Розділ 2 МЕТА Й ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

Теорія і методика виховання


Сутність людини як об'єкта й суб'єкта виховного процесу


Людина була і залишається неповторним геніальним творінням природи. Земля прикрашена дивним світом флори і фауни. А на вершині цього творіння — Людина. Нас не може не дивувати і не зачаровувати природна досконалість і психологічна загадковість цієї істоти, ім'я якої — Людина. З давніх-давен і до нинішніх часів феномен людини є предметом розгляду і вивчення багатьох наук.

Який же смисл вкладають у поняття "Людина"? Стосовно цього унікального творіння вживають ще кілька дефініцій: "людина", "особистість", "індивідуальність".

Людина — біологічна істота (виду homo sapiens — людина розумна), що характеризується особливими фізіологічними ознаками: прямою ходою, розвиненою черепною коробкою, активними передніми кінцівками тощо. Цим поняттям оперують такі науки, як фізіологія, анатомія, медицина. При цьому треба мати на увазі, що людина є продуктом не лише природного, а й соціального розвитку.

Особистість — це соціальне поняття; це та ж людина, яка характеризується із соціально-психологічного погляду: рівнем розвитку психіки, здатністю до засвоєння соціального досвіду, можливістю спілкування з іншими людьми.

Індивідуальність — це людина, особистість, яка відрізняється сукупністю рис, певних якостей, своєрідністю психіки, поведінки і діяльності, що підкреслюють її самобутність, неповторність, відмінність від інших людей.

Отже, Людина — це єдність біологічного і соціального в їх діалектичному взаємозв'язку. Ці взаємозв'язок, взаємозумовленість у ньому різних чинників досить складні і неоднозначні. Становлення людини, її утвердження в природному і соціальному середовищі є результатом її розвитку. Саме поняття "розвиток" теж складне і неоднозначне. У загальному плані розвиток — це специфічний процес змін, результатом яких є виникнення нового, поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного, накопичення кількісних змін і перехід їх в якісні. Оскільки і сама людина, і процес її розвитку є складними феноменами, виникає необхідність зрозуміти сутність розвитку людини. І в епоху науково-технічних досягнень нинішнього століття слушною залишається думка німецького поета і вченого-природознавця Й.В. Гете (1749—1832): "Головний предмет вивчення людства — людина".

Стосовно людини виділяють три види розвитку — фізичний, психічний і соціальний (рис. 2.1).

види розвитку людини

Фізичний розвиток передбачає ріст організму за рахунок поділу клітин, певні кількісні та якісні зміни на основі біологічних процесів. Психічний розвиток характеризується процесами змін і становлення психіки людини. Соціальний розвиток вирізняється процесом здобуття людиною соціального досвіду (мови, моральних якостей та ін.).

У педагогіці, психології та інших науках про людину вживають також термін "формування". Формування — це процес становлення людини як особистості, який відбувається в результаті розвитку та виховання, і має ознаки досягнення мети, завершеності. Хоча про завершеність цього процесу стосовно людини навряд чи є сенс говорити. Він безкінечний.

Розглядаючи розвиток людини як процес, варто усвідомлювати, що він підпорядкований певною мірою дії рушійної сили, яка є результатом суперечностей між фізичними і соціально-психічними потребами людини та наявним рівнем ЇЇ фізичного, психічного і соціального розвитку (рис. 2.2).

Рушійна сила розвитку людини

Завдання педагогів-вихователів (батьків, вихователів у дошкільних, учителів у загальноосвітніх навчально-виховних закладах та ін.) полягає передусім у тому, щоб створювати специфічні ситуації для дії рушійної сили.

На розвиток особистості впливають різноманітні чинники. Серед них насамперед виділяють біологічний і соціальний.

У процесі розвитку біологічних і соціальних наук постійно точилися і досі мають місце складні суперечки щодо поглядів на роль біологічних і соціальних чинників у розвитку людини. Дослідники намагаються знайти відповідь на низку непростих питань: "Чи успадковуються такі якості, як талант, здібності?", "Чи е вродженими певні якості людини — доброта, щирість, щедрість, жорстокість, лінивість?", "Як прислів'я "Яблуко від яблуні далеко не котиться" стосується людини?", "Які фактори є вирішальними у розвитку дитини?" та безліч інших.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2 МЕТА Й ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Розділ 1 ПЕДАГОГІКА - НАУКА ПРО ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Місце і роль педагогіки в життєдіяльності людей

  • Приклад низької педагогічної культури

  • Українська народна педагогіка, її місце у системі національного виховання

  • Етнопедагогіка. Народна педагогіка

  • Прислів'я і приказки українського народу

  • Казки

  • Балади

  • Народна пісня

  • Думи

  • Легенди

  • Педагогіка і релігія

  • З "Бесід священномученика Володимира, Митрополита Київського і Галицького" про причини поганого виховання у наш час.

  • Виховання справедливості

  • Виховання почуття соромливості

  • Розділ 2 МЕТА Й ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ
  • Генетична культура. Спадковість

  • Особливості анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей

  • Темперамент

  • Холерик.

  • Меланхолік.

  • Особливості молодших підлітків холеричного типу

  • Особливості молодших підлітків меланхолічного тину

  • Завдання всебічного гармонійного розвитку особистості в умовах полікультурної освіти

  • Концепції виховання

  • Закономірності виховного процесу

  • Пріоритет загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей у змісті виховання.

  • Провідна роль сім'ї у вихованні дитини

  • Особлива місія праці в соціалізації особистості

  • Виховання особистості в колективі

  • Мотиви виховання у системі соціального становлення особистості

  • Розділ 3 ПРИНЦИПИ, МЕТОДИ І ЗАСОБИ ВИХОВАННЯ

  • Принцип природовідповідності

  • Принцип гуманності

  • Принцип індивідуальності та диференціальності

  • Принцип етнічності

  • Принцип культуровідповідності

  • Методи виховання

  • Совість

  • Групи непрямих вимог

  • Формування вмінь і звичок

  • Метод привчання

  • Метод змагання

  • Метод заохочення

  • Метод покарань

  • Метод вибуху

  • Особистість і колектив

  • Лідерство. Лідери

  • Стадії розвитку колективу

  • Питання теорії і практики розвитку колективу

  • Педагогічні засади оптимізації спілкування

  • Рівні спілкування

  • Мануальне спілкування

  • Стилі спілкування

  • Рівень сформованості вміння спілкуватися

  • Правила спілкування

  • Методична робота класного керівника

  • Методи вивчення учнів і учнівських колективів

  • Програма вивчення учнів і складання характеристики

  • Програма вивчення класного колективу і складання характеристики

  • Диспут – як форма позакласної роботи

  • Колективні творчі справи (КТС)

  • Ключова роль сім'ї у вихованні дітей

  • Батьківський авторитет у вихованні дітей

  • Спілкування класного керівника з батьками

  • Форми і методи роботи класного керівника з батьками учнів