Темперамент

Теорія і методика виховання

Темперамент (лат. temperamentum — узгодженість, устрій) — це індивідуальні особливості людини, що виявляються в силі, швидкості, напруженості й урівноваженості перебігу її психічної діяльності, у порівняно більшій чи меншій стійкості її настроїв. Темперамент, за висловом російського психолога С.Л. Рубінштейна, — це динамічна характеристика психічної діяльності індивіда. Для темпераменту суттєвим є вразливість людини та її імпульсивність, які зв'язані з емоційною сферою і виражаються в силі, швидкості і стійкості емоційної реакції на певні враження.

Темперамент яскраво виявляється в силі, а також швидкості, ритмі і темпі психометрики людини — у її практичних діях, мовленні, виразності рухів. "Хода людини, — пише С.Л. Рубінштейн, — її міміка і пантоміміка, її рухи, швидкі чи повільні, плавні чи поривчасті, іноді неочікуваний поворот чи рух голови, манери кинути оком або потупити погляд, тягуча в'ялість або повільна плавність, нервова поспішність або потужна стрімкість мови відкривають нам певний аспект особистості, той динамічний аспект, який становить її темперамент".

Разом з тим основні властивості темпераменту — найбільш стійкі індивідуальні особливості, які зберігаються роками, переважно впродовж усього життя. Різні поєднання закономірно пов'язаних між собою властивостей називають типами темпераменту. У психологічній і педагогічній літературі користуються класифікацією типів темпераменту, яку започаткував давньогрецький лікар Гіппократ. Він виокремлює такі типи темпераменту — холерик, сангвінік, флегматик і меланхолік.

І.П. Павлов (1849—1936) класифікував типи вищої нервової системи у такий спосіб:

• нестримний: процеси збудження і гальмування сильні, рухливі, але неврівноважені — властивий холерикам;

• жвавий: процеси сильні, рухливі, врівноважені — властивий сангвінікам;

• спокійний: процеси врівноважені, але малорухливі — властивий флегматикам;

• слабкий: процеси слабкі, неврівноважені, малорухливі

• властивий меланхолікам.

Поняття темперамент не варто ототожнювати з поняттям характер. Характер (грец. character — ознака, риса, особливість) — це сукупність стійких психічних властивостей людини, що формується в процесі її виховання, навчання, праці, різних видів діяльності. Характер людини детермінований (зумовлений) її соціальним, громадським буттям, є продуктом суспільно-історичних умов, зокрема продуктом виховного впливу на особистість. Він тісно пов'язаний з темпераментом, який визначає зовнішню форму вираження характеру. "Характер,

— за визначенням С.Л. Рубінштейна, — зумовлює визначеність людини як суб'єкта діяльності, який, виділяючись з оточуючого, конкретним чином ставиться до нього. Знати характер людини — це знати ті суттєві для неї риси, з яких випливає, якими визначається весь образ її дій". С.Л. Рубінштейн, говорячи про взаємозумовленість виявів характеру і темпераменту, робить висновок, що "темперамент — це динамічна характеристика особистості у всіх її дієвих виявах і почуттєва основа характеру. Перетворюючись у процесі формування характеру, властивості темпераменту переходять у риси характеру, зміст яких нерозривно пов'язаний зі спрямованістю особистості"1.

Кожна особистість (батьки, вихователі дошкільних виховних закладів, учителі-вихователі загальноосвітніх навчально-виховних закладів, педагоги професійних закладів освіти, керівники виробничих, громадських колективів, державних установ, військових підрозділів, пенітенціарних установ), усі, хто спілкується з людьми, мають вивчати особливості вияву того чи іншого типу темпераменту, враховувати їх у процесі діяльності. Від цього багато в чому залежить успіх у реалізації позитивного впливу на особистість.

Подаємо типові характеристики виявів психічної діяльності носіїв певних типів темпераменту.

Наступний розділ:

Холерик.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Темперамент“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Розділ 1 ПЕДАГОГІКА - НАУКА ПРО ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Місце і роль педагогіки в життєдіяльності людей

  • Приклад низької педагогічної культури

  • Українська народна педагогіка, її місце у системі національного виховання

  • Етнопедагогіка. Народна педагогіка

  • Прислів'я і приказки українського народу

  • Казки

  • Балади

  • Народна пісня

  • Думи

  • Легенди

  • Педагогіка і релігія

  • З "Бесід священномученика Володимира, Митрополита Київського і Галицького" про причини поганого виховання у наш час.

  • Виховання справедливості

  • Виховання почуття соромливості

  • Розділ 2 МЕТА Й ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Генетична культура. Спадковість

  • Особливості анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей

  • Темперамент
  • Холерик.

  • Меланхолік.

  • Особливості молодших підлітків холеричного типу

  • Особливості молодших підлітків меланхолічного тину

  • Завдання всебічного гармонійного розвитку особистості в умовах полікультурної освіти

  • Концепції виховання

  • Закономірності виховного процесу

  • Пріоритет загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей у змісті виховання.

  • Провідна роль сім'ї у вихованні дитини

  • Особлива місія праці в соціалізації особистості

  • Виховання особистості в колективі

  • Мотиви виховання у системі соціального становлення особистості

  • Розділ 3 ПРИНЦИПИ, МЕТОДИ І ЗАСОБИ ВИХОВАННЯ

  • Принцип природовідповідності

  • Принцип гуманності

  • Принцип індивідуальності та диференціальності

  • Принцип етнічності

  • Принцип культуровідповідності

  • Методи виховання

  • Совість

  • Групи непрямих вимог

  • Формування вмінь і звичок

  • Метод привчання

  • Метод змагання

  • Метод заохочення

  • Метод покарань

  • Метод вибуху

  • Особистість і колектив

  • Лідерство. Лідери

  • Стадії розвитку колективу

  • Питання теорії і практики розвитку колективу

  • Педагогічні засади оптимізації спілкування

  • Рівні спілкування

  • Мануальне спілкування

  • Стилі спілкування

  • Рівень сформованості вміння спілкуватися

  • Правила спілкування

  • Методична робота класного керівника

  • Методи вивчення учнів і учнівських колективів

  • Програма вивчення учнів і складання характеристики

  • Програма вивчення класного колективу і складання характеристики

  • Диспут – як форма позакласної роботи

  • Колективні творчі справи (КТС)

  • Ключова роль сім'ї у вихованні дітей

  • Батьківський авторитет у вихованні дітей

  • Спілкування класного керівника з батьками

  • Форми і методи роботи класного керівника з батьками учнів