загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей у змісті виховання.

  • Провідна роль сім'ї у вихованні дитини

  • Особлива місія праці в соціалізації особистості
  • Виховання особистості в колективі

  • Мотиви виховання у системі соціального становлення особистості

  • Розділ 3 ПРИНЦИПИ, МЕТОДИ І ЗАСОБИ ВИХОВАННЯ

  • Принцип природовідповідності

  • Принцип гуманності

  • Принцип індивідуальності та диференціальності

  • Принцип етнічності

  • Принцип культуровідповідності

  • Методи виховання

  • Совість

  • Групи непрямих вимог

  • Формування вмінь і звичок

  • Метод привчання

  • Метод змагання

  • Метод заохочення

  • Метод покарань

  • Метод вибуху

  • Особистість і колектив

  • Лідерство. Лідери

  • Стадії розвитку колективу

  • Питання теорії і практики розвитку колективу

  • Педагогічні засади оптимізації спілкування

  • Рівні спілкування

  • Мануальне спілкування

  • Стилі спілкування

  • Рівень сформованості вміння спілкуватися

  • Правила спілкування

  • Методична робота класного керівника

  • Методи вивчення учнів і учнівських колективів

  • Програма вивчення учнів і складання характеристики

  • Програма вивчення класного колективу і складання характеристики

  • Диспут – як форма позакласної роботи

  • Колективні творчі справи (КТС)

  • Ключова роль сім'ї у вихованні дітей

  • Батьківський авторитет у вихованні дітей

  • Спілкування класного керівника з батьками

  • Форми і методи роботи класного керівника з батьками учнів