Лідерство. Лідери

Теорія і методика виховання

Значну роль у розвитку і функціонуванні колективу відіграють лідери. Ця роль може бути позитивною і негативною. Педагог має добре вивчити особливості характеру і поведінки вихованця-лідера. Якщо такий вихованець підтримує керівника колективу, виявляє позитивну ініціативу, користується авторитетом і визнанням членів колективу, педагог може залучити його до роботи на користь колективу. Але ні в якому разі не возвеличувати, не робити з нього "отамана". Вихователеві варто прислухатися до ініціатив лідера, надавати їм педагогічного сенсу, вчити його наполегливо працювати над упровадженням корисних ініціатив у життя колективу.

Трапляються і такі лідери, діяльність яких супроводжується ініціативами, планами, проектами, однак вони не сприяють позитивній діяльності колективу. Такі лідери схильні грати роль "хороброго отамана". їм подобається вести за собою гурт товаришів, владарювати над ними, якомога частіше виходити за рамки прийнятих у колективі (та й у суспільстві) норм поведінки. У них нуртує руйнівна сила. Вихователі намагаються загальмувати такі дії "отаманів", ізолювати їх від інших членів колективу. Але наражаються на зухвалість, цинізм, грубощі.

Керівникові колективу необхідно ретельно вивчати індивідуальні особливості лідера, дізнатися про витоки і причини його негативізму, проаналізувати, яка частина колективу підтримує "отамана" і яка негативно ставиться до його дій. Варто зробити спробу "перетягнути" лідера на свій бік, на бік "здорової" частини колективу через систему індивідуальних доручень на користь добрих справ; віднайти в ньому хоч щось позитивне, щоб спертись на нього, сприяти розширенню, утвердженню цього позитивного, спрямувати його на витіснення негативізму. Коли ж такі засоби і методи не дають очікуваних результатів, треба розвінчати такого "отамана-руйнівника" перед колективом. Але при цьому треба бути впевненому, що колектив в основній своїй масі підтримає вихователя.

Колишній колега А.С. Макаренка по роботі у трудовій колонії імені Максима Горького В.М. Терський пригадує такий випадок:

"У 1948 році мене запросили працювати в Калінінградську область. Приїжджаю в колонію і бачу таку картину: дисципліни ніякогісінької, хлопці сидять і грають у шашки. А самі — слаборозвинені і страшенні задаваки. До того ж вважають, що хто виграє — той розумний, а хто програє — той дурень. Переконати їх у помилковості такої думки нікому не вдається. Отаман обігрує всіх і скріплює виграш кулаками. Хлопець здоровенний. Що робити?

Деякі вихователі зрозуміли, що треба якимось чином подружитися з хлопцями, інакше справи не підуть. Грають з вихованцями, програють і за умовами гри лізуть під стіл кукурікати. Таких хлопці доброзичливо називають "своїми". Але розмовляють з ними як з рівними, належної поваги немає. Це якраз той випадок, коли педагоги опустилися до рівня Інтересів дітей, та й сидять на цьому рівні, втративши своє вміння ведучих у процесі виховання.

Ні! Треба виходити з життя. Я пішов у книжковий магазин, купив книжку з теорії гри у шашки і почав аналізувати партії чемпіонів. На мене начальство колонії три дні сердилося за те, що я відокремився і до хлопців носа не показую. Працювати, мовляв, треба. А я все "симулюю", тому що розумів: інакше не можна. Три доби не спав, вивчив кілька ефективних дебютів та фіналів і пішов у колонію.

Заходжу.

• Давай зіграємо!

• А що з тобою грати! Васька, запри йому!

Слух у мене нормальний, чую характеристику збоку:

— Бач, фітіль, який довгий та носатий!

Васька продув кілька партій. Знехотя підходить отаман, сповнений самовпевнених надій.

— Ну давай.

Граємо, граємо, граємо. Отаман розовіє, червоніє, багряніє, чорніє. Намагається сваркою збити з пантелику, але... У нього нічого не виходить. Чую у себе за спиною скромний комплімент:

— Дивись ти! Старенький, а теж трішки метикує!

Через дві години я встаю і кажу: "Нецікаво грати з дурнем, ніякої в тебе тямущості немає!" І зразу ж командую: "Бери ганчірку, мий підлогу, а ви протирайте вікна, досить у свинюшнику жити!" А їм працювати "не можна", вони "блатні" і працю вважають ганьбою. Але й не мити не можна, етика у них така: програв — виконуй наказ того, хто виграв.

Абсолютна розгубленість. До вечора і підлога блищала, і все було чисто. На другий день хлопці відігрувалися з усією старанністю і закабалилися на весь рік вперед. Лише пізніше, значно пізніше зрозуміли все, сміялися. Дружили по-доброму".

Один з перших вихованців колонії імені Максима Горького, якою керував А.С. Макаренко, Семен Карабанов пізніше сам працював начальником подібного виховного закладу. Він намагався у своїх діях наслідувати свого вчителя. Пригадує випадок із практики виховної роботи:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лідерство. Лідери“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Розділ 1 ПЕДАГОГІКА - НАУКА ПРО ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Місце і роль педагогіки в життєдіяльності людей

  • Приклад низької педагогічної культури

  • Українська народна педагогіка, її місце у системі національного виховання

  • Етнопедагогіка. Народна педагогіка

  • Прислів'я і приказки українського народу

  • Казки

  • Балади

  • Народна пісня

  • Думи

  • Легенди

  • Педагогіка і релігія

  • З "Бесід священномученика Володимира, Митрополита Київського і Галицького" про причини поганого виховання у наш час.

  • Виховання справедливості

  • Виховання почуття соромливості

  • Розділ 2 МЕТА Й ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Генетична культура. Спадковість

  • Особливості анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей

  • Темперамент

  • Холерик.

  • Меланхолік.

  • Особливості молодших підлітків холеричного типу

  • Особливості молодших підлітків меланхолічного тину

  • Завдання всебічного гармонійного розвитку особистості в умовах полікультурної освіти

  • Концепції виховання

  • Закономірності виховного процесу

  • Пріоритет загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей у змісті виховання.

  • Провідна роль сім'ї у вихованні дитини

  • Особлива місія праці в соціалізації особистості

  • Виховання особистості в колективі

  • Мотиви виховання у системі соціального становлення особистості

  • Розділ 3 ПРИНЦИПИ, МЕТОДИ І ЗАСОБИ ВИХОВАННЯ

  • Принцип природовідповідності

  • Принцип гуманності

  • Принцип індивідуальності та диференціальності

  • Принцип етнічності

  • Принцип культуровідповідності

  • Методи виховання

  • Совість

  • Групи непрямих вимог

  • Формування вмінь і звичок

  • Метод привчання

  • Метод змагання

  • Метод заохочення

  • Метод покарань

  • Метод вибуху

  • Особистість і колектив

  • Лідерство. Лідери
  • Стадії розвитку колективу

  • Питання теорії і практики розвитку колективу

  • Педагогічні засади оптимізації спілкування

  • Рівні спілкування

  • Мануальне спілкування

  • Стилі спілкування

  • Рівень сформованості вміння спілкуватися

  • Правила спілкування

  • Методична робота класного керівника

  • Методи вивчення учнів і учнівських колективів

  • Програма вивчення учнів і складання характеристики

  • Програма вивчення класного колективу і складання характеристики

  • Диспут – як форма позакласної роботи

  • Колективні творчі справи (КТС)

  • Ключова роль сім'ї у вихованні дітей

  • Батьківський авторитет у вихованні дітей

  • Спілкування класного керівника з батьками

  • Форми і методи роботи класного керівника з батьками учнів